Рішення № 77655947, 24.10.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.10.2018р. Справа №905/1232/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючої судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання (помічник судді) Рильцова Є.Ю.,

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38754929)

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, будинок 1, код ЄДРПОУ 00176472)

про стягнення 77 075, 87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/1232/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» про стягнення заборгованості за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. у сумі 51 928,63 грн., пені – 16 619,93 грн., 3% річних – 1766,60 грн., інфляційних втрат – 6760,71 грн., всього 77 075,87 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 9 766,02 грн., що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Крім того, в процесі проведення капітального ремонту будівельних конструкцій галереї №2 ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» виникла необхідність виконання додаткових робіт, які не були враховані у проектно-кошторисній документації по договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р., внаслідок чого, за твердженням позивача, за ОСОБА_1 акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» обліковується заборгованість у розмірі 42 162,61 грн., що також стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідач у відзиві б\н від 08.08.2018р. проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на те, що з підписанням угоди б\н від 19.04.2018р. про переведення боргу, новим боржником за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок чого Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» не є належним відповідачем у даній справі.

Крім того, у поясненнях б\н від 01.10.2018р. Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» з посиланням на п.п.5.2, 10.3 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р., ст.638 Цивільного кодексу України, вказувало, що сторонами не було у належній формі погоджено виконання додаткових робіт за наведеним вище договором.

Відповідач у судове засідання 24.10.2018р. не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8500300048872.

Позивач у судове засідання 24.10.2018р. не з’явився, у заяві б\н від 23.08.2018р. просив суд здійснювати судовий розгляд за відсутності представника позивача.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 цього кодексу зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 216 зазначеного кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain)

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999р.)

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»)

В той же час, роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (параграф 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі «Красношапка проти України»).

Таким чином, приймаючи до уваги загальну тривалість розгляду справи, враховуючи заяву б\н від 23.08.2018р. позивача, за висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 24.10.2018р. не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні 24.10.2018р. в порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частин 1-3 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, 17.10.2016р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» (підрядник) підписаний договір №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р.

За умовами розділу 1 укладеного сторонами правочину в порядку та умовах, визначених цим договором, підрядник зобов’язується своїми силами та на свій ризик виконати, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити наступні роботи: капітальний ремонт (роботи) будівельних конструкцій галереї №2 для (об’єкт) для ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» у відповідності до умов цього договору. Роботи, передбачені цим договором, мають бути виконані у відповідності до технічного завдання (додаток №1), кошторисної документації, які є невід’ємними частинами цього договору. Місце виконання робіт: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Київська.

Строк виконання всіх робіт за договором: початок робіт – протягом 10 календарних днів з моменту отримання першої частини попередньої оплати відповідно до п.5.3.1.1, закінчення робіт – через 30 календарних днів, з моменту початку виконання робіт. Роботи виконуються відповідно до графіка виконання робіт (додаток №2), який є невід’ємною частиною цього договору. Сторони погодили, що етапом робіт є виконання робіт у календарному місяці відповідно до графіка виконання робіт (додаток №2), який є невід’ємною частиною цього договору (п.3.1 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р.).

Відповідно до п.5.1 наведеного договору вартість робіт погоджується сторонами у договірній ціні, яка є невід’ємною частиною цього договору, та становить 989 570,96 грн. в т.ч. ПДВ – 20% - 164 928,50 грн.

Цей договір набирає чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 30.06.2017р., а у випадку неналежного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань – до повного їх виконання (п.10.1 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р.).

З огляду на визначений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Приймання виконаних робіт здійснюється сторонами по акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Акт приймання виконаних підрядних робіт підрядник надає не пізніше 25-ого числа поточного місяця, у якому виконувались роботи. Замовник протягом 3 робочих днів зобов’язаний розглянути надані документи та у випадку відсутності заперечень до виконаних робіт прийняти їх, підписати акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та повернути підряднику по одному екземпляру підписаних актів та довідок (п.4.1 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р.).

Виходячи зі змісту матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» були виконані будівельні роботи за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. на загальну суму 978 401,38 грн. з ПДВ, про що оформлені акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), а саме:

- №1 від 12.12.2016р. за грудень 2016 року на суму 445 622,16 грн. з ПДВ,

- №2 від 28.12.2016р. за грудень 2016 року на суму 316 049,51 грн. з ПДВ,

- №3 від 30.03.2017р. за березень 2017 року на суму 72 202,24 грн. з ПДВ,

- №1 від 28.04.2017р. за квітень 2017 року на суму 103 409,48 грн. з ПДВ,

- №1 від 25.05.2017р. за травень 2017 року на суму 41 117,99 грн. з ПДВ.

Вказані документи підписані представниками сторін без зауважень та заперечень стосовно якості та обсягу виконаних робіт, скріплені печатками підприємств, містять посилання на договір №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання у погоджені сторонами строки обумовлених договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. будівельних робіт на загальну суму 978 401,38 грн. з ПДВ.

В той же час, як вказує позивач, зважаючи на виникнення необхідності проведення додаткових робіт, які не враховано у проектно-кошторисній документації, підрядник звернувся до замовника із листами №06/02/17-2 від 06.02.2017р., №23\03\17-1 від 23.03.2017р. про внесення змін до проектної документації, договірної ціни та графіка виконання робіт.

Як свідчить наявний у матеріалах справи акт на додаткові роботи на капітальний ремонт будівельних конструкцій галереї №2 ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», який підписано обома сторонами, було складено про те, що під час виконання будівельно-монтажних робіт по об’єкту були виявлені додаткові роботи на загальну суму 42 162,61 грн. з ПДВ, які необхідно включити до договірної ціни.

Як вказувалось, у поясненнях б\н від 01.10.2018р. Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» з посиланням на п.п.5.2, 10.3 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р., ст.638 Цивільного кодексу України, вказувало, що сторонами не було у належній формі погоджено виконання додаткових робіт за наведеним вище договором.

Господарський суд критично оцінює вищевказаний акт на додаткові роботи, як належну правову підставу для виникнення у відповідача обов’язку з оплати підрядних робіт за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р., враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України), а ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ст.632 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається, зокрема ціна роботи. Утім, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення. Аналогічні приписи містяться у ч.ч.2, 4 ст.321 Господарського кодексу України.

За приписами п.2.7 укладеного підрядником та замовником договору замовник залишає за собою право під час виконання робіт за цим договором вносити зміни та/або доповнення в обсяг робіт, які виконуються. Зміни та/або доповнення до цього договору оформляються шляхом підписання додаткових угод.

При цьому, погоджена сторонами у відповідності до п.5.1 договору вартість робіт є кінцевою (твердою) та може бути змінена тільки за взаємною письмовою згодою сторін у випадку внесення замовником змін та/або доповнень до обсягу робіт, які виконуються у відповідності до п.2.6 цього договору (п.5.2 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р.).

Водночас, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України, внесення сторонами змін до погодженої ціни договору та проектно-кошторисної документації, шляхом укладення додаткової угоди, матеріали справи не містять, а сторонами не представлено.

У разі, якщо підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника. У випадку неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника (ч.3 ст.877 Цивільного кодексу України).

Не виконання зазначеного обов'язку, позбавляє підрядника права вимагати від замовника плати за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведене, що його негативні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення робіт могло привести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва (ч.4 ст.877 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, згідно пункту 25 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005, передбачено:

- якщо під час будівництва виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, забезпечення якою покладено на замовника, і у зв'язку з цим у відповідному підвищенні твердої договірної ціни, підрядник зобов'язаний протягом визначеного договором підряду строку повідомити замовника про обставини, що призвели до виконання таких робіт, та подати замовнику пропозиції з відповідними розрахунками. Замовник протягом строку, визначеного договором підряду, розглядає зазначені пропозиції, приймає рішення по суті та повідомляє про нього підрядника;

- підрядник зобов'язаний зупинити виконання додаткових робіт у разі неодержання у визначений договором підряду строк відповіді на своє повідомлення. Завдані підряднику збитки, пов'язані із зупиненням додаткових робіт, відшкодовуються замовником. Замовник звільняється від відшкодування таких збитків, якщо доведе, що у виконанні додаткових робіт не було потреби;

- якщо підрядник не повідомив замовника в установленому порядку про необхідність виконання додаткових робіт і відповідного підвищення твердої договірної ціни, він не може вимагати від замовника оплати виконаних додаткових робіт і відшкодування завданих йому збитків, якщо не доведе, що проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема, у зв'язку з тим, що зупинення робіт загрожувало знищенням або пошкодженням об'єкта будівництва.

Таким чином, додатковими роботами є роботи, які не передбачені проектно-кошторисною документацією, і про потребу у виконанні яких підрядник повідомив замовника. При цьому, погодження останнім їх виконання є необхідною умовою для виникнення обов'язку з оплати.

Підрядник повинен отримати письмову згоду на проведення необхідних додаткових робіт, а у разі не отримання відповіді, зупинити виконання робіт. У разі виконання додаткових робіт без погодження з замовником підрядник втрачає право на їх оплату.

Як зазначалось, листами №06/02/17-2 від 06.02.2017р., №23\03\17-1 від 23.03.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» повідомляло замовника про необхідність внесення змін до проектної документації, договірної ціни та графіка виконання робіт.

В той же час, за змістом п.10.3 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. всі зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені у разі письмового погодження обох сторін та оформляються додатковими угодами, які є невід’ємними частинами цього договору.

При цьому, в силу приписів вказаного пункту договору, підписання акту на додаткові роботи (а.с. 98-99) не можна вважати письмовим погодженням щодо виконання додаткових робіт, як передумови укладання додаткової угоди, оскільки вказаний акт не містить дати його складання. Тим більш, що в тексті акту зазначається про виявлення додаткових робіт, тобто, таких робіт, що вже виконані підрядником, а тому, в силу приписів ст.877 Цивільного кодексу України, підрдяник позбавлений права вимагати від замовника відшкодування їх вартості.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості зупинення робіт по договору та доказів того, що дії підрядника у разі зупинення виконання робіт, могли призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва.

Крім того, в даному акті на додаткові роботи на капітальний ремонт будівельних конструкцій галереї №2 ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» взагалі відсутнє посилання на договір №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р., що, відповідно, унеможливлює його ототожнення з договором, та, як слід, виконання підрядних робіт саме за умовами наведеного правочину.

Таким чином, враховуючи наведене, виходячи з положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання додаткових робіт за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. на загальну суму 42 162,61 грн. з ПДВ.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1 ст.854 вказаного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до розділу 5 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, у наступному порядку:

5.3.1. Попередня оплата:

5.3.1.1. у розмірі 148 435,65 грн. в т.ч. ПДВ – 20% 24 739,28 грн. протягом 3 календарних днів з моменту укладення цього договору на підставі наданого підрядником рахунку;

5.3.1.2. у розмірі 148 435,65 грн. в т.ч. ПДВ – 20% 24 739,28 грн. протягом 7 календарних днів з моменту проведення першої передплати на підставі наданого підрядником рахунку.

5.3.2. Залишкова сума сплачується замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 робочих днів з 15 календарного дня з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та виставлення підрядником рахунка. У випадку якщо строк оплати випадає на неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що останній акт виконаних будівельних робіт був підписаний сторонами 25.05.2017р. (№1 від 25.05.2017р. за травень 2017 року на суму 41 117,99 грн.), з огляду на приписи п.5.3 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р., зобов’язання з оплати підрядних робіт за наведеним правочином на загальну суму 978 401,38 грн. мали бути виконані відповідачем до 16.06.2017р. включно.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» перерахувало на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 910 107,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2116658685 від 19.10.2016р., №2116665764 від 26.10.206р., №2116745461 від 28.12.2016р., №2116762047 від 18.01.2017р.

Водночас, 19.04.2018р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» (кредитор) та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (новий боржник) підписано угоду про переведення боргу, за змістом розділу 1 якого первісний боржник та кредитор підтверджують наявність заборгованості первісного боржника перед кредитором за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. у сумі 68 294,08 грн.; кредитор та новий боржник підтверджують наявність заборгованості кредитора перед новим боржником за договором №2945-ПУ-УМТС від 19.08.2016р. в сумі 58 528,06 грн.

Сторони взаємно погодили:

1.1. Первісний боржник переводить борг в сумі 58 528,06 грн. за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. (основний договір), укладеним між ним та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов’язання первісного боржника перед кредитором по основному договору;

1.2. Переведення боргу здійснюється з погодженням кредитора, яке виражається у підписанні цієї угоди;

1.3. Зобов’язання первісного боржника перед кредитором, яке витікає з основного договору, у частині, яке не передане новому боржнику за цим договором, виконується первісним боржником самостійно;

1.4. Кредитор та новий боржника погодили, що прийнятий новим боржником борг за угодою про переведення боргу від 19.04.2018р., зараховується у рахунок боргу кредитора перед новим боржником за договором №2945-ПУ-УМТС від 19.08.2016р.

За змістом п.4.3 вказаної угоди кредитор зобов’язаний прийняти залік однорідних вимог за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. і договором №2945-ПУ-УМТС від 19.08.2016р. в сумі 58 528,06 грн.

Ця угода набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов’язань (п.6.1 угоди б/н від 19.04.2018р.).

Відтак, з огляду на принцип правомірності правочину, приймаючи до уваги відсутність доказів визнання вказаної угоди про переведення боргу недійсною, за відсутності підстав вважати угоду від 19.04.2018р. такою, що не відповідає вимогам ст.602 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (первісного боржника, відповідача) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» (кредитора, позивача) з оплати заборгованості за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. на суму 58 528,06 грн. виконано у визначеній частині.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах справи докази оплати спірної заборгованості за виконані будівельні роботи за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р., заборгованість відповідача за вказаним правочином (в межах предмету позову) на теперішній час становить 9 766, 02 грн.

Як вказувалось вище, у відзиві б\н від 08.08.2018р., відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості в сумі 9 766, 02 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп», відповідачем не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. виконав належним чином, зауважень щодо якості та обсягу виконаних робіт за вказаним договором від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, з огляду на недоведеність позивачем виконання додаткових робіт за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. на загальну суму 42 162,61 грн., суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» про стягнення основного боргу в сумі 51 928,63 грн., є такими, що підлягають задоволенню частково, а саме на суму 9 766,02 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.8.9 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. у випадку порушення замовником своїх зобов’язань, обумовлених п.5.3 цього договору, він сплачує підряднику пеню, яка діє на момент порушення зобов’язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов’язань.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 16619,93 грн. за період з 20.06.2017р. по 20.06.2018р.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту положень, які містяться у листі №01-06/1624/2011 від 21.11.2011р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» якщо укладеним сторонами договором передбачено більш тривалий ніж визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Разом з тим, з редакції погодженого сторонами п.8.9 договору №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. не вбачається встановлення більш тривалого терміну нарахування пені ніж передбаченого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, внаслідок чого правомірним періодом нарахування пені є період з 17.06.2017р. по 16.12.2017р.

Крім того, нарахування пені має здійснюватись на суму основної заборгованості за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р., а саме 9 766,02 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, з огляду на те, що позивач припустився помилок при визначенні початкової та кінцевої дати нарахування пені, приймаючи до уваги, що позивачем не вірно визначено суму, на яку має бути здійснено нарахування пені, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов’язання відповідача по оплаті виконаних підрядних робіт за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. року (в межах визначених позивачем періодів) становить 1 252,46 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1 766,60 грн. за період з 19.06.2017р. по 20.06.2018р.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, з огляду на те, що позивачем не вірно визначено суму, на яку має бути здійснено нарахування процентів річних, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за простроченими зобов’язання відповідача по оплаті виконаних підрядних робіт за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. року (в межах визначених позивачем періодів) становить 294,59 грн.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 6 760,71 грн. за період з 19.06.2017р. по 20.04.2018р.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013р., індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011р. №386, інфляція – це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених наказом Держстату України 01.07.2013 №190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014р. №371 та від 05.11.2015р. №315) (далі – Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

Законодавчо визначено, що звітним періодом встановлення індексу інфляції є місяць. Отже, найменший період визначенні індексу інфляції – місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу (в межах визначеного позивачем періоду) у розмірі 881,60 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення неустойки, процентів річних та інфляційної складової боргу підлягають задоволенню частково, а саме на суми 1 252,46 грн., 294,59 грн., 881,60 грн.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1762 грн. підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Дослідивши докази, які наявні в одному томі матеріалів справи, керуючись ст.ст.129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» про стягнення заборгованості за договором №3119-ПУ-УМТС від 17.10.2016р. у сумі 51 928,63 грн. задовольнити частково, а саме у сумі 9 766,02 грн., пені – 16 619,93 грн. задовольнити частково, а саме в сумі 1 252,46 грн., 3% річних – 1766,60 грн. задовольнити частково, а саме в сумі 294,59 грн., інфляційних втрат – 6 760,71 грн. задовольнити частково, а саме в сумі 881,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» 9 766,02 грн. – основний борг, 881,60 грн. – інфляційні втрати, 1 252,46 грн. – пеня, 294,59 грн. – 3% річних та суму судових витрат в розмірі 278,78 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 24.10.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВД Строй-Груп» (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38754929).

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, будинок 1, код ЄДРПОУ 00176472).

Суддя О.М. Сковородіна