Рішення № 77657738, 25.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року № 361/5490/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправними дій та скасування постанови

Суть спору: ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1О.) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13 серпня 2018 року у виконавчому провадженні №56645511.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.09.2018 адміністративну справу №361/5490/18 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови передано до Київського окружного адміністративного суду.

28.09.2018 матеріали адміністративної справи №361/5490/18 надійшли на адресу суду та за результатами автоматизованого розподілу були передані судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №361/5490/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2018 по справі №361/362/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Київській області задоволено повністю та зобов’язано останнього здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №П-1124 від 26.05.2017 з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 по справі №361/362/17 апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області повернуто скаржнику.

Отже, як вказує позивач, рішення суду першої інстанції по справі №361/362/17 набрало законної сили 21.05.2018, у зв’язку з чим 08.06.2018 Броварським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист про примусове виконання рішення суду по зазначеній справі.

22.06.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 за заявою позивача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56645511 на підставі виконавчого листа від 08.06.2018 №361/362/17 про зобов’язання ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.01.2016 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №П-1124 від 26.05.2017 з урахуванням проведених виплат.

13.08.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №56645511 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Як стверджує позивач, ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Київській області судове рішення по справі №361/362/17 виконано у частині, а саме здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №П-1124 від 26.05.2017, починаючи з 01.01.2016; здійснено виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №П-1124 від 26.05.2017 з урахуванням проведених виплат за 2018 рік.

У той же час, позивач наголошує, що ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Київській області постанову по справі №361/362/17 не виконано у частині здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №П-1124 від 26.05.2017 з урахуванням проведених виплат за період з 01.01.2016 до 31.12.2017.

Позивач звертає увагу, що при встановленні підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у тому числі, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець та керівник органу державної виконавчої служби зобов’язаний здійснити заходи, передбачені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, щодо складання відповідного акту та направлення оригіналу виконавчого документу для стягнення коштів до казначейства, а не повертати виконавчий документ стягувачу без виконання.

Також, позивач вказує, що державним виконавцем не встановлено підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, для повернення виконавчого документу стягувачу, зокрема, не зазначено, яким саме законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, адже, на думку позивача, такого закону взагалі не існує, а також не встановлено факт відсутності іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення.

Крім цього, на думку позивача, посилання державного виконавця на неможливість проведення інших виконавчих дій стосовно боржника відповідно до статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, що нібито виключає можливість виконання відповідного рішення, є безпідставним.

Позивач відмітив, що на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови судове рішення по справі №361/362/17 щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Київській області вже було виконане та перерахунок пенсії проведений.

При цьому, як стверджує позивач, жодних обставин, що нібито унеможливлюють виконання судового рішення в частині погашення заборгованості з виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року, коли така саме заборгованість за 2018 рік ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Київській області була погашена, державним виконавцем не встановлено.

Також, позивач вказав, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові зазначено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено на підставі довідки Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 26.05.2017 №К-1124, починаючи з 01.01.2016, сума коштів по перерахунку за період з 01.01.2016 по 31.05.2016 становить 38857,57 грн. та буде виплачена ОСОБА_1 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям громадян».

Проте, позивач стверджує, що Броварським міськрайонним судом Київської області, який розглядав справу як суд першої інстанції, не розглядалося та не вирішувалося питання щодо надання ОСОБА_2 управлінню Пенсійного фонду України у Київській області розстрочки чи відстрочки щодо виплати заборгованості з виплати пенсії позивачу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Таким чином, на думку позивача, посилання державного виконавця на положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям громадян» є безпідставним та протиправним, адже зазначеною постановою не встановлено та не могло бути встановлено розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення, що є виключною компетенцією суду.

Крім цього, позивач звертає увагу, що протиправними є дії державного виконавця, який повертає виконавчий документ без виконання на тій підставі, що судове рішення нібито буде виконане боржником у майбутньому, але ж на момент прийняття державним виконавцем відповідної постанови судове рішення по справі №361/362/17 у повному обсязі не було виконано.

Також, позивач наголошує, що сума заборгованості з виплати пенсії, яка зазначена державним виконавцем у постанові, не відповідає дійсності та є в рази заниженою.

Так, згідно з оскаржуваною постановою сума коштів по перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.05.2018, тобто за 29 місяців, яка нібито планується до виплати, становить 38857,57 грн.

У той же час, позивач стверджує, що заборгованість з виплати пенсії за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 (24 місяці) становить 108289,44 грн. Саме в цій частині виконавчий лист не був виконаний.

Суд зазначає, що до початку судового засідання відповідач правом надати суду відзив на позовну заяву не скористався.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Київській області надані письмові пояснення, згідно з якими третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Так, ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначає, що постановою Броварського міськрайонного суду від 04.12.2017 по справі № 361/362/17 зобов'язано ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № П-1124 від 26.05.2017, починаючи з 01.01.2016.

Як вказує третя особа, 12 червня 2018 року ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням, за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. Сума коштів по перерахунку становить 38857,57 грн. ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області наголошує, що сума коштів по перерахунку згідно рішення суду по справі № 361/362/17, за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2018 року у розмірі 8774,29 грн. виплачена ОСОБА_1 у липні 2018 року разом з пенсією.

Третя особа звертає увагу, що 28 серпня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 № 649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (далі - Постанова № 649). Пунктом 2 Постанови № 649 передбачено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов’язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Враховуючи вищевикладене, як вказує третя особа, сума коштів по перерахунку згідно рішення суду по справі № 361/362/17 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 30083,28 грн. буде виплачена ОСОБА_1 у порядку, визначеному Постановою № 649 після взяття на облік судового рішення в окремому реєстрі та після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України.

Крім цього, на думку третьої особи, ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило всі дії та виконало рішення суду по справі № 361/362/17, зокрема здійснило перерахунок пенсії, у результаті чого пенсія ОСОБА_1 була підвищена, здійснило виплату різниці за період з 01.01.2018 по 31.05.2018, а також забезпечило виплату різниці за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Таким чином, третя особа стверджує, що ОСОБА_3 управлінням було виконано рішення суду по справі № 361/362/17, у зв’язку з чим підстави для продовження виконавчого провадження відсутні, а державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56645511.

У судовому засіданні по справі 17.10.2018 позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, представник третьої особи проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У судове засідання, призначене на 25.10.2018, представники учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно, зокрема, під розписку у суді та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з цим, 25.10.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про продовження розгляду справи №361/5490/18 у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідка чи експерта, протокольною ухвалою суду від 25.10.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №361/5490/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ЕК №591442, виданим Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області 23 вересня 1997 року (а.с.70-72).

Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII, про що свідчить копія пенсійного посвідчення №2733114613, серія ААЕ №395036, виданого Пенсійним фондом України 19.05.2010 (а.с.73).

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 у справі №361/362/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № П-1124 року від 26 травня 2017 року. Зобов'язано ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01 січня 2016 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № П-1124 від 26 травня 2017 року з урахуванням проведених виплат (а.с.74-79).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 по справі №361/362/17 апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто скаржнику (а.с.80).

Відповідно до частин 1, 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно із частиною 2 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017 року) ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Отже, з урахуванням вказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 у справі №361/362/17 набрала законної сили 21.05.2018, що підтверджується штампом Броварського міськрайонного суду Київської області на примірнику постанови від 04.12.2017 у справі №361/362/17 (а.с.78).

08 червня 2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист по справі №361/362/17, яким зобов'язано ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01 січня 2016 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № П-1124 від 26 травня 2017 року з урахуванням проведених виплат (а.с.11-12).

Стягувач, який є позивачем у даній справі, звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м.Києві із заявою від 12.06.2018 про відкриття виконавчого провадження, в якій просив прийняти до виконання виконавчий лист, виданий 08.06.2018 на реалізацію постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 у справі №361/362/17 (а.с.15-19).

22.06.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56645511 на підставі виконавчого листа №361/362/17, виданого 08.06.2018 Броварським міськрайонним судом Київської області (а.с.20-21).

Отже, стягувачем у виконавчому провадженні №56645511 є ОСОБА_1, боржником – ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2018 передбачено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

13.08.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №56645511 (а.с.23-25).

Супровідним листом №56645511/1 від 13.08.2018 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві було направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 управлінню Пенсійного фонду України у Київській області для виконання та до відома постанову від 13.08.2018, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №361/362/17 від 08.06.2018, що видав Броварський міськрайонний суд Київської області (а.с.22).

Судом встановлено, що постанову від 13.08.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №56645511 було отримано позивачем 28.08.2018, що підтверджується роздруківкою з інформацією з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта” (а.с.26).

Не погодившись з постановою про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №56645511 від 13.08.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправними дій та скасування постанови, з приводу чого суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Суд враховує правову позицію, викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 стосовно підстав звільнення від доказування згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), відповідно до частини 1 якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

З метою надання правової оцінки законності оспорюваної постанови на предмет того, чи є виконаним рішення суду, як про це стверджує третя особа, або воно не виконано у спосіб, визначений судовим рішенням, яке набрало законної сили, як на цьому наполягає позивач, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Суд зазначає, що враховуючи положення пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII, законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб, інший, аніж визначений безпосередньо виконавчим документом.

Відповідно до приписів частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно із частиною 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Зі змісту оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу №56645511 від 13.08.2018 вбачається, що державний виконавець при її винесенні керувався вимогами пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Судом встановлено, що на адресу державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_4 було відправлено лист ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Київській області від 06.07.2018 №5804 з проханням закінчити виконавче провадження №56645511 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” та звільнити ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Київській області від сплати виконавчого збору відповідно до пункту 9 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.107).

У вказаному листі зазначено, що на виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 по справі №361/362/17 ОСОБА_3 управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 12.06.2018 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 26.05.2017 №К-1124, починаючи з 01.01.2016.

У листі від 06.07.2018 №5804 також вказано, що сума коштів по перерахунку за період з 01.01.2016 по 31.05.2018 становить 38857,57 грн. та буде виплачена ОСОБА_1 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, а саме:

- за період з 01.01.2018 по 31.05.2018 сума 8774,29 грн. буде виплачена у липні разом з пенсією ОСОБА_1;

- за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 сума 30083,28 грн. буде виплачуватися з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – щомісяця окремою сумою у розмірі 50 % різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, з 01 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 % різниці між місячним розміром підвищеної пенсії.

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №56645511 від 13.08.2018 вказано, що відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів, іншими актами законодавства. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова КМУ 103), пунктом 3 якої передбачено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських ОСОБА_5 поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Також у спірній постанові зазначається, що виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. — щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 р. — щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Крім цього, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №56645511 від 13.08.2018 вказано, що на виконання постанови Броварського міськрайонного суду від 04.12.2017 по справі № 361/362/17 ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 12.06.2018 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 26.05.2017 №К-1124, починаючи з 01.01.2016.

Сума коштів по перерахунку за період з 01.01.2016 по 31.05.2018 становить 38857,57 грн. та буде виплачена ОСОБА_1 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям громадян», а саме: за період з 01.01.2018 по 31.05.2018 сума 8774,29 грн. буде виплачена у липні разом з пенсією ОСОБА_1; за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 сума 30083,28 грн. буде виплачуватися з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії.

Разом з тим, як зазначено в оскаржуваній постанові, вказані обставини виключають можливість вчинення державним виконавцем подальших виконавчих дій в порядку статей 63,75 та статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

У той же час, суд не може погодитися із правомірністю застосування відповідачем та третьою особою до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 з огляду на таке.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно вимог статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23.12.2015№ 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” (далі - Закон № 900-VIII).

Цим Законом були внесені зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: “Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських”.

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 15.07.2015 № 614, який набрав чинності 01.01.2016) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до абзацу 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ОСОБА_5 поліцію”, за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 Закону України “Про ОСОБА_5 поліцію” пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015№ 988 “Про грошове забезпечення поліцейських ОСОБА_5 поліції” (далі - Постанова № 988) та постановою від 18.11.2015№ 947 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006№ 268” встановлено розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і оклади за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Постанова Кабінету Міністрів України № 988 набрала чинності 02.12.2015.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393” (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20.02.2008.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

На підставі зазначеного у пункті 1 Порядку № 45 передбачено, що рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п’ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п’ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами 2 і 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови №988 згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”, статтями 51, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року № 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Отже, з набранням чинності Постановою № 988, якою збільшені розміри посадових окладів поліцейських, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.

Оскільки Постанова № 988, якою встановлені розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і окладами за спеціальними званнями, набрала чинності 02.12.2015, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.01.2016.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області отримало довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача № П-1124 від 26.05.2017 (а.с.81). Однак, перерахунок та виплату пенсії позивачу після отримання вказаної довідки здійснено не було, що встановлено постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 у справі №361/362/17, яка набрала законної сили 21.05.2018.

У постанові Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 у справі №361/362/17 судом зазначено, що бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 суперечить вимогам закону та є протиправною; відповідач ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області, маючи всі необхідні документи у пенсійній справі позивача, отримавши від Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 управління МВС України в Київській області довідку за №П-1124 від 26.05.2017 про розмір грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, зобов’язане було здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016 та виплатити перераховану суму пенсії з урахуванням проведених виплат.

Також у постанові Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 у справі №361/362/17 зазначено, що посилання ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області в обґрунтування своєї бездіяльності на відсутність фінансування та необхідність виділення з Державного бюджету України додаткових коштів для проведення перерахунку пенсії є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов’язань; жодних доказів відсутності відповідного бюджетного фінансування та неможливості здійснення перерахунку пенсії позивача відповідачем суду не надано.

Таким чином, Броварським міськрайонним судом Київської області постановою від 04.12.2017 у справі №361/362/17 позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № П-1124 року від 26 травня 2017 року; зобов'язано ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01 січня 2016 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № П-1124 від 26 травня 2017 року з урахуванням проведених виплат (а.с.74-79).

Отже, суд зазначає, що на момент прийняття даного судового рішення, яке зобов’язувало ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату пенсії позивачу з урахуванням вже проведених виплат, а саме 04.12.2017 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” не існувало.

Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист” Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.

15 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду зразкової справи прийняв рішення в адміністративній справі №820/6514/17 за позовом громадянина до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Харківській області, визнав протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”, статтями 51, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських ОСОБА_5 поліції”, на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області про грошове забезпечення від 19.06.2017 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських та зобов'язав ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”, статтями 51,63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських ОСОБА_5 поліції”, на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області про грошове забезпечення від 19.06.2017 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своєму рішенні від 15.02.2018 зазначив, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських ОСОБА_5 поліції", яка набрала чинності 02.12.2015.

Відповідно до рішення у зразковій справі Верховним Судом вказано, що згідно зі статтею 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивач має право на перерахунок пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Верховний Суд також зазначив, що посилання відповідача на відсутність коштів на проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує право мирно володіти своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином Суд дійшов висновку, посилаючись на рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Згідно з вимогами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Водночас, суд зазначає, що до набрання законної сили судовим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області постановою від 04.12.2017 у справі №361/362/17 щодо позивача відбулась зміна правового врегулювання спірних правовідносин, шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №103 від 21.02.2018, якою встановлено новий порядок перерахунку та виплати пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою у виконавчому провадженні надані докази проведення позивачу перерахунку пенсії відповідно до ст. 63 Закону № 2262, Постанови № 988, з урахуванням довідки Ліквідаційної комісії про розмір грошового забезпечення за нормами постанови КМУ № 103 від 21.02.2018.

Державний виконавець в оспорюваній постанові зауважив, що сума коштів по перерахунку за період з 01.01.2016 по 31.05.2018 становить 38857,57 грн. та буде виплачена ОСОБА_1 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям громадян», а саме: за період з 01.01.2018 по 31.05.2018 сума 8774,29 грн. буде виплачена у липні разом з пенсією ОСОБА_1; за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 сума 30083,28 грн. буде виплачуватися з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії.

Разом з тим, як зазначено в оскаржуваній постанові від 13.08.2018 ВП №56645511, вказані обставини виключають можливість вчинення державним виконавцем подальших виконавчих дій в порядку статей 63,75 та статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", що й зумовило повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Тобто, державним виконавцем в оспорюваній постанові вказано, що виплата суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюватиметься в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.

Так, судом встановлено, що перерахунок пенсії позивачеві був здійснений з урахуванням вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Надаючи оцінку наведеній обставині суд виходить із наступного.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” № 103, пунктом 3 якої, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” Кабінет Міністрів України, постановив перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських ОСОБА_5 поліції”. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року.

Сума перерахованих пенсій для виплати за період 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 – щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;

- з 01.01.2020 – щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Судом встановлено, що відповідно до листа ОСОБА_2 управління Пенсійного Фонду України у Київській області від 02.10.2017 №1033/Т-01, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного Фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, та деяких інших осіб», які призначена з наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад – 1300,00 грн.; оклад за військове звання – 125,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 30% - 427,50 грн.; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці – 4050,17 грн.; всього: 5902,67 грн.

У вищевказаному листі листа ОСОБА_2 управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області вказано, що розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, та деяких інших осіб» становить 53% грошового забезпечення 3128,42 грн.(5902,67 х 53%) (а.с.27-28).

У той же час, згідно із довідкою про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 26.05.2017 №П-1124 Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 управління МВС України в Київській області відповідно до частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 №988, наказу МВС від 06.04.2016 №260 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2016 за посадою на день звільнення із служби становить: посадовий оклад – 3000,00 грн.; оклад за військовим (спеціальним) званням – 2000,00 грн.; надбавка за стаж служби 30,00 % - 1500,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 10,00% - 300,00 грн.; премія 112,00% - 7616,00 грн.; всього: 14416,00 грн. (а.с.81).

Суд зазначає, що розмір пенсії позивача з урахуванням довідки від 26.05.2017 №П-1124 становить 7640,48 грн. (14416,00 грн. х 53%).

У той же час, 23.03.2018 Ліквідаційною комісією ОСОБА_2 управління МВС України в Київській області було видано довідку №N/A-1003004836 про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), якою відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб», постанов КМУ від 21.02.2018 №103 та від 11.11.2015 №988, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними за січень 2016 року за прирівняною посадою поліцейського – головний оперуповноважений ОСОБА_5 поліції посади на день звільнення із служби – головний оперуповноважений-інспектор відділу організацій агентурно-оперативної роботи Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України становить: посадовий оклад – 3000,00 грн.; оклад за спеціальним званням – 2000,00 грн.; надбавка за стаж служби 30,00 % - 1500,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 10,00% - 300,00 грн.; премія 77,22% - 5250,96 грн.; всього: 12050,96 грн. (а.с.103).

Тобто, розмір пенсії позивача з урахуванням вищевказаної довідки від 23.03.2018 №N/A-1003004836 становить 6387,01 грн. (12050,96 грн. х 53%), а відповідно є меншим, ніж за довідкою від 26.05.2017 №П-1124.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 управління Пенсійного Фонду України у Київській області, враховуючи грошове забезпечення згідно постанови КМУ від 11.11.2015 №988, на підставі постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 з 01.05.2018 здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016, яка становить 6387,01 грн. та її часткову виплату за період з січня 2018 року по квітень 2018 року, про що свідчить наданий суду перерахунок пенсії, пенсійна справа №1003004836 та розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1003004836 (а.с.100-101).

Так, як вбачається із розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1003004836 пенсіонеру ОСОБА_1 сума доплати становить 3258,59 грн.

У той же час, ОСОБА_3 управління Пенсійного Фонду України у Київській області на підставі рішення суду з 01.08.2018 здійснило перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016, яка становить 7640,48 грн., її часткову доплату до суми фактично виплаченої у розмірі 1253,47 грн. за період з січня 2018 року по квітень 2018 року та виплату за період з травня по липень 2018 року , про що свідчить наданий суду перерахунок пенсії, пенсійна справа №1003004836 та розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1003004836 (а.с.98-99).

Таким чином, після здійснення перерахунків пенсії позивачу на підставі постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 та довідки Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 управління МВС України в Київській області від 23.03.2018 №N/A-1003004836, а також постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 у справі №361/362/17 з урахуванням довідки Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 управління МВС України в Київській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 26.05.2017 №П-1124 загальний розмір доплати до пенсії позивача складає 4512,06 грн. (7640,48 грн. – 3128,42 грн.).

Суд зазначає, що загальна сума різниці пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, яка підлягає виплаті позивачу становить 108289,44 грн. (4512,06 грн. х 24 міс.). Дану суму заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 підтвердив представник ГУ ПФУ у Київській області в судовому засіданні 17.10.2018.

У той же час, судом встановлено, що виплату різниці у пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 ОСОБА_3 управління ПФУ у Київській області вирішило провести з урахуванням особливостей, встановлених Кабінетом Міністрів України в постанові від 21.02.2018 № 103, – починаючи з 01.01.2019.

У свою чергу, як вже зазначено судом, Законом №2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відтак, враховуючи, що з 01.01.2016 року у позивача виникли обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, зокрема, відбулась зміна розміру видів грошового забезпечення поліцейських, та враховуючи, що такий перерахунок та виплата своєчасно не були проведені саме з вини державного органу, саме з цього часу необхідно здійснити перерахунок та виплату на підставі судового рішення, що набрало законної сили без застосування у спірних правовідносинах норм постанови КМУ №103.

Також суд зазначає, що виплата позивачу пенсії у спосіб, передбачений постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, не узгоджується з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Цією або жодною іншою нормою Закону № 2262-ХІІ, який у спірних правовідносинах є спеціальним, не передбачено можливість сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування.

При цьому суд звертає увагу на те, що Закон № 2262-ХІІ не надає Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати чи змінювати порядок виплати пенсії.

Керуючись положеннями частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у спірних правовідносинах до питань порядку виплати пенсії після її перерахунку застосовує положення Закону № 2262-ХІІ, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018.

Крім того, із положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішенні даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом встановлено, що позивач набув право на перерахунок пенсії з 01.01.2016, відповідно до Закону України від 23.12.2015 №900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”.

У той же час, постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 набрала чинності 24.02.2018.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року N 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Особливості правового застосування, визначені Постановою КМУ №103, у тому числі пунктами 3 та 5, на думку суду, створюють нові публічно-правові відносини між позивачем, ОСОБА_3 управлінням ПФУ у Київській області та відповідачем, які виникли з 24.02.2018 року і не є предметом розгляду в даній адміністративній справі, хоча й охоплюють період примусового виконання рішення суду, проте в силу наведених норм Конституції України не можуть мати зворотної дії в часі.

Отже, застосування до правовідносин, які виникли до 24.02.2018, положень постанови Кабінету Міністрів України, в редакції, чинній після 24.02.2018, з огляду на її прийняття після виникнення спірних правовідносин і навіть набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №361/362/17 та погіршення становища позивача в частині строків виплати належної йому пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, порушуватиме конституційний принцип незворотності дії законів в часі.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи питання щодо порядку здійснення виплати позивачеві пенсії за наслідками перерахунку суд виходить з того правового регулювання, що було чинним на момент виникнення права позивача на такий перерахунок та виплату.

Оскільки виплату перерахованої з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії позивачу ГУ ПФУ у Київській області своєчасно не здійснило після виникнення права на такий перерахунок (01.01.2016), а доводи третьої особи, з якими погодився відповідач, що така виплата має здійснюватися лише з 01.01.2019, не ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає, що постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 у справі №361/362/17, на підставі якої Броварським міськрайонним судом Київської області 08.06.2018 було видано виконавчий лист №361/362/17, не виконана у спосіб, зазначений у ній.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 13.08.2018 ВП №56645511 винесена на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно із яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому конкретної підстави для застосування при винесенні даної постанови саме п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем ані в оскаржуваній постанові, ані під час розгляду справи не вказано.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що встановлені обставини виключають можливість вчинення державним виконавцем подальших виконавчих дій в порядку статей 63,75 та статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

У той же час, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 управлінням Пенсійного фонду України постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 у справі №361/362/17 про зобов'язання здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на підставі довідки № П-1124 від 26.05.2017 не виконана, таким чином державним виконавцем було передчасно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки в цій частині виконавцем не вчинено належних та необхідних дій щодо перевірки виконання боржником судового рішення у повному обсязі, згідно із вимогами статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Формулюючи позовні вимоги, позивач просить визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13 серпня 2018 року у виконавчому провадженні №56645511.

Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувачу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

З урахуванням цього, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13 серпня 2018 року у виконавчому провадженні №56645511.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності винесеної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 13 серпня 2018 року.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України №1404-VIII.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції №55191 від 29.08.2018 на суму 704,80 грн., сплату здійснено з порталу http://court.gov.ua/, на підтвердження чого суду надано відповідну роздруківку квитанції (а.с.1).

Таким чином, враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13 серпня 2018 року у виконавчому провадженні №56645511.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: 07400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 32, ідентифікаційний код: 34691374).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано – 25.10.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.