Рішення № 77657199, 23.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2412/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,,

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

19.07.2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 17.05.2018 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №34-02-32-52, № 35-02-32-52-02 та № 0078649-5202-0205, якими йому визначені податкові зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 роки в загальній сумі 55831,09 грн. Разом із тим, вказані податкові повідомлення рішення позивач вважає протиправними, оскільки вони винесені відповідачем без з`ясування та врахування істотних обставин, а тому звернувся до суду з позовною вимогою визнати його протиправним та скасувати.

Ухвалою суду від 24.07.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.09.2018 року.

13.08.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 34406 від 13.08.18р.) в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог.

11.09.2018 року позивач в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву ( вх. №38866 ) про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача також не з’явився, з невідомих суду причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 11.09.2018 року відкладено підготовче засідання на 26.09.2018 року.

26.09.2018 року представником відповідача подано заяву (вх. № 41765) про проведення підготовчого засідання без його участі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві. Зокрема зазначив, що у власності позивача дійсно перебуває житловий трьохповерховий будинок загальною площею 608,5 кв.м. Право власності на зазначений будинок підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та згідно експлікації внутрішніх обмірів та розрахунків площ одноквартирного будинку з магазином за № 7 по вул.. Крупської, смт. Літин, Вінницької області, а також Плану поверхів будинку, які містяться в технічному паспорті будинку, будинок складається з трьох поверхів. Саме на третьому поверсі будинку розміщені житлові приміщення загальна площа яких складає 99,3 кв.м., натомість інша частина будинку є торгівельним магазином та мала б оподатковуватись за ставкою, встановленою підпунктом «в» пп..14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України: будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування. В обґрунтування того, що частина приміщень є нежитловими представник позивача також вказував, що податковий орган неправомірно відніс до об’єктів Житлового фонду торгівельний магазин розташований на 1 та 2 поверхах будинку № 7 по вул. Крупської в смт. Літин Вінницької області. Тобто позивач вважає, що оскільки будинок, який перебуває у його власності складається як з житлових так і нежитлових приміщень, що є різними об'єктами оподаткування та оподатковуються за різними ставками, нарахування податку на нерухоме майно, повинно здійснюватись по кожному об'єкту оподаткування незалежно від того в складі будинку чи окремо від нього знаходиться нежитлове приміщення.

Приміщення магазину розміщенні в даному будинку є об’єктом нежитлової нерухомості, а відтак застосування положень підпункту «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, що сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» в «в» цього підпункту, розподіляється контролючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості до даного нерухомого майна є незаконним, що свідчить безпідставність збільшення відповідачем суми податку, що підлягає сплаті на 25000 грн. за кожен податковий період.

Крім того, представник вказував, на окрему підставу заявленого позову, ту обставину, що оскаржувані рішення направлені та отримані позивачем с порушенням строку визначеного п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 КП України, а тому, в силу положень п.п. 266.10.2 ПК України, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. Також зазначав, що відповідачем не надано розрахунку податкового зобов'язання.

Протокольною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2018 року.

23.10.2018 року позивач, представник позивача не з’явились в судове засідання, з невідомих суду причини, повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 23.10.2018 року представник відповідача заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначила, що базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкту оподаткування, тобто житлового будинку. За даними Реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки підсистеми «Реєстрація ПП» ІТС «Податковий блок» відсутні інформація щодо наявності у ОСОБА_2 іншої житлової та/або нежитлової нерухомості. У даному випадку, уразі перебування у власності фізичної особи одного об’єкта нерухомості (житлового будинку) податок обчислюється виходячи з загальної площі такого об’єкта відповідної ставки податку. З даними Витягу житловий будинок з магазином в цілому є об’єктом житлової нерухомості. Щодо твердження позивача, що приміщення магазину розміщенні в житловому будинку є об’єктом нежитлової нерухомості, повідомила наступне. Згідно п.п. 14.1.129 прим. 1 п.п. 14.1.129 п.14.1. ст.. 14 Податкового кодексу України об’єкти нежитлової нерухомості, до яких позивач відніс решту площі свого будинку – будівлі, приміщення що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду поділяються на такі типи:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Виходячи з вищенаведеного, відстуні підстави вважати решту площі житлового будинку нежитловою нерухомістю, та нараховувати податок з іншим коефіцієнтом, так як у вказані статті законодавцем визначається поняття об’єкта нежитлової нерухомості, як окремої будівлі. Оскільки у випадку позивача в його власності відповідно до Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно знаходиться об’єкт житлової нерухомості, загальною площею 608.5 кв. м., а саме житловий будинок-будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного в ній проживання. На підставі викладено, відповідач просила відмовити в задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в 2018 році, в порядку ст. 266.7.3 ПК України, з метою звірки даних, щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру загальної площі об'єктів житлової та або нежитлової нерухомості, права користування пільгою із сплати податку, позивач звертався з письмовою заявою до контролюючого органу та подавав документи, що підтверджують право власності на нерухомість в т.ч. технічну документацію на об'єкти нерухомості, що перебувають у його власності.

Як вбачається зі Свідоцтва про право власності, Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2015 року та технічного паспорта на житловий будинок з магазином від 19.10.2015, позивачу на праві власності належить житловий будинок з магазином загальною площею 608,5 м.кв., житлова площа 99,3 м.кв., в тому числі ґанок з пандусом, сходова клітина, огорожа № 1, вигрібна яма № 2.

Відповідно до поданої позивачем до Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області заяви про нарахування податку на нерухоме майно та доданих до заяви: копію свідоцтва про право власності СТА 629476, індексний номер 49677846 від 11.12.2015 року, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ЕКЕ 169663, індексний номер 49678003 від 11.12.2015 року, копія аркуша з еплікацією внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень одноквартирного житлового будинку з магазином технічного паспорта на житловий будинок з магазином № 7 по вул.. Крупської, смт. Літин, Вінницька область, інвентаризаційна справа 440-15-ТП, розробленого ТОВ «Приват-БТІ».

17.05.2018 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення №34-02-32-52-02 , яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 2206,86 грн., №35-02-32-52-02, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 26677,03 грн. та № 0078649-5202-0205, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 26947,20 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 17.05.2018 року, що зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України N71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 266 ПК України, введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування, відповідно до п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стали об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частка.

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів (п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України).

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, як у власності ОСОБА_2 перебуває житловий будинок загальною площею 608,5 кв. м., Жмеринським управління ГУ ДФС у Вінницькій області визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 26947, 20 грн. (608,5 кв.м.*3,20(3200 мінімальна заробітна плата встановлена законом на 1 січня 2017 року) * 0,1%) + 25000 грн. (збільшення податку згідно абз. «г» п.п.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ) = 26947,20 грн. Також, враховуючи те, що контролюючим органом нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2015 роки не проводилось, на підставі п.п.266.7.3 п. 266.7, п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 і п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов’язання з цього податку за 2016 рік в сумі 26677,03 грн. (608,5 кв. м. * 2756грн. (1378 грн. мінімальна заробітна плата встановлена законом на 1 січня 2017 року) * 0,2%) +25000 грн. = 26677,03 грн.), а також за 2015 рік в сумі 2206,86 грн. ((608,5 кв. м. * 2,436 грн. (1218 грн. мінімальна заробітна плата встановлена законом на 1 січня 2017 року)* 0,2%) +25000 грн.)/12 місяців (починаючи з місяця, в якому набуто право власності) = 2206,86 грн.).

За приписами абзацу “а” підпункту 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 ПК України, Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема: за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Із наведеного слідує, що у разі перебування у власності фізичної особи одного об'єкта нерухомості (житлового будинку) податок обчислюється виходячи із загальної площі такого об'єкта, зменшеної відповідно до податкової пільги, та відповідної ставки податку.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.04.2018 по справі №802/1757/16-а, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Так, як вбачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності індексний номер 49677846 від 11.12.2015 року за позивачем зареєстровано житловий будинок з магазином, що знаходиться за адресою: вул. Крупської, 7, смт. Літин, Вінницька область загальною площею 608,5 кв.м.

Таким чином, оскільки у власності позивача перебуває житловий будинок загальною площею 608,5 кв.м., податковим органом цілком обґрунтовано визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 55831,09 грн. за 2015,2016,2017 роки.

Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню з тих підстав, що воно направлене позивачу вже після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Дійсно, в матеріалах справи містяться дані «Укрпошти» про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримане ним 06.07.2018 року, однак суд вважає, що ця обставина не впливає на правомірність податкових повідомлень-рішень та на обов’язок платника податків сплатити податок, оскільки податкові повідомлення-рішення винесені 17.05.2018 року, після звернення 03.05.2018 року позивача до Жмеринської ОДПІ, що відповідає абз. 2 п.п. 266.7.2 ПК України, в межах встановлено ст. 102 ПК України строку 1095 днів, позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та нормами Податкового кодексу України не передбачено звільнення платника податків від сплати податку з підстав несвоєчасного направлення податкового повідомлення-рішення. Положення ж п.п. 266.10.2 ПК України визначає звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, що помилково ототожнено позивачем зі звільненням від обов'язку сплатити таке податкове зобов'язання.

Крім того, слід наголосити, що положення п.п. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України не визначають обов'язок контролюючого органу направляти платнику податків розрахунок податкового зобов'язання.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення №34-02-32-52-02, №35-02-32-52-02, № 0078649-5202-0205 від 17.05.2018 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 (вул. Островського, 98, с. Станіславчик, Жмеринський район, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення виготовлено 02.11.2018 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович