Рішення № 77660317, 19.10.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3100/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

15 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі. Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 27545,71 грн., у тому числі за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року в сумі 7936,53 грн., та за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 19609,18 грн. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що перебувала в трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнена у зв’язку зі скороченням штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні відповідач не виплатив вказану заборгованість. Тому просила задовольнити позов і стягнути з відповідача борг по заробітній платі в загальній сумі 27545,71 грн.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 надала клопотання про зменшення позовних вимог з урахуванням відзиву відповідача, просила стягнути залишок заборгованості за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року у розмірі 7262,04 грн. та залишок заборгованості за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 17826,89 грн., а всього 25088,93 грн. Також надала суду клопотання, в якій уточнені позовні вимоги підтримала, просила справу розглянути без її участі (а.с. 104-106).

Представник відповідача в судове засідання не прибув надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому визнав факт перебування позивачки у трудових відносинах з 01.09.2016 року на посаді електромеханіка дільниці 1 групи дільниці котельного господарства виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», та факт прийняття заборгованості ДП «Донецька залізниця» в сумі 14018,04 грн., з яких перераховано на адресу позивачки 6756,00 грн. Залишок заборгованості складає 7262,04 грн.

Позивачці нараховано та виплачено за період з 01.03.2017 року по 15.03.2017 року 1782,29 грн. З 16.03.2017 року у зв’язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» нарахування заробітної плати було припинено. До Дирекції не надходили первинні документи від підприємства на якому працювала позивачка, інформація відсутня. Також посилався на наявні форс-мажорні обставини, надав Науково-практичний висновок Торгово-промислової палати України від16.01.2018 року щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Просив розглянути справу за відсутності представника відповідача (а.с.54-57,64-72,92).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК).

Відповідно до положень ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 працювала електромеханіком Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця». 15.04.2016 року на підставі Закону України від 23.02.2012 року № 4442-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200, Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління реорганізоване шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про що зроблені відповідні записи в трудовій книжці позивачки (а.с.12-13). Таким чином, після реорганізації з позивачкою продовжені трудові відносини на електромеханіка дільниці 1 групи дільниці котельного господарства.

Згідно наказу від 10.07.2017 року № 5974/ДН-ОС ОСОБА_1 звільнено з 17липня 2017року у зв’язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.13).

Сторонами визнається наявність заборгованості відповідача перед позивачкою по заробітній платі за період роботи у ДП «Донецька залізниця» в сумі 7262,04 грн.

Згідно наданої позивачкою розрахунків заробітної плати, виданих БМЕУ-Ясинувата ОСОБА_1 за період з березня по липень 2017 року була нарахована до виплати заробітна плата (після відрахування податків та інших обов’язкових платежів) в наступних розмірах: березень – 3584,45 грн., квітень – 4356,44 грн., травень – 1864,67 грн., червень – 717,19 грн., липень (включаючи суми компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги) – 9086,43 грн., загалом в сумі 19609,18 грн. (а.с.16-17).

Таким чином, з урахуванням фактично отриманої позивачкою частковою виплатою заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1782,29 грн., що визнається сторонами, загальний борг складає 25088,93 грн. (7262,04 + 19609,18 – 1782,29).

Згідно листа від 06 липня 2018 року в.о. начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у зв’язку із відсутністю первинної документації на підконтрольній Україні території підрозділ не має можливості надати або підтвердити наступні документи на ім’я ОСОБА_1: довідку про розмір нарахованої заробітної плати з лютого 2016 року по серпень 2016 року, довідку про розмір нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 року по день звільнення; довідку про наявність та розмір інших грошових виплат (а.с.48-49).

Таким чином на даний час позивачка у повному обсязі заробітної плати за з лютого 2016 року по серпень 2016 року та залишок заборгованості за період з березня 2017 року по липень 2017 року не отримала, що не спростовано представником відповідача. Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.

Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов’язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця». «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»,та є регіональною філією даного товариства.

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

В рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22).

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивачка знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ’я сторін та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

У зв’язку з цим суд не враховує посилання відповідача на складність проведення розрахунку через те, що фактичне місце роботи позивача знаходилося в зоні проведення антитерористичної операції (в м. Ясинувата Донецької області) та складність сполучення в межах регіональної філії, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов’язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові.

Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» здійснює господарську діяльність на підконтрольній Україні території, бо позивача звільнено 17.07.2017 року.

Згідно наданої позивачкою розрахунків заробітної плати, виданих БМЕУ-Ясинувата за період з березня по липень 2017 року ОСОБА_1 була нарахована до виплати заробітна плата (після відрахування податків та інших обов’язкових платежів) в наступних розмірах: березень – 3584,45 грн., квітень – 4356,44 грн., травень – 1864,67 грн., червень – 717,19 грн., липень (включаючи суми компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги) – 9086,43 грн., загалом в сумі 19609,18 грн. (а.с.16-17). Відповідачем вищезазначені дані не спростовані наданням суду належних доказів, тому заперечення представника відповідача щодо недостовірності наданих позивачем документів судом не приймаються.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував відомості, наведені у вказаних документах, наданих позивачем та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними.

Доводи відповідача, що з 16.03.2017 року до СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» відсутні документи для перерахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року, є необґрунтованими.

По-перше, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

По-друге, з матеріалів справи, а саме, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221102, який складений на замовлення ПАТ «Укрзалізниця», встановлено, що:

- наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12.05.2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;

- наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 899-Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» (а.с.64-72).

Вищенаведений Науково-правовий висновок від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2, на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень про відсутність вини підприємства, та зазначені у ньому форс-мажорні обставини є підставами для звільнення підприємства від відповідальності.

Відповідно до ст. 10 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте такий сертифікат відповідачем суду не наданий.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо вказаного Висновку суд вважає, що він має консультативний характер і не є обов’язковим для суду. Крім того, суд не може погодитися з посиланнями експертів на те, що форс-мажорні обставини настали для відповідача з лютого 2017 року, оскільки антитерористична операція триває на території Донецької області з 2014 року. Заробітна плата позивачці за цей час виплачувалася. Крім того, відповідачем не доведено, чого при наявності як він вважає форс-мажорних обставин, ним не прийняті заходи щодо звільнення працівників у встановленому порядку, з метою запобігання виникнення на нарощування заборгованості з виплати заробітної плати. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності його вини у невиплаті позивачу сум при звільненні.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI саме на роботодавця покладається обов’язок із нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці (ст. 14.1.222).

Відповідно до ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (ст. 168.1.1).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (ст. 168.1.2).

Оскільки надані позивачкою розрахунки заробітної плати за спірні періоди вже передбачають утримання усіх належних податків, які нею не оспорюються, та ціна позову визначене виключно у розмірі належних їй до виплати сум, відповідач не зобов’язаний утримувати з цієї суми податки та інші обов’язкові платежі.

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 430 ЦПК України у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв’язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за квітень 2017 року у розмірі 4356,44 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно п. п.1 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати у сумі 25088,93 гривень. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10,11,12,13, 141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі- задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українськазалізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ40075815) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, 84700,) заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року у розмірі 7262,04 грн. та за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 17826,89 грн., а всього 25088 (двадцять п’ять тисяч вісімдесят вісім) гривень 93 копійки без утримання з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інші обов’язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць – за квітень 2017 року в розмірі 4356 (чотири тисячі триста п’ятдесят шість) гривень 44 копійки без відрахування податків та інших обов’язкових платежів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, або через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя