Постанова № 7767355, 11.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.12.09Справа №2а-2223/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

Судді Майсак О.І.,

при секретарі: Слонімець Т.І,

за участю : позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 (дов. № 30 від 22.09.2009 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Академії ВМС ім. П.С. Нахімова про визнання дій незаконними та стягнення грошової компенсації за неодержане речове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного судуміста Севастополя з позовною завою до Академії ВМС ім. П.С. Нахімова про визнання дій незаконними та стягнення грошової компенсації за неодержане речове майно. Вказує що внаслідок невидачі йому відповідачем грошової компенсації за неодержане речове майно утворилась заборгованість перед ним в сумі 1980,32 грн. Вважає порушеними свої права, просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1980,32 грн.

Ухвалою суду від 27.10.2009 позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, та запропоновано позивачу усунути в строк до 10.11.2009 недоліки позовної заяви, а саме: сплатити суму судового збору стосовно вимог щодо стягнення суми, квитанцію про оплату додати до позовної заяви.

11.11.2009 ОСОБА_1 усунув зазначені недоліки та надав на адресу суду квитанцію про сплату судового збору в розмірі 20,00 грн. Ухвалою від 11 листопада 2009 року відкрито провадження по адміністративній справі.

У судовому засіданні 11 грудня 2009 року позивач підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та просить позов задовольнити. Вказує, що він проходив дійсну військову службу з 31.08.1988 по 31.10.2008. З березня 1999 року по жовтень 2008 року службу проходив у Севастопольському військово-морському ордена Червоної Зіркі інституті ім. П.С. Нахімова. 31.10.2008 наказом начальника СВМІ № 465 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу інституту. Відповідно до довідки Академії військово-морських сил ім. П.С. Нахімова № 89 від 22.10.2009 позивачу було відмовлено у виплаті грошової компенсації замість речового майна.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав в повному обсязі, надав суду письмові заперечення та просив в позові відмовити, мотивуючи тим, що відповідно п.2 Закону України «Про деякі заходи по економії бюджетних коштів» від 17 лютого 200 року № 1459- Ш призупинено дію ч. 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у частині отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна.

Згідно пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності тощо. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено наступне. ОСОБА_1 капітан 3 рангу запасу проходив дійсну військову службу з 31.08.1988 по 31.10.2008. З березня 1999 року по жовтень 2008 року службу проходив у Севастопольському військово-морському інституті ім. П.С. Нахімова.

10.10.2008 року наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України № 456 позивач був звільнений з військової служби у запас у звязку зі скороченням штатів з правом носіння військової форми одягу (арк. с. 13).

31.10.2008 р. наказом начальника Севастопольського військово-морського інституті ім. П.С. Нахімова ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу інституту та усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Севастопольського ОМВК АР Крим. (арк. с. 12).

При звільнені відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби у Севастопольському військово-морському інституті ім. П.С. Нахімова.

Сума компенсації, згідно з довідкою № 27 від 07.10.2009 складає 1980,32 грн. (арк. с. 18).

Згідно зі статтею 19 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-ХІІ від 20.12.1991 неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до частини пятої статті 17 Конституції України, Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 9-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ” №2011-ХІІ від 20.12.1991 продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ” №2011-ХІІ від 20.12.1991 в редакції, що діяла до 01.01.2007, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

З 11.03.2000 Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 № 1459-ІІІ призупинена дія частини другої статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-ХІІ від 20.12.1991 в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (пункт 2).

Законом України „Про внесення зміни до пункту 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” до пункту 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” після слів „замість речового майна” доповнений словами „(за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належить військо службовців)”.

Частина перша статті 9 закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-ХІІ від 20.12.1991, гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.

Відповідно до статей 1-2, 2, 4 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-ХІІ від 20.12.1991 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують прав і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевказане, безпідставно порушено право позивача, гарантоване державою, на отримання речового забезпечення за рахунок держави, внаслідок чого відповідач має перед ним заборгованість по виплаті грошової компенсації за речове забезпечення у сумі 1980,32 грн.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про Збройні Сили України», військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави, зокрема продовольчого та речового забезпечення у розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням характеру і умов службової діяльності.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обємі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати дії командування Академії ВМС ім. П.С. Нахімова в частині видачі позивачу грошової компенсації замість речового майна протиправними.

3.Стягнути з Академії ВМС ім. П.С. Нахімова (99035, м. Севастополь, вул. Дибенко, 1, код ЄДРПОУ 07723954, р/р 35216002000927 в ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) на користь ОСОБА_1 (99903, АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неодержане речове майно в сумі 1980,32 грн. (одну тисячу девятсот вісімдесят грн. 32 коп.).

4.Стягнути з Академії ВМС ім. П.С. Нахімова (99035, м. Севастополь, вул. Дибенко, 1, код ЄДРПОУ 07723954, р/р 35216002000927 в ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) на користь ОСОБА_1 (99903, АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) та 20,00 грн. (двадцять грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

СуддяО.І. Майсак