Рішення № 77658595, 06.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року справа № 2340/3911/18

09 годин 05 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 2340/3911/18

за позовом ОСОБА_1 (вул. Шкільна, 31, с. Богодухівка, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19914, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [позивач – не прибув]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача – не прибув]

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, прийняв рішення.

26.09.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної військової служби ОСОБА_1, який став особою з інвалідністю у зв’язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, який унаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби став особою з інвалідністю з 04.09.2018 відповідно до 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Ухвалою від 26.09.2018 відкрито провадження у справі. Ухвалою від 10.10.2018 призначено судове засідання о 09 год. 00 хв. на 06.11.2018. Відповідно до статтей 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 04.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням положень постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте листом від 13.09.2018 № 40/П-10 відповідач відмовив у перерахунку призначеної пенсії з огляду на те, що у період ліквідації аварії з 10.03.1989 до 22.05.1989 позивач не проходив дійсну строкову службу, тому права на проведення перерахунку пенсії згідно пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи немає (а.с.18). На думку позивача зазначена відмова є неправомірною та суперечить чинному законодавству з огляду на його статус військовослужбовця і загальне право таких осіб на соціальне забезпечення. У обґрунтування своєї позиції позивач посилається на примітку до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Також, позивач посилається на пункт «г» частини 1 статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на військовозобов’язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей. Позивач наполягав, що військовозобов’язані призвані на спеціальні збори прирівняні до військовослужбовців строкової військової служби. Також зазначив, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав. 02.10.2018 позивач подав заяву, відповідно до якої просив здійснити розгляд справи за його відсутності (а.с.24). Позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, 16.10.2018 представник відповідача подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що позивач у період ліквідації аварії не проходив дійсну строкову службу, тому не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв’язку з чим відсутнє право на проведення перерахунку згідно частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідач у зв’язку із дотриманням вимог законодавства і не допущенням неправомірного втручання у права позивача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.29-36).

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії (а.с.10), отримує пенсію / виплати згідно розпорядження з 01.10.2017 у сумі 3267 грн. (а.с.126). У серпні 2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови КМУ від 15.11.2017 № 851. Листом від 13.09.2018 відповідач відмовив у перерахунку призначеної пенсій з огляду на те, що у період ліквідації аварії ЧАЕС позивач ОСОБА_1 не проходив дійсну строкову службу, тому права на проведення перерахунку пенсії згідно Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи позивач не має у статусі військовослужбовця (а.с.18).

Не погодившись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність у позивача права на обчислення пенсії з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року. Надаючи оцінку доводам позивача і відповідача, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон № 796) встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв’язання пов’язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї. Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 (далі – Порядок 1210).

Надаючи оцінку доводам учасників справи, суд враховує таке. Згідно Конституції України громадяни мають право на соціальний захист (частини 1 статті 46), виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункту 6 статті 92). Військовослужбовцям пенсії з інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 Закону № 796. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону № 796.

Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії осіб учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням від 23.12.2013 серії А № 123939 С та вкладкою від 23.12.2013 (а.с.10). Згідно посвідчення від 10.12.2013 серії Є № 005345 ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с.11).

Відповідно до довідки від 09.12.2013 серії 10ААБ № 338941 позивачу встановлено 3 групу інвалідності – причина інвалідності захворювання пов’язане із виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.13). Згідно розпорядження на перерахунок пенсії з 01.10.2017 позивач отримує пенсію 2105 грн. 40 коп., підвищення інвалідам війни 3 групи у сумі 435 грн. 60 коп., додаткову пенсію інвалідам 3 групи, державну адресну допомогу на прожиття у сумі 50 грн., державну адресну допомогу у сумі 391 грн. 30 коп. внаслідок Чорнобильської катастрофи у сумі 284 грн. 70 коп., а всього 3267 грн. (а.с.126).

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону № 796. Статтею 59 зазначеного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Суд зазначає, що частиною 3 статті 59 Закону № 796 у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 № 231-V визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Згідно статті 54 Закону № 796 встановлено, що пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, що визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Тобто, частиною 3 статті 59 Закону № 796 у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали особою з інвалідністю. Зазначеною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія з інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Аналіз редакцій частини 3 статті 59 Закону № 796 дає підстави для висновку, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Водночас незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Позивач проходив дійсну строкову службу у період з 05.05.1975 до 18.05.1977, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка НУ № 5737927 (а.с.38-39). Відповідно до довідки від 14.12.1999 № 51/1/17632 (а.с.15) ОСОБА_1 з 10.03.1989 до 22.05.1989 у складі військової частини №61753 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.15). Згідно довідки від 05.12.2013 № 450 (а.с.19) позивач був призваний на спеціальні збори з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 09.03.1989 до 22.05.1989 та отримав 4,786 бер. дозу опромінення.

Згідно частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

За наявних обставин судом встановлено, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії, а тому положення частини 3 статті 59 Закону № 796 на нього не поширюються.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 1 зазначеного Порядку (у редакції, що діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону № 796.

Пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою (пункт 9 Порядку).

15.11.2017 (після внесення змін до статті 59 Закону № 796) постановою Кабінету Міністрів України № 851 внесено зміни до Порядку, а саме: «у першому реченні пункту 1 слова і цифри «статей 54 і 57» Закону № 796 замінено словами і цифрами «статей 54, 57 і 59» Закону № 796, та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Таким чином, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку прийнятий на реалізацію норми частини 3 статті 59 Закону № 796, а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 вказаного Закону.

Особам, які отримують пенсію відповідно до статті 54 Закону № 796, пенсія розраховується згідно пункту 9 Порядку 1210.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Позивачу призначено пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду другої групи.

Суд зазначає, що статтею 59 Закону № 796 врегульовано порядок пенсійного забезпечення виключно військовослужбовців. При цьому для отримання особою пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону № 796 необхідно врахувати такі критерії: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаного. До такого висновку дійшов Верховний Суд – ухвали від 21.05.2018 (74173510) та від 08.05.2018 (73901590). Позивач не надав відповідачу документів, що би підтверджували наявність вищезазначених критеріїв у зв’язку із зверненням до відповідача про здійснення перерахунку пенсії, виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати у контексті участі у ліквідації під час проходження строкової служби в армії.

Верховний Суд зазначає про віднесення даної категорії справ до категорії справ незначної складності, а суди першої та апеляційної інстанцій про відсутність доказів проходження дійсної строкової служби у період прийняття участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС, що матеріали справи не містять (75932782 у справі №820/3348/18; 75805291 у справі № 820/2584/18; 75485696 у справі № 805/2265/18-а).

У позиції Верховного Суду України від 01.03.2016 у справі №21-1887а15 зазначено: громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Положеннями статті 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема належить прийняття законів. Зі змісту статті 14 Закону № 796 встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, залежно від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа. Розділом VIII Закону № 796 передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, що впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб. Частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ та пунктом 9-1 Порядку 1210 унормовано питання перерахунку пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи – військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження строкової військової служби.

Суд дійшов висновку, що положення частини 3 статті 59 Закону № 796 у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII не поширюються на позивача як на військовозобов’язаного.

Зазначені норми статті 59 Закону № 796-ХІІ та пункту 9-1 Порядку 1210 не визнані неконституційними, не скасовані, є чинними, а тому відповідач у розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії зобов’язаний був діяти відповідно до вимог законодавства. Відповідачем обґрунтовано правомірність дій щодо реагування на звернення позивача провести перерахунок пенсії обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що згідно зі статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. У прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, що визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, що характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Суд зазначає, що оскаржувана відмова у перерахунку пенсії позивача не мала наслідком зменшення розміру пенсії позивача, що позивач отримував до звернення за перерахунком та не є звуженням вже набутих позивачем прав та / або позбавленням права позивача права на соціальний захист. Суд зазначає, що відповідач у спірних відносинах діяв у межах наданих повноважень, у порядку і у спосіб, що передбачені законодавством.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина 1 статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

За таких обставин, регулювання, передбачене законом щодо реалізації окремих прав осіб, що проходили дійсну строкову службу у період підвищеної небезпеки, пов'язаною з впливом радіаційного випромінювання, закріплене частини 3 статті 59 Закону не може вважатися стосовно позивача ні звуженням змісту та обсягу його прав, ні надмірним тягарем, ні втручанням, ні дискримінацією у контексті обставин даної справи.

ЄСПЛ у рішенні у справі Thlimmenos проти Греції від 06.04.2000, № 34369/97 наголосив, що згідно зі статті 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких норма статті 59 Закону № 796 розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби саме з підстав того, що військовослужбовці, які проходять дійсну строкову службу, отримували мінімальне грошове забезпечення в цей період, а тому потребують додаткового соціального захисту.

Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 КАС України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що позивач претендує на пенсію відповідно до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210, із змінами внесеними постановою КМУ від 15.11.2017 № 851 і у зв’язку із цим вважає відмову відповідача неправомірною. Натомість, у частині 3 статті 59 Закону №796 та пункті 9-1 Порядку йдеться про умову обчислення пенсії під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, якій не відповідають досліджені матеріали справи і документи у контексті звернення позивача для проведення перерахунку пенсії за вказаних обставин.

Враховуючи системний аналіз норм законодавства, встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у перерахунку пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону № 796, пункту 9-1 Порядку 1210, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 796, добросовісно і розсудливо, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління ПФУ у Черкаській області та для зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 04.09.2018 обчисленої з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати.

З огляду на те, що позивачу, звільненому від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відмовлено у задоволенні позову до органу владних повноважень, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 4, 6-14, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [вул. Шкільна, 31, с. Богодухівка, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19914, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1]

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 06.11.2018.

Суддя Л.В. Трофімова