Постанова № 7765876, 15.01.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2010 р.           Справа № 2-а-4440/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,

Суддів: Мультян Марини Бондівни

                    Жданкіної Наталії Володимирівни

при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Яланецька Л.Н., Луговський А.С. - представники

відповідача : Лесик В.В., Пенська О.Ю., Гуцол В.І - представники

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем"

до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Едем" (надалі –Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (надалі –Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002672310/2 від 07.10.2009 року та №0002682310/2 від 07.10.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення від 07.10.2009 року за №0002672310/2 про донарахування податку на прибуток ( за основним платежем 286448 грн., штрафних санкцій 143224 грн.) та №0002682310/2 про донарахування податку на додану вартість ( за основним платежем 1341401 грн., штрафних санкцій 670700 грн.), які прийняті на підставі акту перевірки №1755/2310/31543001 від 10.07.2009 року, грунтуються на невірному трактуванні та застосуванні норм податкового законодавства, в тому рахунку Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того позивач стверджує, що висновки перевіряючих в акті перевірки від 10.07.2009 року не відповідають фактичним обставинам справи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених в запереченні на позов (а.с. 79-82). Зокрема, що стосується прийнятого рішення №0002672310/2 від 07.10.2009 року про донарахування податку на прибуток, відповідач вказує на порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року встановлено їх завищення на загальну суму 1145793 грн. в результаті зайвого віднесення до складу валових витрат транспортних послуг, наданих ДП "Кіфа-Ком" згідно актів здачі-приймання робіт без підтвердження фактичних обсягів наданих транспортних послуг відповідними товарно-транспортними накладними. Що ж стосується рішення №0002682310/2 від 07.10.2009 року про донарахування податку на додану вартість, відповідач прийшов до висновку, що позивачем в порушення вимог п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит на суму 1316050 грн., оскільки в період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року позивач не мав належних підстав на формування податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від ДП "Кіфа-Ком", що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 1316050 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Едем" зареєстроване Реєстраційною палатою Вінницької міської ради, наказ №417-р від 10.07.2001 року, реєстраційний №24901446100020694. Свідоцтво про державну реєстрацію від 10.07.2001 року №11741200000001385. Підприємство взято на податковий облік ДПІ у м.Вінниці 11.07.2001 року за №5/2992.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 17.06.2009 року №1674/23, виданого Державною податковою інспекцією у м.Вінниці, головним державним податковим ревізором-інспектором Дорошковським Василем Олександровичем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки. Термін проведення перевірки встановлений з 17.06.2009 року по 30.06.2009 року. Відповідно до наказу №1783/23 від 01.07.2009 року, термін перевірки було продовжено, а саме з 01.07.2009 року по 07.07.2009 року. В ході перевірки встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 та 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 286448 грн.. Крім того встановлено порушення п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1341401 грн., в наслідок завищення позивачем податкового кредиту на 1341401 грн.. За результатами перевірки складено акт №1755/2310/31543001 від 10.07.2009 року.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення, а саме: №0002672310/2 від 07.10.2009 року за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу донараховано податку на прибуток в сумі 286448 грн. та застосовано штрафні санкції в суму 143224 грн., а також №0002682310/2 від 07.10.2009 року за порушення п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання, а саме за основним платежем 1341401 грн. ( ПДВ), за штрафними санкціями - 670700 грн..

Судом встановлено, що позивач у перевіряємий період, здійснював операції з придбання зерна кукурудзи, жита, ячменю, ріпаку, соняшнику та інших сільськогосподарських культур, яке було придбане у ДП "Кіфа-Ком", а також у сільськогосподарських товаровиробників та посередників, розташованих на митній території України.

В акті перевірки зазначено, що позивач, у періоді, що перевірявся, завищив витрати на придбання товарів ( робіт, послуг) на суму1145793 грн., в результаті зайвого віднесення позивачем до складу витрат на придбання товарів ( робіт, послуг), транспортних послуг, наданих ДП "Кіфа-Ком" згідно актів здачі-приймання робіт без підтвердження фактичних обсягів наданих транспортних послуг відповідними товарно-транспортними накладними, при цьому розрахунки за надані транспортні послуги проводились готівкою, згідно прибуткових касових ордерів, виданих ДП "Кіфа-Ком", підпис на яких не належить директору та головному бухгалтеру підприємства Богодущенко Максиму Станіславовичу, про що свідчить висновок №985 від 03.06.2009 року, проведеного почеркознавчого дослідження Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Крім того, на письмовий запит ГВПМ ДПІ у м.Вінниці №9567/7/26 від 03.10.2008 року до ДПІ у Святошинському районі м.Києва надійшла інформація про те, що ДП "Кіфа-Ком", яке зареєстроване РДА 12.06.2000 року - анульоване згідно акту від 28.03.2008 року №1729 за неподання до ДПІ декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних місяців. Відповідно позивач не мав правомірних підстав на формування податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від ДП "Кіфа-Ком", результаті чого підприємство у періоді, що перевірявся, завищило податковий кредит на 1316050 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 1316050 грн..

Відповідач в акті перевірки зазначає, що віднесення вищезазначених витрат до складу валових, можливе лише за умови наявності документального оформлення та доказів зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податку, що також безпосередньо пов'язане з оформленням первинних документів.

В "Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства", затвердженого Наказом ДПАУК від 29.03.2003 року №143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до абз. 11 ч.1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталу підприємства.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів ( робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 даного Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

24 лютого 2006 року Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва прийняв рішення №27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту і зв'язку України принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у якому запропонував скасувати норми щодо віднесення товарно-транспортної накладної до бланків суворого обліку як такі, що не відповідають принципам державної регуляторної політики і призводять до створення перешкод у здійсненні господарської діяльності у сфері вантажоперевезень автомобільним транспортом.

На підставі вищевказаного рішення в Правила перевезення було внесено зміни згідно з Наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 р. №493, а саме: пункт 11.2 "Товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, що виготовляються друкарським способом, з обліковою серією і номером" - вилучено.

Таким чином, було скасовано вимогу щодо визначення товарно-транспортної накладної бланком суворої звітності. Жодних інших змін до вищезазначених чи інших нормативно-правових документів щодо необхідності застосування товарно-транспортної накладної не вносилось. Тобто при перевезенні вантажів на замовника послуг - ТОВ "Едем" не покладено обов'язок виписати товарно-транспортні накладні.

Помилковим є також твердження відповідача і про відсутність бухгалтерського обліку ведення понесених витрат, по яким вівся облік фінансово-господарської діяльності по взаєморозрахункам із ДП «Кіфа-Ком". Відсутність договору у письмовий формі та оформлених товарно-транспортних накладних про надані послуги перевізника не є підставою вважати, що дані господарські операції не проводились . Саме складання товарно-транспортних накладних, відображення в них відомостей та відміток покладено на автоперевізника - контрагента, а не на замовника. ДП "Кіфа-Ком" виконував перевезення зерна автомобільним транспортом на комерційній основі від вантажовідправника, який надавав вантаж до пункту призначення вантажоодержувача.

Позивачем представлені документи в підтвердження придбання послуг на автоперевезення зерна - акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, які відображені в бухгалтерського обліку і повністю відповідають проведеним господарським операціям. Розрахунок із ДП "Кіфа- Ком" також підтверджується видатковими касовими ордерами.

Відповідач при проведенні перевірки не врахував, що зважаючи на відсутність товарно-транспортної накладної на відпуск зерна відправником виписувалась видаткова накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей типової форми, яка містить достатню інформацію про вантаж. При цьому в підтвердження відгрузки зерна та перевезення в пункт призначення при проведенні документальної перевірки позивачем були представлені видаткові накладні та податкові накладні, банківські та платіжні документи, касові ордера, акти виконаних робіт по перевезенню.

Відповідно до п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносить сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Питання щодо правил ведення податкового обліку врегульовано ст. 11 даного Закону, однак вказано норма не містить конкретних вказівок, які документи мають підтверджувати валові витрати.

Виходячи з цього та з урахуванням ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відповідно до якої фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку прийнято вважати, що документами, які підтверджують право на валові витрати у випадках, передбачених законодавством, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження включення витрат понесених за товарно-матеріальні цінності до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", зокрема;

-          документи, що підтверджують факт отримання товарно-матеріальних цінностей від іншої особи;

-          документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Крім того, при виникненні розбіжностей відповідач повинен був скористатися наданими законом повноваженнями та здійснити зустрічну перевірку з контрагентом позивача, в даному випадку - ДП "Кіфа- Ком".

Відповідно до п. 2.1.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення перевірок підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 01.10.2008 № 622, податкові органи у разі виникнення необхідності у підтвердженні відомостей можуть здійснювати перевірки контрагентів платника податку згідно з вчиненими правочинами, по яких у ході проведення перевірки встановлено факти, що свідчать (можуть свідчити) про те, що вчинені правочини є нікчемними та/або є сумніви щодо реальності вчинення такого правочину.

Зустрічна документальна перевірка - це перевірка, яка проводиться податковим органом по основних постачальниках, що мали правові відносини з платником ПДВ, за їх місцезнаходженням (позапланова виїзна) або у приміщенні податкового органу (невиїзна документальна), з метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій (п. 1.2.5. наказу ДПА України від 18.08.2005, № 350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість).

Проведення зустрічної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності контролюючими органами регламентується пунктом "д" статті 3 Указу Президента України від 23.07.98 р. N 817/98 "Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності", в якому визначено, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є перевірка відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту.

Матеріали таких зустрічних перевірок щодо правових відносин суб'єкта господарювання з іншими суб'єктами господарської діяльності, надіслані запити на їх проведення до інших органів державної податкової служби та отримані відповіді мають бути включені в якості інформативних додатків до Акту перевірки п. 3.1. Наказу ДПА 10.08.2005, № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Однак, всупереч вищевикладеному, при проведенні документальної перевірки відповідачем не проведено з контрагентом "Кіфа-Ком" зустрічної перевірки з питань чи взагалі виписувались відправником продукції товарно-транспортні накладні.

Відповідно до розділу 2 Наказу ДПА України від 16.09.2002 N 429 " Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами " не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

В супереч даному наказу, відповідач при проведенні перевірки керувався накопичувальними матеріали оперативно-розшукової діяльності без встановлення винної особи, а також без дослідження обставин, реєстрації ДП "Кіфа-Ком", перебування на обліку цього підприємства та причетності директора до фінансово-господарської діяльності. Прийняті за основу донарахувань, як докази - висновки почеркознавчого дослідження і пояснення директора ДП "Кіфа-Ком" не можуть бути взяті до уваги, оскільки належну їм оцінку може дати лише суд, в разі встановлення винної особи та притягнення її до кримінальної відповідальності, після з'ясування та дослідження всіх обставин справи.

Виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку відповідно до п. 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N79 відбувається в порядку, передбаченому п.п. 25.2.2. п. 25.2 ст. 25 зазначеного Наказу, а саме в разі прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу, воно оформляється актом за встановленою формою з зазначенням підстави анулювання, після чого такі акти підлягають реєстрації у відповідному журналі обліку.          

Судом встановлено, що на момент проведення господарськиї операцій ДП "Кіфа-Ком" в часі перебувало на податковому обліку податкових органів, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію підприємства як платника ПДВ, оскільки фактично акт про анулювання його свідоцтва був оформлений в 2008 році.

Оскільки, на момент здійснення господарських операцій не було здійснено жодних порушень в порядку оформлення документообігу з боку контрагента, позивач не знав і не міг знати про жодні порушення у їх виписанні. Враховуючи, що порушення у виписанні податкових накладних були виявлені під час перевірки, податковою не встановлено обставин, що спростовують достовірність повноту нарахування позивачем зобов'язань з цього податку за цивільно-правовими операціями, та не спростовано факт здійснення відповідних господарських операцій.

Таким чином, на підставі викладеного суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму 1145793 грн. на придбання товарів ( робіт, послуг), транспортних послуг, наданих ДП "Кіфа-Ком" згідно актів здачі-приймання робіт, що повністю підтверджується відповідними документами, а саме: актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, які відображені в бухгалтерського обліку і повністю відповідають проведеним господарським операціям. Розрахунок із ДП "Кіфа- Ком" також підтверджується видатковими касовими ордерами.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва ( обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті ПДВ податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, суд вважає, що оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі документів що повністю підтверджують та відповідають господарським операціям з ДП "Кіфа-Ком", він складається із сум, сплачених в ціні придбання товарів та послуг у даного контрагента, позивачем дотримано передбачених Законом України «Про податок на додану вартість" вимог і заявлені суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.

Крім того, відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, позапланова виїзна перевірка здійснюється за місцезнаходженням такого суб’єкта господарювання чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

З пояснень учасників процесу вбачається, що позапланова виїзна перевірка позивача в порушення вказаної норми законодавства проводилась не за місцезнаходженням ТОВ "Едем" (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, каб. 707), а за місцезнаходженням відповідача (м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, 21), на підставі вилучених працівниками податкової міліції документів. В матеріалах справи міститься лист ( супровідний) №1752/7/2631-02 від 17.06.2009 року ( а.с.107), з якого вбачається, що ГВПМ ДПІ у м.Вінниці на виконання постанови Апеляційного суду Вінницької області №0-155 від 14.05.2009 року з метою використання в процесі проведення позапланової документальної перевірки, у позивача були вилучені оригінали первинних фінансово-бухгалтерських документів за період з 01.06.2007 року по 01.01.2009 року.

Також судом встановлено, що відповідачем перевірку проведено з порушенням встановленої процедури.

У відповідності до ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства була проведена у відповідності з наказом №987/23п від 17.06.2009 року та на підставі направлення на перевірку від 17.06.2009 року №1674/23, виданого Державною податковою інспекцією у м.Вінниці. Термін проведення перевірки встановлений з 17.06.2009 року по 30.06.2009 року. Відповідно до наказу №1783/23 від 01.07.2009 року, термін перевірки було продовжено, а саме з 01.07.2009 року по 07.07.2009 року.

Відповідно до ч.11 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу" тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів. Частиною13 статті 11-1 даного Закону встановлено, що подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 5 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 2 робочі дні.

Продовження терміну перевірки здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби, який виписав направлення на перевірку. При цьому рішення керівника органу державної податкової служби про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки оформляється наказом. Продовження проведення перевірки розпочинається в перший робочий день за останнім робочим днем, зазначеним в направленні на перевірку. Тому наказ на продовження проведення перевірки оформляється в ході проведення перевірки та не допускається перерва між датою закінчення перевірки згідно з першим направленням та датою продовження перевірки, зазначеної в наказі на продовження.

Судом встановлено, що термін проведення перевірки закінчився 30.06.2009 року, а наказ про її продовження виданий на наступний день (01.07.2009 року), тобто тоді, коли перевірка фактично була закінчена. Таким чином, наказ про продовження перевірки міг бути прийнятий до її закінчення, тобто 30.06.2009 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з норм ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своїх рішень відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позапланова виїзна перевірка позивача проведена з порушенням вимог чинного законодавства, податкові повідомлення-рішення від 07.10.2009 року за №0002672310/2 про донарахування податку на прибуток ( за основним платежем 286448 грн., штрафних санкцій 143224 грн.) та №0002682310/2 про донарахування податку на додану вартість ( за основним платежем 1341401 грн., штрафних санкцій 670700 грн.) прийнято без врахування всіх обставин, що мали значення у даному випадку, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування таких рішень підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп..

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати прийняті за висновками акту №1755/2310/31543001 від 10.07.2009 року ( про результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року) податкове повідомлення-рішення №0002672310/2 від 07.10.2009 року про донарахування податку на прибуток ( за основним платежем 286448 грн., штрафні санкції 143224 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0002682310/2 від 07.10.2009 року про донарахування податку на додану вартість ( за основним платежем 1341401 грн., штрафних санкцій 670700 грн.).

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем" документально підтверджений розмір судових витрат, відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі 3,40 грн..

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 20.01.10

Суддя          Сторчак Володимир Юрійович

Судді Мультян Марина Бондівна

Жданкіна Наталія Володимирівна