Рішення № 77657646, 23.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м.Житомир справа № 806/3246/18

категорія 3.1.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Кривенко Л.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Юхимчука О.М.,

представника третьої особи Малика С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа - Управління Служби безпеки України в Житомирській області про скасування рішення № 30 від 21.05.2018, зобов'язання поновити дозвіл на імміграцію в Україну,

встановив:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (далі - відповідач), третя особа - Управління Служби безпеки України в Житомирській області (далі - третя особа), в якому просить:

- скасувати як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 21 травня 2018 року № 30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю Азербайджану, паспорт НОМЕР_2, виданий 10.04.2018 Міністерством закордонних справ Республіки Азербайджан.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначає, що 21 травня 2018 року відповідачем на підставі п. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" було прийнято рішення №30 про скасування громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4 дозволу на імміграцію, виданого 18 жовтня 2017 року. При цьому приводом для скасування дозволу на імміграцію стало подання Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 17.04.2018, в якому було зазначено, що з метою отримання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_4 надав до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області завідомо неправдиві відомості у формі підроблених штампів про перетин ним державного кордону України впродовж 2011-2014 років, натомість за інформацією АІ "Аркан" зазначений громадянин із закордонним паспортом громадянина Азербайджану НОМЕР_3 від 19.09.2011 впродовж 2011-2014 років державний кордон України жодного разу не перетинав.

Позивач вважає дії відповідача щодо скасування йому дозволу на імміграцію в Україну протиправними, оскільки на його думку дозвіл на імміграцію було скасовано на підставі виключно подання Управління Служби безпеки України в Житомирській області та висновку, зробленого на підставі цього подання висновку, не маючи при цьому будь-яких доказів того, що штампи у його закордонному паспорті мають ознаки підроблених та що позивач підробив їх особисто чи через будь-кого саме з метою отримання дозволу на імміграцію. В якості аргументу на підтвердження протиправності висновку та прийнятого на підставі нього рішення про скасування дозволу на імміграцію позивач зазначає, що як вбачається з перекладу із азербайджанської мови на українську мову його паспорта 4575868, останій належить ОСОБА_4. Натомість, як видно із подання Управління Служби безпеки України в Житомирській області, в системі АІС "Аркан" перевірявся громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_4, відносно якого і було зроблено подання Управління Служби безпеки України в Житомирській області на скасування дозволу на імміграцію. Таким чином, позивач вважає, що висновок зроблено стосовно іншої особи, ніж перевірялась та по факту рішення Управління державної міграційної служби України в Житомирській області прийнято стосовно іншої особи.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 21 травня 2018 року №30 про скасування йому дозволу на імміграцію в Україну не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено відкрите судове засідання на 09 липня 2018 року.

Судове засідання призначене на 09 липня 2018 року було перенесено на 25 липня 2018 року у зв'язку з надходженням від представника відповідача заяви про відкладення розгляду справи через її зайнятість в іншому судовому процесі.

13 липня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а тому просить відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову в повному обсязі. На підтвердження такої правової позиції зазначає, що відповідно до Закону України "Про імміграцію", однією з умов, за яких особа може отримати дозвіл на імміграцію, є її перебування в Україні на законних підставах. Оскільки, на підставі подання Управління Служби Безпеки України в Житомирській області було встановлено подання позивачем неправдивих відомостей у формі штампів про перетин державного кордону України впродовж 2011-2014 років, тобто недотримання ним умови перебування в Україні на законних підставах, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" було прийнято рішення про скасування ОСОБА_4 дозволу на імміграцію. З огляду на зазначене відповідач вважає, що діяв правомірно.

23 липня 2018 року представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якому просив не приймати до уваги відзив відповідача, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та ґрунтується на припущеннях, а не на вимогах чинного законодавства. Також зазначив, що позивач до адміністративної відповідальності на підставі ст. 203 КУпАП за порушення правил перебування на території України не притягувався, а отже не існує доказу, який би в установленому законом порядку підтвердив законність чи незаконність його перебування в Україні. Крім того, представник вказує, що у самому висновку на скасування дозволу на імміграцію в Україну від 21.05.2018 зазначено, що позивач перебуваючи на території України на законних підставах, звернувся до Бердичівського РВ УДМС України в Житомирській області із заявою про надання дозволу на імміграцію. Таким чином, представник вважає, що відповідач, значаючи про законність перебування на території України, скасовуючи дозвіл на імміграцію посилається на незаконність перебування, тобто сам собі суперечить. (а.с.57-58)

Під час судового засідання, що проводилось 25 липня 2018 року представником позивача було подано клопотання про залучення Управління Служби безпеки України в Житомирській області до участі в справі в якості третьої особи.

Ухвалою від 25 липня 2018 року задоволено клопотання представника позивача та залучено Управління Служби безпеки України в Житомирській області до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спру на стороні відповідача.

Крім того, 25 липня 2018 року судом було прийнято ухвалу про перехід до розгляду адміністративної справи № 806/3246/18 в порядку загального позовного провадження та про призначення у зв'язку з цим підготовчого судового засіднная на 29 серпня 2018 року.

Судове засідання, призначене на 29 серпня 2018 року, було перенесено на 17 вересня 2018 року, у зв'язку з надходженням від представника відповідача та представника третьої особи клопотання про відкладення розгляду справи.

17 вересня 2018 року до суду надійшло пояснення щодо позову від Управління Служби безпеки України в Житомирській області, в якому представник зазначає, що в ході оперативно-службової діяльності у встановленому законом порядку управлінням було отримано інформацію про те, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_4 (ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_3 від 19.09.2011, терміном дії до 17.09.2021) 24 травня 2017 звернувся до УДМСУ в Житомирській області для отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч.З ст.4 Закону України "Про імміграцію" (перебування у шлюбі із громадянкою України понад 2 роки) та з цією метою надав до УДМСУ в Житомирській області неправдиві відомості у формі підроблених штампів про перетин державного кордону України впродовж 2011-2014 років. За інформацією АІС "Аркан", зазначений громадянин із закордонним паспортом громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_3 від 19.09.2011 впродовж 2011-2014 років державний кордон України жодного разу не перетинав. У зв'язку з цим та відповідно до пунктів 2, 13 статті 24 Закону України "Про Службу безпеки України", пунктів 21, 22 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, Управління Служби безпеки України в Житомирській області в Житомирській області було підготовлено подання від 17.04.2018 № 57/4746 про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

Крім того, щодо посилання представника позивача на те, що рішення прийнято Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області в Житомирській області стосовно іншої особи, ніж це вказано у поданні, представник зазначив, що воно є безпідставним, оскільки у поданні про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, крім прізвища була вказані інші дані, за якими було ідентифіковано вказану особу, зокрема: прізвище, ім'я латинськими літерами (ОСОБА_4 ), дату народження (ІНФОРМАЦІЯ_4), номер і дату видачі паспорта громадянина Республіки Азербайджан (НОМЕР_3 від 19.09.2011). Також, вказав, що таблицею транслітерації українського алфавіту латиницею, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 55 встановлено, що літера "Аа" українського алфавіту транслітерується літерою "Аа" - латиницею. (а.с.96-98)

17 вересня 2018 року в судове засідання з'явились представники сторін та представник третьої особи. Під час засідання, судом було заслухано пояснення учасників справи, а також задоволено клопотання представника третьої особи про долучення до матеріалів справи копії відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації №57/9206 від 09.08.2018 щодо наявності в базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" інформації щодо перетинання громадянином Республіки Азербайджан ОСОБА_4 державного кордону. Після цього в судовому засіданні було оголошено перерву до 17 жовтня 2018 року.

В судовому засіданні, що відбулося 17 жовтня 2018 року за участю представника позивача та представника третьої особи, було досліджено наявні у справі докази. Наступне судове засідання, враховуючи клопотання представника відповідача від 16 жовтня 2018 про відкладення розгляду справи у зв"язку з перебуванням останього на навчальній сесії (а.с. 114-115), було призначено на 23 жовтня 2018 року.

23 жовтня 2018 року до суду з'явились представники учасників справи. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Натомість, представники відповідача та третьої особи просили відмовити в задоволенні позову через його безпідставність, та зазначали, що під час прийняття оскаржуваного рішення діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VІ від 22.09.2011року (далі Закон України №3773-VІ, Законом України «Про імміграцію» №2491-Ш від 07.06.2001 року, Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року (далі Порядок №1983).

Відповідно до ст.1 Закон України №3773-VІ іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.2 цього Закону правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Статтею 3 Закону України №3773-VІ встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №3773-VІ іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ (далі - Закон № 2491 в редакції, чинній на час надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне місце проживання в Україні).

Статтею 1 Закону України № 2491 визначено, що імміграція-це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Статтею 6 Закону № 2491 визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів. Так, за приписами ч. 1 п. п. 2, 3 цієї норми спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи, зокрема:

- перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію;

- виконання умов для надання такого дозволу;

- відсутність підстав для відмови у його наданні;

- приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Стаття 9 Закону № 2491 встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Суд зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком № 1983 (в редакції, чинній на час надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне місце проживання в Україні).

Так, згідно з п. 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМУ від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983 в редакції, чинній на час надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне місце проживання в Україні) для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються: копія документа, що посвідчує особу (підтверджує громадянство (підданство) чи статус особи без громадянства); три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; документ про місце проживання (в Україні та за кордоном); документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо); документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п'ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах; квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ненадання особою повного пакету документів, які до того ж мають бути достовірними, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається, як наслідок, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні в такому випадку не видаються. Крім того, однією з основних умов отримання дозволу на імміграцію є законність перебування особи на території України.

Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Згідно п. 12 Порядку № 1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Наведене свідчить на користь висновку, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Особі, яка отримала дозвіл на імміграцію, тобто перебування на законних підставах в Україні якої визнано державою, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, 24 травня 2017 року громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_4 звернувся до Бердичівського РВ УДМС України в Житомирській області із заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", а саме: у зв'язку з перебуванням ним у шлюбі з громадянкою України понад 2 роки. (а.с.12) До заяви ним, серед інших документів, зокрема було надано паспорт громадянина Республіки Азербайджан для виїзду за кордон № НОМЕР_4, а також посвідку на тимчасове проживання, видану 10.02.2015 (строк дії був продовжений до 25.01.2018) для підтвердження законності його перебування на території України.

Бердичівським РВ УДМС України в Житомирській області, за результатами перевірки поданих позивачем заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну та документів, визначених ст. 9 Закону України "Про імміграцію", п. 11 Порядку № 1983, було позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну від 18 жовтня 2017 року №36/362 та посвідку на постійне проживання в Україні серії ІН 113306, видану 08.11.2017 УДМС України в Житомирській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль» реєстрація паспортних документів іноземців та осіб без громадянства у пунктах пропуску через державний кордон здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення реєстрації паспортних документів іноземців та осіб без громадянства в пунктах пропуску через державний кордон, визначений Порядком реєстрації паспортних документів іноземців та осіб без громадянства в пунктах пропуску через державний кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 798 (далі - Порядок № 798).

Згідно з п. 2 Порядку № 798 реєстрація паспортних документів іноземців та осіб без громадянства в пункті пропуску - проставлення в паспортному документі або імміграційній картці іноземця або особи без громадянства чи в інших документах, передбачених законодавством, відмітки "В'їзд" та внесення відомостей про іноземця або особу без громадянства, їх паспортних даних до відповідного реєстру, яким є - база даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України".

Пунктами 3 та 7 Порядку 3 798 передбачено, що у пунктах пропуску здійснюється реєстрація паспортних документів іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, крім осіб, які відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" звільняються від реєстрації або паспортні документи яких реєструються в МЗС та його представництвах. Відмітка "В'їзд" проставляється уповноваженою особою в паспортному документі іноземця або особи без громадянства на вільних сторінках, призначених для цього або для проставлення віз, починаючи з останньої, з правого боку, під час кожного в'їзду в Україну.

Відповідно до п. 9 Порядку № 798 уповноваженою особою до реєстру (база даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України") заносяться відомості про іноземців та осіб без громадянства і їх паспортні дані відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації ICAO Doc 9303 (прізвище, ім'я, номер паспортного документа, громадянство, дата народження, стать).

Аналогічні норми щодо внесення даних про іноземця, який перетинає державний кордон до база даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" зазначені також в п. 2.5.7. Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженій наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.06.2012 № 407 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 27 червня 2012 року за № 1083/21395.

Пунктом 3 Положення про базу даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України", затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 25.06.2007 N 472, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 липня 2007 р. за № 765/14032 (далі - Положення № 472) визначено, що база даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" це автоматизований банк даних відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, та відповідно документів громадян України на право виїзду з України і в'їзду в Україну, у тому числі паспорта громадянина України, та паспортних документів іноземців та осіб без громадянства.

Згідно з п. 5. Положення № 472 База даних осіб є складовою центрального сховища даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Гарт" Державної прикордонної служби України (система "Гарт") та інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система "Аркан").

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що при кожному перетині іноземцем державного кордону України у паспорті такої особи проставляється відмітка про перетин державного кордону, а відомості про іноземця та його паспортні дані заносяться до база даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України", яка є складовою інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан".

Однак, з матеріалів справи судом було встановлено, що розглядаючи заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на імміграцію в Україну Бердичівське РВ УДМС України в Житомирській області не здійснювало перевірку законності перебування позивача на території України шляхом перевірки відповідністі зазначених у його паспорті № НОМЕР_4 штампів про перетин державного кордону даним, що містяться в Інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон - "Аркан". Перевірка провидолася лише на предмет заборони ОСОБА_4 в'їзду на територію України. Оскільки заборони в'їзду, як і заперечень з боку Державної прикордонної служби, Інтерполу, Національної поліції та Служби безпеки України не було встановлено, Бердичівським РВ УДМС України в Житомирській області було надано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну.

Пунктами 2, 4, 10 частини 1 статті 24 Закону України, яка визначає обов'язки Служби безпеки України, передбачено, що Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном; здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; сприяти Державній прикордонній службі України в охороні державного кордону України.

Відповідно до п. 6 Положення про інтегровану міжвідомчу інформаційно-телекомунікаційну систему щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України від 03.04.2008 № 284/287/214/150/64/175/266/75, суб'єктами системи "Аркан" є, зокрема, Служба безпеки України.

Судом встановлено, що в процесі здійснення оперативно сужбової діяльності Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області було виявлено, що за інформацією АІС "Аркан" громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_4 (ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_3 від 19.09.2011, терміном дії до 17.09.2021) впродовж 2011-2014 років державний кордон України жодного разу не перетинав. Однак, під час його звернення 24 травня 2017 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області для отримання дозволу на імміграцію в Україну він надав паспорт громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_3 від 19.09.2011, який містив штампи про перетин ним державного кордону України в зазначений період (а.с.4-7). У зв'язку з цим, Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області було зроблено висновок про надання позивачем для отримання дозволу на імміграцію завідомо неправдивих відомостей у формі штампів про перетин державного кордону України впродовж 2011-2014 років.

На підставі виявлених обставин та відповідно до пунктів 2, 13 статті 24 Закону України "Про Службу безпеки України", пунктів 21, 22 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, Управління Служби безпеки України в Житомирській області в Житомирській області надіслало до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області подання від 17.04.2018 № 57/4746 про скасування громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, дозволу на імміграцію в Україну(а.с.21).

Статтею 12 Закону встановлені підстави для скасування дозволу на імміграцію. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до пунктів 21-23 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 23 Порядку № 1983 відповідачем було розглянуто подання Управління Служби безпеки України в Житомирській області в Житомирській області від 17.04.2018 № 57/4746 про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н та за результатами перевірки вказаних в поданні фактів та отримання пояснень від позивача, було складено висновок від 21 травня 2018 року про скасування рішення Бердичівського РВ УДМС України Житомирській області від 18.10.2017 про надання дозволу на імміграцію громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 керуючись пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», пунктами 21,23 Порядку провадження та пунктом 18 Порядку оформлення, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 08.11.2017. (а.с.24)

На підставі вищезазначеного, Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області було прийнято рішення від 21.05.2018 року № 30 про скасування громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцю Азербайджану, паспорт НОМЕР_3, виданий 19.09.2011, на підставі п. 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" дозволу на імміграцію в Україну, виданого 18 жовтня 2018 року. (а.с.9)

Крім того, з долученою до матеріалів справи відповідю Державної прикордонної служби № 57/9206 від 09.08.2018 (а.с.100) підтверджено відсутність в базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" інформації про перетин позивачем державного кордону України в період з 2011 по 2014 роки. Натомість, в наявній у справі копії паспорта позивача № НОМЕР_3 (а.с.14-15) містяться штампи про перетин ним державного кордону в зазначений період.

Дослідивши оскаржуване рішення від 21.05.2018 № 30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, суд дійшов висновку, що воно прийнято на підставі повноважень, в межах та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України та за наявності визначених ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" підстав для його прийняття.

Щодо твердження представника позивача про те, що Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області в системі АІС "Аркан" перевірявся громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_4, відносно якого і було зроблено подання Управління Служби безпеки України в Житомирській області на скасування дозволу на імміграцію, натомість в паспорті позивача № НОМЕР_4 зазначено, що він належить ОСОБА_4, а тому, оскаржуване рішення прийнято Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в Житомирській області стосовно іншої особи, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом було безспірно встановлено, що під час здійснення Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області перевірки позивача в системі АІС "Аркан" в якості критеріїв пошуку зазначалось не тільки прізвище та ім'я позивача, а й також інші дані, за якими можливо було ідентифіковано вказану особу, зокрема: прізвище, ім'я латинськими літерами (ОСОБА_4 ), дата народження (ІНФОРМАЦІЯ_4), номер і дату видачі паспорта громадянина Республіки Азербайджан (НОМЕР_3 від 19.09.2011).

Крім того, наявної у матеріалах справи копії паспорта позивача № НОМЕР_4 від 19.09.2011, вбачається, що його прізвище латинськими літерами зазначено як ОСОБА_4, а оскільки, таблицею транслітерації українського алфавіту латиницею, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 55 встановлено, що літера "Аа" українського алфавіту транслітерується літерою "Аа" - латиницею, то суд приходить до висновку, що твердження представника позивача про те, що в системі АІС "Аркан" перевірялась інша особа, а не позивач, є необґрунтованим та відповідає дійсним обставинам справи, тому дані доводи не приймаються судом до уваги.

Доводи представника позивача про те, що під час проведеної Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області перевірки не було підтверджено інформацію про перетин позивачем державного кордону, тому що дані в системі АІС "Аркан" зберігаються лише протягом 5 років, суд також відхиляє. Навіть враховуючи факт збереження відомостей в системі АІС "Аркан" лише протягом 5 років, на момент проведення Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області перевірки відомості за період 2013-2014 року в системі ще зберігались, а перевіркою було встановлено подання неправдивих відомостей у формі штампів про перетин державного кордону України впродовж 2011-2014 років.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем під час розгляду справи доведено та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено правомірність своїх в частині прийняття рішення від 21.05.2018 № 30 про скасування позивачу дозволу на імміграцію, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250, 255, 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 13300. Паспорт громадянина Азербайджану НОМЕР_2, виданий 11.04.2018, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Пушкінська 44, м.Житомир, 10008. Код ЄДРПОУ 37808497), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України в Житомирській області (вул. Фещенко-Чопівського7, м. Житомир, 10008. Код ЄДРПОУ 20001510) про скасування рішення № 30 від 21.05.2018, зобов'язання поновити дозвіл на імміграцію в Україну - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович

Повне судове рішення складене 06 листопада 2018 року