Постанова № 7767182, 23.12.2009, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-11841/09/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23 грудня 2009 р.                                                                                м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Падій В.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представника позивача Пригари А.В.,

представника відповідача Ждана В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного підприємства "Крок Фарм" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

03.11.2009 року відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "Крок Фарм" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3168,75 грн. та пені в розмірі 178,60 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в приватному підприємстві "Крок Фарм" середньооблікова кількість штатних працівників в 2008 році складала 8 осіб, а тому, відповідно Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 особа. Відповідно до поданого відповідачем звіту в приватному підприємстві "Крок Фарм" не працювало жодної особи, якій встановлена інвалідність, таким чином, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі та пояснив, що відповідно ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Згідно ч. 1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Оскільки, відповідачем не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 року, тому до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції в розмірі 3168,75 грн. та пеня в розмірі 178,60 грн. Стосовно наведеного відповідачем показника середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства в розрізі кварталів 2008 року, то проаналізувавши даний показник, можна зробити висновок, що обов’язок роботодавця настав з моменту прийняття на роботу 8- го штатного працівника, тобто з кінця другого, початку третього кварталу. З третього кварталу 2008 року відповідач напевно знав, що середньооблікова чисельність штатних працівників за рік буде більше 7 осіб, тобто підприємство відповідно до ст.19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» повинно було виконати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця. Стосовно вимог відповідача про звільнення підприємства від адміністративно-господарських санкцій в зв’язку з тим, що підприємство не мало прибутку за 2008 рік та одержало збиток в сумі 1,4 тис. грн., то згідно п. 3 Порядку реєстрації підприємств, установ організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, коли роботодавець не одержує прибутку, сума санкцій та пені сплачується за рахунок інших джерел відповідно до чинного законодавства. Тобто, норми чинного законодавства не ставлять в залежність сплату штрафних санкцій та пені від наявності чи відсутності прибутку. Також, відповідачем не було вчинено жодних дій щодо самостійного забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2008 року та ним було неправомірно перекладено обов’язок по виконанню нормативу на державну службу зайнятості або на самих інвалідів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі та пояснив, що середньооблікова чисельність штатних працюючих на підприємстві в 2008 році становила: за 1 квартал – 6 осіб; за другий квартал – 7 осіб; за 3 квартал – 9 чоловік; за 4 квартал - 9 осіб, причому в грудні 7 осіб. Представник відповідача звернув увагу на те, що приватне підприємство „Крок-Фарм" відноситься до малих підприємств, отже спеціалістів які могли б планувати роботу підприємства на перспективу в штаті не мало і не змогло зпрогнозувати на перспективу чисельність працівників, яка була б потрібна для роботи і працевлаштувати інваліда з 01.10.2008р.по 01.01.2009р. Причому, інваліди на підприємство з метою працевлаштування не звертались. За 2008 рік підприємство одержало збиток в сумі 1,4 тис. грн. А відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. №2-23/10846-2003 "Про стягнення штрафів за кожне нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів", частини третьої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" підприємства (об'єднання), установи і організації сплачують штрафні санкції за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, підприємства, установи і організації, які у тому чи іншому звітному періоді не мають прибутку, фактично звільняються від сплати згаданих санкцій. До того ж підприємство специфічне і не кожен інвалід має спеціальну освіту для роботи на даному підприємстві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» (далі – Закон № 875-XII) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442\11722, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року № 1442\11722.

Крім того, відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону № 875-XII, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частинами 9, 10 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно підпункту 2.1. пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. N 42, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року № 117/13384, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Судом встановлено, що згідно поданого відповідачем до відділення Фонду звіту від 24 вересня 2009 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача в 2008 році становила 8 осіб та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 особа.

Цей факт підтверджується і списком працюючих інвалідів, який доданий до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, на товаристві у 2008 році, та розрахунком сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою за IV квартал 2008 року, заповненого 12.01.2009 року. Таким чином невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце.

Суд звертає увагу, що частиною 3. ст. 18 Закону 875-XII (в редакції, чинній з 18.03.2006 року) чітко визначені обов’язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державні службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виділялося та не створювалося робоче місце для працевлаштування інваліда; не надавалася державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів.

Відповідач не надав суду жодного належного доказу того, що ним систематично надавалася державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання звітів, у яких зазначена вакансія для працевлаштування інвалідів.

Отже, відповідачем не вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів і на нього може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Річний фонд оплати праці, зазначений в звіті за 2008 рік на підприємстві відповідача складає 50,7 тис. грн., отже середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 6337,50 грн. Таким чином за одне нестворене робоче місце штрафні санкції становлять 3168,75 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем несвоєчасно сплачено адміністративно-господарські санкції, то згідно ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Постановою правління Національного банку України від 10.08.2009 року № 468 встановлена з 12.08.2009 року облікова ставка у розмірі 10,25 % річних, а тому розмір пені, розрахованої відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, становить178,60 грн.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо показника середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства за 2008 рік: за 1 квартал – 6 осіб; за другий квартал – 7 осіб; за 3 квартал – 9 чоловік; за 4 квартал - 9 осіб причому в грудні 7 осіб, оскільки представником відповідача не надано жодних доказів, що на підприємстві дійсно працювала вказана кількість працівників. Згідно наданого звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік та розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою за IV квартал 2008 року на підприємстві працювало 8 осіб.

Також, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те,що підприємство за 2008 рік не мало прибутку та одержало збиток в сумі 1,4 тис. грн., а тому повинно бути звільнено від сплати адміністративно-господарських санкцій, оскільки ч. 3 ст. 20 Закону № 875-XII передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до ч.5 ст. 20 Закону № 875-XII у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю. Крім того, відповідно до ст.19, 20 Закону № 875-XII, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 31.01.2007 року № 70, якою затверджено Порядок сплати підприємствами, установами,організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, сум санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Згідно п. 3 вказаного Порядку, коли роботодавець не одержує прибутку, сума санкцій та пені сплачується за рахунок інших джерел відповідно до чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідачем не надані належні докази, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані доводами відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного підприємства "Крок Фарм" є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а адміністративно-господарські санкції та пеня стягненню з відповідача.

Оскільки, спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати(судовий збір) згідно ч.4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного підприємства "Крок Фарм"- задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Крок Фарм" (р/р 26007105995 «Райффайзен Банк Аваль», МФО 38080, код ЄДРПОУ 30447176) в дохід Державного бюджету України (р/р 31217230700006, отримувач: державний бюджет, банк отримувача: ГУДК у Чернігівській області МФО 853592, код 2282214) 3168 (три тисячі сто шістдесят вісім) грн. 75 коп. адміністративно-господарських санкцій та 178 (сто сімдесят вісім) грн.60 коп. пені.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі 25.12.2009 року.

Суддя                                                                                           Падій В.В.