Постанова № 77661537, 06.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 524/776/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.09.2018 р. (постановлену суддею Нестеренко С.Г.) по справі № 524/776/18

за позовом ОСОБА_1 до Заступники начальника Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_2 , Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 р. ОСОБА_1 подала до суду адміністративний позов до заступника начальника Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення Серії АА № 229238 від 13.11.2015 р., винесеної заступником начальника Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_2, якою притягнено позивачку до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 2550 гривень за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску ПП «Редакція Програма Плюс» та ТОВ «Телебудмонтаж». Також позивачкою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.09.2018 р. позов залишено без розгляду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.09.2018 р. та ухвалити нове судове рішення, яким зобов’язати суд першої інстанції прийняти її позов до розгляду та вирішити спір по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу України про адміністративні правопорушення (в подальшому - КУпАП), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання учасники справи не з’явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Серії АА № 229238 заступника начальника Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_2 від 13.11.2015 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 165-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 гривень, за те, що нею як керівником ПП «Редакція Програма Плюс» та ТОВ «Телебудмонтаж» несвоєчасно сплачено єдиний соціальний внесок, чим порушено ч.ч. 1, 5 ст. 165-1 КУпАП, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Із позовом про скасування постанови Серія АА № 229238 від 13.11.2015 р. ОСОБА_1 звернулася до суду 01.02.2018 р.

Одночасно при подачі адміністративного позову ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обгрунтування заяви позивачка зазначила, що 12.03.2016 р. вона ознайомилася з оскаржуваною постановою відповідача, після чого скористалася можливістю досудового порядку вирішення спору та після отримання листа ГУ ДФС у Полтавській області № 307/М/16-31-10-05-11 від 30.03.2016 р. про залишення її скарги без розгляду, 11.05.2016 р. звернулася до ДФС України з повторною скаргою, але відповідь за цією скаргою не отримала, у зв'язку з чим вважає, що перебіг процесуального строку повинен починатися з наступного дня після отримання нею рішення ДФС України за результатами розгляду її повторної скарги від 11.05.2016 р.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано до суду після закінчення строків, встановлених законом, та судом не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Судовим розглядом встановлено та визнано ОСОБА_1, що з оскаржуваною постановою Серії АА № 229238 від 13.11.2015 р. вона ознайомилася 12.03.2016 р., проте з адміністративним позовом про скасування цієї постанови позивачка звернулася до суду лише 01.02.2018 р., тобто, майже через два роки з дня, коли вона дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася 12.03.2016 р., але за період з 12.03.2016 р. до 01.02.2018 р. позивачка не вчиняла, передбачених чинним законодавством, належних процесуальних дій для поновлення цих прав.

Доводи апелянтки, що строк звернення до суду нею не пропущений, так як вона скористалася можливістю досудового порядку вирішення спору та до теперішнього часу не отримала відповіді за її повторною скаргою до ДФС України від 11.05.2016 р., суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість застосування досудового порядку вирішення спору під час оскарження постанов по справам про адміністративні правопорушення.

Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.09.2018 р. – без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 229, 240, 243, 271, 286, 308, 313, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.09.2018 по справі № 524/776/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5