Постанова № 7766442, 14.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

                    № 2а-10925/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді ДонцяВ.А., суддів Головань О.В., Пісоцької О.В., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В. вирішив адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Державної податкової адміністрації України, Спеціалізованої державної інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень та зобов’язання вчинити певні дії.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі –Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України (далі –Відповідач 1), Спеціалізованої державної інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі –Відповідач 2) про визнання нечинним та скасування: рішення від 25.03.2009 р. №3256/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги від 13.02.2009 р. №01-05-12-4/876; рішення про результати розгляду повторної скарги від 03.06.2009 р. №2114/10/25-214; рішення про результати розгляду повторної заяви від 14.08.2009 р. №7943/6/25-0215; податкове повідомлення-рішення від 04.02.2009 р. №0000074310/0; податкове повідомлення-рішення від 11.06.2009 р. №0000584310/2; податкове повідомлення-рішення від 20.08.2009 р. №0000584310/3 та зобов'язання відкликати повідомлення про нарахування пені від 04.02.2009 р. №1221/10/43-110.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що перерахування коштів зі сплати узгодженого податкового зобов’язання, згідно з платіжним дорученням платника податків на наступний день, відповідає спеціальному законодавству –постанові Правління Національного банку України "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" від 11 жовтня 2008 року №319, яка була чинною на момент виконання платіжного доручення. У позовній заяві також зазначено, що застосування штрафних санкцій на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є безпідставним, оскільки банк не є учасником, врегульованих цим законом правовідносин, тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені підпунктом 16.5.1 пункту 16 статті 16 вказаного Закону.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі проти адміністративного позову заперечили, обґрунтовуючи тим, що діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідачем 2 було здійснено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасного виконання платіжного доручення клієнта ЗАТ "ОТП Банк" за ІІІ квартал 2008 р. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 26.01.2009 р. №17/43-10/21685166 (далі –акт), яким встановлено порушення Позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що передбачені пунктом 8.2 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні", підпунктом 16.5.1 пункту 16 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі акту Відповідачем 2 прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2009 р. №0000074310/0, яким Позивача на підставі підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов’язано сплатити штраф в розмірі 4781,70 грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій 16030000. Також Позивачу було нарахована пеня в сумі 18,44 грн. за несвоєчасне перерахування банком платежів до бюджету за платіжним документом його клієнта, що підтверджується повідомленням про нарахування пені від 04.02.2009 р. №1221/10/43-110.

У судовому засіданні позивач не заперечував ту обставину, що перерахування коштів за платіжним дорученням ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" від 14.10.2008р. №7419 щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів було здійснено 15.10.2008 р.

Позивач скористався правом апеляційного узгодження податкового зобов'язання, подавши скарги до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (від 13.02.2009 р. №01-05-12-4/876), Державної податкової адміністрації у м. Києві (від 07.04.2009 р. №01-05-12-4/2150), Державної податкової адміністрації України (від 18.06.2009 р.).

Рішенням Відповідача 1 від 25.03.2009 р. №3256/10/25-020 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 04.02.2009 р. № 0000074310/0. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 03.06.2009 р. №2114/10/25-214 скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.02.2009 р. №0000074310/0 в частині 95,70 грн., в іншій частині це податкове повідомлення-рішення залишене без змін, скасовано у відповідній частині рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 25.03.2009 р. №3256/10/25-020, залишено без змін повідомлення від 04.02.2009 р. №1221/10/43-110 про нарахування пені. Відповідачем 1 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2009 року №0000584310/2, яким Позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 4686,00 грн. Рішенням Відповідача 2 від 14.08.2009 року №7943/6/25-0215 скаргу Позивача було залишено без задоволення. За наслідками прийняття вказаного рішення, Відповідачем 1 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2009 року №0000584310/3, яким Позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 4686,00 грн.

Розглядаючи спір, суд виходить з такого.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу, визначені у Законі України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року №2346-III(з наступними змінами та доповненнями) (далі –Закон №2346-III).

Пунктом 8.1 статті 8 Закону №2346-III встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів, зокрема як платіжне доручення (пункт 22.1 статті 22 Закону №2346-III). Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону №2346-III переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Водночас відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III(з наступними змінами та доповненнями) (далі –Закон №2181-III) за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, Позивач зобов’язаний був здійснити перерахунок коштів щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно з платіжним дорученням від 14.10.2008 р. №7419 ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на відповідний рахунок в день надходження платіжного доручення.

Суд вважає необґрунтованим посилання Позивача на пункт 2.4 постанови Правління Національного банку України "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" від 11 жовтня 2008 року №319 (в редакцій чинній на момент існування спірних правовідносин), за яким у сфері проведення активно-пасивних операцій банки приймають платіжні доручення на переказ коштів до виконання в межах залишку на рахунку на момент отримання платіжного доручення та перераховувати їх одержувачу на наступний робочий день після отримання платіжного доручення, оскільки це положення постанови суперечить відповідним вимогам Закону №2346-III та Закону №2181-III.

Також суд вважає правомірним прийняття Відповідачем 2 податкових повідомлень-рішень про зобов’язання сплатити штраф на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-III, позаяк такий штраф був застосований до Позивача на підставі підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-III як до банку. Відповідно правомірним є нарахування пені на підставі підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону №2181-III.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог Позивача, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Суддя                                                                                Донець В.А.

Судді                                                                                                    Головань О.В.

                                                                                                    Пісоцька О.В.

Постанова виготовлена в повному обсязі 22.01.2010 р.