Постанова № 7765947, 21.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2010 року Справа №2а- 26954/09/1270 Категорія № 6.11

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Любімовій Г.Ю.,

за участю представників

позивача: не з’явився,

відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства «Ливарно-механічний завод» про стягнення адміністративно– господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2008 році, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства «Ливарно-механічний завод» про стягнення адміністративно – господарських санкцій у розмірі 70206,21 грн. та пені у розмірі 3980,34 грн. за невиконання нормативу робочих місць у 2008 році.

У обґрунтування позову зазначено, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875 –ХІІ ЗАТ «Ливарно-механічний завод» у 2008 році замість 23 працевлаштувало 20 інвалідів.

Таким чином, за 3 робочі місця, призначених для працевлаштування інвалідів не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2009 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 70206,21 грн.

У зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 70206,21 грн.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачу нарахована пеня у розмірі 3980,34 грн.

Всього сума заборгованості становить 74186,55 грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надіслав клопотання, в якому зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини не явки суду не відомі.

У наданому письмовому відзові на позов відповідач зазначив, що не визнає позовну заяву у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що Господарським судом Луганської області 18.03.2003 порушена справа № 11/64 б про банкрутство ЗАТ ««Ливарно-механічний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідач посилаючись на абз.2 ч.4 ст.12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначає, що вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується пеня та інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний з його суттю. Тобто за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.

Провадження по справі № 11/64б припинено, а мораторій скасовано тільки 16.12.2008 шляхом укладення мирової угоди.

Представник позивача надіслав заперечення на відзив, в якому зазначив, що згідно зі статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування» до переліку обов’язкових платежів не належить відрахування до Фонду.

Крім цього, позивач посилається на підпункт 4.1 листа Вищого арбітражного суду України від 19.08.1998 № 01-8/319 «Про деякі питання спорів за участю Фонду України соціального захисту інвалідів» відрахування до Фонду не мають характеру обов’язкових платежів і сплачуються лише в тому разі, якщо підприємством, установою чи організацією не виконуються нормативи зі створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів. Ці платежі мають характер санкцій за не створення робочих місць. Тому доводи викладені у запереченні щодо нарахування адміністративно-господарський санкцій вважає безпідставним.

Що стосується питання нарахування пені, відповідач зазначає, що відповідно до п.3.10 наказу Міністерства праці та соціальної політики № 223 від 15.05.2007 «Про затвердження порядку нарахування пені та її сплати» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня дійсно не нараховується.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних про права та обов’язки сторін.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, яка використовує найману працю, та має зобов’язання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно до ст.7 Закону № 875-ХІІ законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, — у кількості одного робочого місця.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с.8), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 579 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 23 особи. Разом з тим, фактично протягом року на підприємстві працювало 20 інвалідів, кількість робочих місць не зайнятих інвалідами становить 3 особи , чим порушено вимоги зазначеної норми законодавства. Також, у вказаному звіті відповідачем самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 702906,21 грн.

Позивачем було нараховано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році також у розмірі – 70206,21 грн. (а.с.6).

На час розгляду справи, відповідач самостійно адміністративно-господарську санкцію не відрахував. Сума адміністративно-господарської санкції – 70206,21 грн. (а.с.6).

За змістом ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно ч.1 ст.18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік Форми №10-ПІ наданий відповідачем до Луганського обласного відділення фонду соціального захисту 02 лютого 2009 року (а.с.8).

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420.

Протягом 2008 року відповідач не надавав до Луганського міського центру зайнятості інформації про наявність посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках – інвалідах за формою №3 –ПН, про що свідчить лист Луганського міського центру зайнятості (а.с.5).

Отже, відповідач не вживав передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, та не надано доказів звернення до відповідних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, зазначеними в ст.18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів. Тим самим відповідач порушив вимоги ст.ст.19, 20 Закону України № 875-ХІІ.

Ухвалою Господарського суду України від 18.03.2003 було порушено провадження по справі про банкрутство №11/64 б відносно ЗАТ «Луганський ливарно - механічний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Провадження по справі № 11/64 б припинено, а мораторій скасовано, тільки 16.12.2008 шляхом укладення мирової угоди.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

З викладеного суд робить висновок, що дія мораторію поширюється виключно на боргові зобов'язання, що виникли до його введення судом. Позивач звернувся з позовом про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання нормативу робочих місць 21 жовтня 2009 року. На час порушення щодо позивача ухвалою Господарського суду від 18.03.2003 справи про банкрутство № 11/64б ще не було відомо про наявність у нього зазначених зобов'язань, тому з огляду на наведені норми матеріального права дія мораторію на зобов’язання щодо сплати адміністративно - господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць не поширюється.

Крім цього відповідно до п.6 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Правовідносини, які виникають у зв’язку із застосуванням державними органами щодо підприємств, установ, організацій встановленої законодавством відповідальності за невиконання нормативу робочих місць не є цивільно – правовими та не є зобов’язанням щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача адміністративно – господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць у розмірі 70206,21 грн. є обґрунтованими, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3980,34 грн. за порушення строку сплати адміністративно - господарської санкції, на думку суду, не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 70206,21 грн. відповідачем у встановлений ст.20 Закону № 875-ХП строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була.

Згідно поданих позивачем розрахунків (а.с.7), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 3980,34 грн.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Крім цього, відповідно до п.3.10 наказу Міністерства праці та соціальної політики № 223 від 15.05.2007 «Про затвердження порядку нарахування пені та її сплати» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня не нараховується.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства «Ливарно-механічний завод» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2008 році підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент винекнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Сторонам роз’яснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства «Ливарно-механічний завод» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2008 році задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Ливарно-механічний завод» (код 00292824) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 70206,21 грн. (сімдесят тисяч двісті шість гривень двадцять одна копійка).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 25 січня 2010 року.

Суддя К.О.Пляшкова