Рішення № 77655946, 06.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.2018 м.Харків Справа № 905/1733/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хімпроммет", м.Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 85030,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хімпроммет", м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 85030,05грн., у тому числі втрати від інфляції у сумі 66726,78грн. та 3% річних у сумі 18303,27грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором поставки №15/1094 від 04.12.2014р. та рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2016р. у справі №905/3404/15, внаслідок чого, позивачем додатково нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

В якості правових підстав позову позивач зазначив, зокрема, положення ст.ст.261, 525, 526, 536, 599, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1733/18.

Ухвалою господарського суду від 19.09.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1733/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 17.10.18р.

16.10.18р. через канцелярію суду надійшли:

- клопотання про відкладення розгляду справи №17/1035-2592 від 10.10.18р. Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ.

- відзив на позовну заяву №17/1034-2593 від 10.10.18р. Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ.

Ухвалою господарського суду від 17.10.18р. розгляд справи відкладено на 06.10.18р.

05.11.18р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У судові засідання представники сторін не з’явились; про місце, час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про місце, час та дату судового засідання, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, суд

встановив:

04.12.14р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хімпроммет» та відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» укладений договір поставки №15/1094.

Факт наявності заборгованості за вказаним договором був предметом дослідження у судовій справі №905/3404/15.

Рішенням господарського суду Донецької області №905/3404/15 від 02.02.16р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хімпроммет» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» задоволено у повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 346240,46грн., пеню у розмірі 25206,31грн., інфляційні втрати у розмірі 64134,94грн., 3% річних у розмірі і 6544,05грн. та судовий збір в сумі 6631,89грн.

На виконання рішення господарського суду Донецької області від 02.02.16р. у справі №905/3404/15 господарським судом Донецької області видано наказ №905/3404/15 від 29.02.16р. про примусове виконання рішення.

15.11.17р. відповідачем було погашено у повному обсязі основний борг, стягнутий за рішенням суду в розмірі 346240,46грн.

Проте, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх боргових зобов'язань в частині погашення основного зобов'язання у сумі 346240,46грн., позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі 66726,78грн. та 3% річних у розмірі 18303,27грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, посилаючись на обставини того, що рішенням суду від 02.02.16р. припинені договірні відносини між сторонами і вони трансформувалися з приватноправових (договірних) в публічно-правові (з примусового виконання рішення суду), а тому на його думку правові підстави для нарахування санкцій, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України відсутні. За твердженнями відповідача правовідносини, що існують між сторонами, виникли не з порушення грошового зобов’язання, а з примусового виконання рішення та регулюються нормами законодавства про виконавче провадження.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).

Також підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.16р. у справі №905/3404/15, встановлено, що у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем у сумі 346240,46грн.

Рішення суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №15/1094 від 04.12.14р. з оплати отриманого товару.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, наявність вказаного рішення суду впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.

Боржником в період після винесення судового рішення 29.08.17р. частково сплачена заборгованість в сумі 273551,34грн. та 15.11.17р. повністю погашена заборгованість по сумі основного боргу в розмірі 72689,12грн., стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.15р. у справі №905/3404/15, що підтверджується, зокрема, копією банківської виписки АТ «Прокредит Банк» по рахунку за період з 01.01.16р. по 24.04.18р.

Враховуючи, що погашення заборгованості відповідачем було здійснено несвоєчасно та частинами, позивач нараховує 3% річних у загальній сумі 18303,27грн. та інфляційні втрати у загальній сумі 66726,78грн.

У постанові Верховного Суду України від 26.04.17р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв'язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.18р. у справі №906/1283/16.

Судами встановлено, що інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов’язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Згідно наданого розрахунку позивач визначив такі періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних: з 10.12.15р. по 28.08.17р. на суму 346240,46грн., з 29.08.17р. по 14.11.17р. на суму 72689,12грн. Вказані нарахування проведені позивачем з урахуванням здійснення відповідачем оплат в рахунок погашення вищевказаної заборгованості, стягнутої за рішенням суду.

Судом встановлено, що в межах справи №905/3404/15 з відповідача на користь позивача стягнуті 3% річних та інфляційні втрати, за період з 06.02.15р. по 11.11.15р. Отже, визначений позивачем у даній справі період таких нарахувань не охоплюється рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.16р. у справі №905/3404/15.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань.

При цьому, за розрахунком суду 3% річних складають 18309,25грн., тоді як позивача заявлено 18303,27грн., а інфляційні втрати складають 79426,61грн., тоді як позивачем заявлено 66726,78грн.

Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 18303,27грн. та інфляційні втрати у розмірі 66726,78грн.

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних здійснена судом за допомогою програми «Ліга Закон».

За вказаних обставин, виходячи з вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 18303,27грн. та інфляційних втрат у розмірі 66726,78грн., у повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються вищенаведеними висновками та позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №918/329/16 та Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №906/1283/16.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 18303,27грн. та інфляційних втрат у розмірі 66726,78грн., у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хімпроммет», м.Харків до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення інфляційних втрат у розмірі 66726,78грн. та 3% річних у розмірі 18303,27грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (м.Краматорськ, Донецька область, 84306; код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хімпроммет» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 24, м.Харків, 61001; код ЄДРПОУ 386648-26) інфляційні втрати у розмірі 66726,78грн., 3% річних в розмірі 18303,27грн., судові витрати в розмірі 1762,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 06.11.18р.

Суддя М.О. Лейба