Рішення № 77657200, 07.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 листопада 2018 р. Справа № 0240/2174/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- Субота М.П., позивача) з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (далі – УПСЗН Вінницької райдержадміністрації, управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати занижених розмірів щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи;

- зобов’язати усунути порушення права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни другої групи, передбаченої ч.4 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” шляхом перерахунку та виплати недоплачених сум коштів за 2008-2010 роки, 2012-2014 роки, 2016- 2018 роки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвалідом війни 2-ї групи, що підтверджується відповідним посвідченням та має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, відповідно до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі восьми мінімальних заробітних плат.

В свою чергу, звернувшись із відповідною заявою про нарахування та виплату грошової допомоги у відповідності до вимог ч.4 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” отримав відмову, мотивовану тим, шо разова грошова допомога до 05 травня була виплачена в повному обсязі відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 08.10.2018 р. відмовлено позивачу в задоволенні заяви про визнання причин пропуску звернення до суду та в поновленні строків звернення до суду та позов в частині позовних вимог про :

- визнання протиправними дій щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 занижених розмірів щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 2 групи за період з 2008-2010 р., 2012-2014 р., 2016 - 2017 р.;

- зобов'язання усунути порушення права ОСОБА_1 на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни другої групи, передбаченої ч.4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , шляхом перерахунку та виплати недоплачених сум коштів за 2008-2010 р., 2012-2014 р., 2016 - 2017 р. - повернуто позивачу.

Даною ж ухвалою та відкрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за 2018 р. та призначено розгляд справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному статтею 263 КАС України.

31.10.2018 р. на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня керується виключно чинним законодавством, зокрема Законами України та постановами Кабінету Міністрів України.

Так, у статті 13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що щорічно до 05 травня особам з інвалідністю виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідач зазначає, що в 2018 році розміри виплати грошової допомоги до 05 травня визначені постановою Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року “Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”. Відповідно до п.1 даної постанови КМУ розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи складає 3265 грн., які позивачу виплачені. Відтак, як вказує відповідач, при надані позивачу відмови, субєкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, у повній відповідності до чинних на момент вчинення дій законодавчих та інших нормативно-правових актів.

За таких обставин, відповідач зазначає, що щорічна разова грошова допомога до 05 травня у 2018 році позивачу виплачена у повному обсязі, а тому немає жодних підстав для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом війни 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії ААБ №038067 та має право на пільги, а саме, на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, відповідно до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

05 квітня 2018 р. управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації позивачу нараховано та виплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня в 2018 році у розмірі 3265 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 05 квітня 2018 р.

Не погоджуючись із розміром такої виплат, 10 травня 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про донарахування коштів разової грошової допомоги, що належали йому до виплати за 2008-2010 р., 2012-2014 р., 2016-2018 р.

За наслідком розгляду даної заяви управління листом №98-С від 25 травня 2018 року повідомило позивача, що виплати здійснені виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2008-2010 р., 2012-2014 р., 2016-2018 р. виплачено в повному обсязі відповідно до чинних на момент виплати законодавчих актів.

Не погоджуючись з вказаною позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог щодо невиплати у повному розмірі допомоги до 5 травня за 2018 рік, суд виходить з наступного.

Правовий статус інвалідів війни визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-ХІІ), який забезпечує створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Статтею 12 Закону № 3551-ХІІ передбачалось, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Так, підпунктом “б” підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” частину 5 статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладено в наступній редакції: “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.

У подальшому, зміни, внесені підпунктом “б” підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Пунктом 63 Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ця норма Закону № 79-VІІІ нечинною або неконституційною не визнавалась.

Отже, положення щодо виплати разової допомоги до 05 травня застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: державні програми соціальної допомоги (грошова допомога особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та особам, яким надано тимчасовий захист; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту осіб з інвалідністю, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року “Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” встановлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи складає 3265 грн. Також встановлено, що у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації є виконавцем розпоряджень по проведенню виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни.

Із аналізу процитованих норм видно, що КМУ разова допомога до 5 травня учасникам бойових дій у 2018 році встановлена у розмірі 3 265 грн. Окрім того, усі видатки на державні програми соціальної допомоги здійснюються в межах бюджетного poку і тільки в межах сум, які затверджені пacпoртами бюджетних програм. Видатки, проведені поверх затверджених сум, вважаються нeцiльoвими. Паспорта бюджетних програм на відповідний бюджетний рік, як головний розпорядник коштів, готує Міністерство соціальної політики України відповідно до сум, затверджених Законом України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, та доводить до розпорядників нижчого рівня.

Окремо суд акцентує увагу, що у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому, рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у 2018 році у відповідача не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що за змістом рішення “Великода проти України” від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Як видно із матеріалів справи та підтверджується платіжним дорученням №12 від 05.04.2018 р., ОСОБА_1 дійсно отримав у квітні 2018 року 3265,00 грн. щорічної разової грошової допомоги відповідно до Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року “Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”.

Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2018 році була здійснена ОСОБА_1 в розмірі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року “Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, і в Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, при відмові у нарахуванні та виплаті разової допомоги відповідач діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної відповіді та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб’єктом владних повноважень у разі відмови у задоволенні позову – судовий збір не відшкодовуються.

На підставі викладеного, кер

уючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса: вул.. Чумацька,33 , м. Тальне, Черкаська область, РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Вінницького районної державної адміністрації (Код ЄДРПОУ 03191928, адреса: 21032, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Грибоєдова, 10-А).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна