Рішення № 77657300, 07.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 140/2028/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку, зобов’язання здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, та виплачувати її надалі у вказаному розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 02 серпня 2008 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 04 квітня 1992 року №2262-XII (далі – Закон №2262-XII), яка була призначена у розмірі 90% від суми грошового забезпечення. Проте, при проведенні перерахунку пенсії відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача шляхом зменшення розміру грошового забезпечення у відсотках з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

24 вересня 2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із письмовою заявою з вимогою здійснити перерахунок пенсії у відповідності до вимог Закону №2262-XII, пункту 4 Закону України від 04 липня 2002 року №51-IV «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (далі – Закон №51-IV), постанов Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» та від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та з урахуванням основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, виплатити заборгованість та виплачувати у подальшому пенсію у вказаному розмірі. Проте, листом від 05 жовтня 2018 року №1106/Н-01 відповідач повідомив, що перерахунок пенсії з урахуванням 70% сум грошового забезпечення здійснено за чинною редакцією Закону №2262-XII.

Позивач вважає, що таким рішенням суб’єкт владних повноважень протиправно порушив його конституційне право на належне пенсійне забезпечення, а також, зазначає, що при перерахунку його пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

З наведених вище підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позов та відзив.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 26 жовтня 2018 року №8552/06-39 представник відповідача позов заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до чинної на 01 січня 2016 року редакції статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Така норма введена Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростанні в Україні» від 27 березня 2014 року №1166. Відтак, при перерахунку пенсії позивача ГУ ПФУ у Волинській області керувалося чинними станом на 01 січня 2016 року нормами статті 13 вказаного вище Закону. Ця норма стосується як призначення нових, так і перерахунку раніше призначених пенсій.

З наведених вище підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

02 листопада 2018 року позивач подав відповідь на відзив, хоч згідно із частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позов та відзив. Мотиви, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, ідентичні тим, що викладені у позові.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, яка призначена у розмірі 90% від суми грошового забезпечення.

23 березня 2018 року Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі – Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області) видала довідку №3304 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1, з якої вбачається, що відповідно до частини третьої статті 63 Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського – інспектор, до посади на день звільнення зі служби – інспектор-черговий ч/ч УМВС України у Волинський області становить: посадовий оклад – 2 500 грн, оклад за спеціальним званням капітан поліції – 1 800 грн, надбавка за стаж служби (50%) – 2 150 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) – 375 грн, премія (6,3%) – 429 грн 98 коп., а всього 7 254 грн 98 коп.

ГУ ПФУ у Волинській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2016 року, виходячи із розміру 70 % від суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 22 березня 2018 року №3304, розмір перерахованої пенсії складає 5 078 грн 49 коп., що підтверджується копією витягу про перерахунок пенсії у пенсійній справі № 0303000821-МВС.

24 вересня 2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії, в якій просив здійснити перерахунок пенсії у відповідності до вимог Закону №2262-XII, пункту 4 Закону України від 04 липня 2002 року №51-IV «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (далі – Закон №51-IV), постанов Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» та від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та з урахуванням основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, виплатити заборгованість та виплачувати у подальшому пенсію у вказаному розмірі..

Листом від 05 жовтня 2018 року №1106/Н-01 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про те, що перерахунок його пенсії здійснено за чинною редакцією Закону № 2262-XII, з нового грошового забезпечення у розмірі 70% (максимальний).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, спір у даній справі виник з приводу правомірності перерахунку розміру пенсії, виходячи з визначення його максимального розміру у відповідності до умов, передбачених частиною другою статті 13 Закону №2262-XII.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

У дану статтю Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VІ були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80 процентів від відповідних сум грошового забезпечення.

В подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII також внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70 процентів максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.

Згідно із частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

З аналізу викладених норм вбачається, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ, а в подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня .2014 року № 1166-VIІ зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів від сум грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону № 2262-XII максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2016 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій останній не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.

Крім того, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XI щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80, а потім 70 процентів грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року (справа № 686/12623/17), та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п’ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, зважаючи на те, що позивач набув право на пенсію у розмірі 90% від суми грошового забезпечення ще у 2008 році, а відповідно до статті 22 Конституції України не допускається звуження права позивача на перерахунок розміру пенсії у меншому відсотковому відношенні, тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення під час її перерахунку з 01 січня 2016 року.

Таким чином, на думку суду, відповідач не довів, що зменшуючи у процентному відношенні розмір пенсії позивачу під час її перерахунку, діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому такі його дії є протиправними.

Відтак, виходячи із наданих частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суду повноважень, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 01 січня 2016 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснювати виплату пенсії в розмірі 90% сум грошового забезпечення в подальшому до задоволення не підлягає, оскільки суд здійснює захист лише порушеного права особи, а не права, яке може бути порушено в майбутньому.

Крім того, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов’язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом із позовними вимогами, які є пов’язаними між собою, позивач сплатив судовий збір у сумі 704 грн 80 коп. згідно з квитанцією від 09 жовтня 2018 року № 1443514, тому зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог (2/3) у сумі 469 грн 87 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 (43023, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 01 січня 2016 року у розмірі 90% суми грошового забезпечення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) на користь ОСОБА_1 (43023, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 469 гривень 87 копійок (чотириста шістдесят дев’ять гривень вісімдесят сім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк