Постанова № 7766050, 24.12.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2009 р. Справа № 2а-3012/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Шварговському Д.Д.,

за участю:

представника позивача Хоминця Б.М.,

представників відповідача Вітовської З.С., Ковтун Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Зелене господарство»до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0008501502/0 від 28.10.2009 року,

встановив:

09.11.2009 року, ВАТ «Зелене господарство», звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0008501502/0 від 28.10.2009 року.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав. Зазначив, що дане рішення прийнято на підставі Акту від 20.10.2009 року, в якому зазначено, що позивачем допущено факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість за період з 04.01.2007 року по 11.09.2009 року. Вказує, що позивач належно сплачував платежі по узгоджених зобовязаннях по ПДВ за вказані періоди, однак ДПІ в м. Івано-Франківську зараховувало ці суми в рахунок заборгованості в сумі 357836,79 грн., яка виникла до 05.12.2007 року та стягнена постановою Господарського суду Івано-Франківської області. Однак, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.2008 року, виконання постанови було розстрочено на три роки рівними частками по 9939,91 грн., кожного місяця по січень 2011 року. Розстрочені суми відповідач також сплачував. На підтвердження даних обставин подав копії платіжних доручень. Крім того, зазначив, що ДПІ в м. Івано-Франківську повинно було зараховувати сплату по поточних платежах відповідно до їх призначення. В звязку з чим, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вказуючи, що жодними законодавчими актами, в тому числі і Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій не передбачено розстрочення податкового боргу. Тому посилання позивача на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.2008 року по справі №ПА-8/234 про розстрочення виконання постанови від 05.12.2007 р. у справі №ПА-8/234 на три роки як на підставу для розстрочення податкового боргу є безпідставним. Просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, приходить до висновку, що позов підставний й підлягає до задоволення, виходячи із слідуючих підстав:

ДПІ в м. Івано-Франківську 28.10.2009 року, було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0008501502/0, згідно з яким на підставі пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 320 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 180421,99 грн., до ВАТ «Зелене господарство», застосовано штраф у розмірі 50% - 90211,30 грн.

Дане рішення прийняте у звязку із виявленими фактами несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання при проведенні розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість за період з 04.01.2007 року по 11.09.2009 року (Акт №13845/15-2/05479378 від 20.10.2009 року).

В судовому засіданні встановлено, що 05.12.2007 року постановою Господарського суду Івано-Франківської області по справі №ПА-8/234 за позовом ДПІ в м.Івано-Франківську, з ВАТ «Зелене господарство»стягнуто заборгованість в сумі 357836,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.2008 року по справі №ПА-8/234, задоволено заяву ВАТ «Зелене господарство»та розстрочено виконання постанови від 05.12.2007 року у справі №ПА-8/234 на три роки рівними частками по 9939,91 грн., кожного місяця з січня 2008 року по січень 2011 року. Дана ухвала набрала законної сили, представниками ДПІ не оскаржувалась, що не заперечується представниками сторін.

ВАТ «Зелене господарство»на виконання вищевказаної ухвали, здійснювало сплату розстроченої суми, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, де в графі «призначення платежу»вказано «ПДВ згідно розстрочки виконання постанови господарського суду від 05.12.2007 року у справі №ПА-8/234».

Однак, ДПІ в м. Івано-Франківську, не враховано рішення Господарського суду Івано-Франківської області щодо розстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Так, позивачем за період з 04.01. по 01.10.2007 року, було задекларовано зобовязання по ПДВ, та здійснювалось сплату цих поточних платежів, що підтверджується копіями платіжних доручень за 2006-2009 роки, в графі «призначення платежу»яких вказано за який період проводиться оплата по ПДВ. Однак, як вбачається з матеріалів справи, кошти, які сплачувались позивачем по поточних платежах, ДПІ в м. Івано-Франківську, зараховувало в погашення боргу стягненого постановою Господарського суду Івано-Франківської області по справі №ПА-8/234 від 05.12.2007 року, виконання якої розстрочено ухвалою від 22.01.2008 року. Дана обставина підтверджується копіями зворотнього боку облікової картки платника ВАТ «Зелене господарство»станом на 31.12.2008 року та станом на 01.12.2009 року.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів, банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З вищенаведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Як встановлено судом, ВАТ «Зелене господарство»по кожному випадку зазначалось призначення платежу як по сплаті суми боргу розстроченої ухвалою суду, так і по сплаті поточних платежів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зарахування податковим органом в рахунок минулої заборгованості, сум ПДВ, які сплачувались відповідачем по поточних платежах, призвело до виникнення факту несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання, встановленого в Акті від 20.10.2009 року.

Згідно положення ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не наведено підстав правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за № 0008501502/0 від 28.10.2009 року.

В звязку з вищенаведеним, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекцій в м. Івано-Франківську № 0008501502/0 від 28.10.2009 року.

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяЯ.П. Матуляк

Постанова в повному обсязі складена 29.12.2009 року.