Рішення № 77655159, 06.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2018 Справа №607/12391/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,

з участю секретаря судового засідання Осів І.В.,

представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 31 жовтня 2017 року, що зареєстрований в реєстрі за № 24778, про стягнення з ОСОБА_3 за кредитним договором № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 07 липня 2016 року по 07 липня 2017 року борг в розмірі 181 053,11доларів США таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_6 обґрунтовано тим, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок). Так, всупереч п. 2.3. Глави 16 Порядку кредитор не направляв боржнику, а нотаріус не витребував у нього перед вчиненням нотаріальної дії письмової вимоги про повернення заборгованості у визначений строк. Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року Постанову КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року, якою внесено зміни до Постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», в частині можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на кредитних договорах визнано незаконною та нечинною, тому на момент вчинення виконавчого напису законних підстав для його вчинення не існувало. При вчиненні виконавчого напису також не було підтверджено безспірність заборгованості у відповідності до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» та п.п. 3.1., 3.2, 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку, оскільки на час його вчинення позивач виконала перед відповідачем усі договірні зобов’язання за кредитним договором № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року шляхом повного погашення кредитного договору. Виконавчий напис вчинено після погашення позивачем кредиту та поза межами трирічного строку позовної давності, що суперечить ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». Окрім того, зазначена нотаріусом у виконавчому написі сума боргу за період з 07 липня 2016 року по 07 липня 2017 року в розмірі 181 053,11 дол. США не відповідає умовам договору № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, на який посилається нотаріус, та розрахунку боргу, оскільки згідно кредитного договору погашення кредиту здійснюється щомісячно до 15 числа в розмірі 1388,9 дол. США в національній валюті (в гривнях), тому за період з 07 липня 2016 року по 07 липня 2017 року тіло кредиту могло становити не більше 16 666,8 гривень, а не 181 тис. дол. США. Окрім того, на час вчинення виконавчого напису нотаріуса на розгляді Тернопільського міськрайонного суду перебували цивільні справи за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 за тим же кредитним договором та з тих самих підстав, а саме – несвоєчасне виконання умов договору, та за позовом ОСОБА_7 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою у зв’язку із виконанням договірних зобов’язань, тому наявність виконавчого напису призводить до подвійної відповідальності ОСОБА_3

Від відповідача надійшов відзив на позов та додаткові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Вказує, що нотаріусом вчинено виконавчий напис у відповідності до вимог закону, банком були надані всі необхідні документи для його вчинення, а також надіслано повідомлення боржнику. При цьому, доказів, які б свідчили про порушення нотаріусом при вчиненні виконавчої дії законодавства України, невідповідність наданих нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису відповідному Переліку документів, позивачем не надано. Зазначає, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною – стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання. Окрім того, вказує, що згідно п. 1.1.1 Кредитного договору строк повернення кредиту - 15 березня 2033 року, а тому застосувати строк позовної давності до даних правовідносин неможливо. Окрім того, в лютому 2015 року строк позовної давності перервався, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» було пред’явлено позов до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому виконавчий напис вчинено в межах трирічного строку. Також зазначає, що такий документ, як письмова вимога про повернення заборгованості та доказ її направлення не входять до переліку документів, які згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, подаються для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених договорах, оскільки він є обов’язковим для вчинення виконавчого напису лише за іпотечними договорами, а в даному випадку використовується кредитний договір, тому до даних правовідносин не застосовується п. 1-1, а лише п. 1 Переліку, тому відсутність вимоги в матеріалах справи не є порушенням порядку вчинення виконавчого напису. Доводи позивача про те, що він виконав свої зобов’язання 08 серпня 2008 року та надав квитанцію від 08 серпня 2008 року, не відповідає дійсності та не є доказом погашення заборгованості, оскільки в цей день відбулося перекредитування та змінено валюту кредиту, дійсність Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року встановлено рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2010 року. Також зазначає, що подвійна відповідальність в даному випадку відсутня, оскільки кредитор має право скористатися різними способами захисту, один з яких – звернення стягнення на предмет іпотеки, який станом на даний час не закінчений, та стягнення коштів на підставі виконавчого напису, вчинення якого оскаржується.

Ухвалою судді від 10 липня 2018 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 31 липня 2018 року.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2018 року за заявою ОСОБА_3 вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 56458060, відкритому на підставі виконавчого напису, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 24778 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 07 липня 2016 року по 07 липня 2017 року в розмірі 181 053,11 доларів США.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (пров. Музейний, буд.10, прим. 505, м. Київ, 01001) належним чином засвідчені копії усіх документів на підставі яких 31 жовтня 2017 року вчинено виконавчий напис за реєстровим № 24778 про стягнення з ОСОБА_3 за кредитним договором № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 07 липня 2016 року по 07 липня 2017 року борг в розмірі 181053,11 доларів США.

Протокольною ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 31 жовтня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

26 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір кредиту № 770/42-41-08, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 400 000 гривень зі сплатою 13,25 процентів річних та комісій в розмірі та порядку, визначених в Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід’ємною частиною.

08 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, відповідно до умов якої сторони домовились та дійшли згоди здійснити заміну валюти зобов’язання – національної валюти України за договором кредиту шляхом переведення у долари США, внести наступні зміни і доповнення до Договору кредиту, а саме: станом на дату укладення цієї Додаткової угоди заборгованість Позичальника за кредитом згідно з Договором кредиту становить 399994 гривні 57 коп. (п. 1); внаслідок перерахунку заборгованості, який здійснено згідно з курсом 459 грн. за 100 дол. США, максимальний ліміт заборгованості позичальника за кредитом згідно з Договором кредиту становить 87145 дол. США (п. 1.1); починаючи з дня укладення цієї Додаткової угоди нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється, виходячи зі ставки 13,5 % річних.

Згідно п. 2 вказаної угоди, п.1.1. Статті 1 викладено в наступній редакції: Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 87145 дол. США зі сплатою 13,5 % річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.1.1 Додаткової угоди, погашення кредиту буде здійснюватися до 15 числа (включно) кожного місяця, починаючи з 15 квітня 2009 року платежами по 302 долари щомісяця (останній платіж – 471 доларів) та кінцевим терміном погашення заборгованості по Кредиту до 15 березня 2033 року (включно).

Як вбачається з копії квитанції від 08 серпня 2008 року, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_3 було перераховано на рахунок Тернопільської обласної філії Акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк» 401 772,32 грн., призначення платежу: погашення кредиту – 399 994,57 грн., відсотків – 1 777,75 грн.

31 жовтня 2017 року представник ПАТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_9 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про вчинення виконавчого напису на вищевказаному кредитному договорі (зареєстровано нотаріусом 31 жовтня 2017 року вх. № 2967/02-20). Згідно вказаної заяви, до неї долучено: 1) оригінал кредитного договору; 2) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; 3) документи стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання, та документи представника стягувача за довіреністю.

31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 24778, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість, що виникла по Договору кредиту № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року в розмірі 181 053,11 дол. США, яка складається з: строкової заборгованості – 58 795 дол. США, простроченої заборгованості – 28 309,05 дол. США, строкова заборгованість по нарахованих відсотках – 816,60 дол. США, прострочена заборгованість по нарахованих відсотках – 93 132,46 дол. США, за період з 07 липня 2016 року по 07 липня 2017 року.

23 травня 2018 року на підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження ВП № 56458060.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 ЗУ «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, пунктом 2 Постанови Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в редакції від 10 грудня 2014 року на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», передбачено, що для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.

Як видно з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису нотаріуса від 31 жовтня 2017 року з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за Договором кредиту № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року в розмірі 181 053,11 дол. США, яка складається з: строкової заборгованості – 58 795 дол. США, простроченої заборгованості – 28 309,05 дол. США, строкової заборгованості по нарахованих відсотках – 816,60 дол. США, простроченої заборгованості по нарахованих відсотках – 93 132,46 дол. США, за період з 07 липня 2016 року по 07 липня 2017 року.

Разом з тим, з довідки-розрахунку заборгованості № 10.1-87/12550 від 07 липня 2017 року, яка надавалася ПАТ «Укрсоцбанк» нотаріусу на підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_3 перед банком, неможливо встановити за який період виникла така заборгованість, та зазначені у ній суми жодним чином не обґрунтовано, жодного розрахунку сум заборгованості не наведено.

Окрім того, з витребуваних від нотаріуса документів, на підставі яких вчинявся оспорюваний виконавчий напис, вбачається, що для підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу банком також подавалася виписка по особовому рахунку ОСОБА_3 за період з 26 березня 2008 року по 03 квітня 2009 року, з якої вбачається, що обороти по вказаному рахунку за зазначений період здійснено на суму 87 145 дол. США (695 186,91 грн.). Однак, наявність заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 181 053,11 дол. США вказана виписка жодним чином не підтверджує.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що на час вчинення оспорюваного виконавчого напису між сторонами існував невирішений судовий спір щодо заборгованості за кредитним договором № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, зокрема – у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебували справи № 607/1825/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка ухвалою суду від 21 квітня 2015 року була зупинена до вирішення справи №607/19086/13-ц(відомості про подальший хід розгляду справи № 607/1825/15-ц в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні); та справа №607/19086/13-ц за позовом ОСОБА_7 про визнання поруки припиненою, зокрема, з підстав погашення ОСОБА_3 08 серпня 2008 року заборгованості за кредитним договором, в якій відкрито провадження у справі ухвалою від 21 жовтня 2013 року, та після скасування рішення у справі та направлення справи на новий розгляд, ухвалою від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 15 березня 2017 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2013 року у вказаній справі.

Про наявність спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором свідчить також наявна в матеріалах справи копія квитанції від 08 серпня 2008 року, яка, на переконання позивача ОСОБА_3, свідчить про повне погашення заборгованості за кредитним договором перед відповідачем.

Таким чином, нотаріус не мав належних і достатніх підстав кваліфікувати вимоги стягувача і борг, для стягнення якого кредитор просив вчинити виконавчий напис, безспірними. Така безспірність не була підтверджена належними документами відповідно до законодавства, натомість надані документи вочевидь вказували на необхідність додаткового з’ясування підстав для нарахування боргу та його розміру. Нотаріус, маючи відповідне право, не діяв у передбачений законодавством спосіб для з’ясування відповідних обставин, хоча перед вчиненням виконавчого напису зобов’язаний був перевірити наявність підстав для цього, зокрема, з’ясувати, чи є умови для такої дії, зважаючи на зміст договору, вимоги законодавства. Кредитор і нотаріус не врахували, що стягнення боргу, безвідносно до факту його наявності як такого, шляхом вчинення виконавчого напису в даному випадку не може бути визнане належним способом захисту права, надає необґрунтовану перевагу кредитору і порушує права боржника. Тож нотаріус не мав належних підстав для вчинення виконавчого напису.

Окрім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин було визнано незаконною та нечинною.

Згідно вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, вона набирає законної сили з моменту проголошення.

При цьому, ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 04 квітня 2017 року, до закінчення касаційного розгляду було зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вказана постанова була залишена без змін.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз’яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Так, судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року не визначено моменту з якого втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662, а відтак вона втрачає чинність у загальному порядку - з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

За таких обставин, незважаючи на те, що з 04 квітня 2017 року по 01 листопада 2017 року було зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р., та оскаржуваний виконавчий напис було вчинено в межах цього строку, а саме – 31 жовтня 2017 року, однак вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, яка залишена без змін судом касаційної інстанції, набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто – 22 лютого 2017 року, тому оспорюваний виконавчий напис вчинено після набрання вказаним судовим рішенням про скасування положень, на підставі яких його було вчинено, законної сили.

Окрім того, суд звертає також увагу на те, що Договір кредиту між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, для стягнення заборгованості за яким вчинено виконавчий напис, був укладений 26 березня 2008 року, а з міни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172, що уможливлювали б стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за кредитним договором, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою перелік було доповнено розділом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно із яким за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобовязаннями, для одержання виконавчого напису подаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості (п. 2 пп. «а», «б»).

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту, застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Таким чином, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (дату укладення кредитного догвоору) законодавство не передбачало такого способу захисту прав кредитора, як вчинення нотаріусом на стягнення боргу виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, не передбачав такого способу захисту майнових прав кредитора і сам цей договір № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, тому постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172, та яка уможливила стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за кредитним договором, на дані правовідносини не поширюються.

Доводи представника відповідача про те, що до даних правовідносин застосуванню підлягає п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172 (стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами), суд вважає необґрунтованими, оскільки Договір кредиту № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року нотаріально не посвідчувався.

Стосовно строку давності, в межах якого може бути вчинено виконавчий напис, суд виходить з наступного.

Як уже було зазначено, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п. 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов’язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Вказана правова позиція викладена а Постанові Верховного Суду України у справі № 6-3116цс16 від 05 липня 2017 року.

Тау, в оскаржуваному виконавчому напису нотаріуса зазначено, що строк платежу по Кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів.

Згідно п.1.1.1. Договору кредиту, кінцевий термін повернення заборгованості по кредиту – 15 березня 2033 року. Вказана дата повернення кредиту зазначена і у вищевказаній довідці-розрахунку заборгованості.

Разом з тим, пунктом 4.5 Договору кредиту № 770/42-41-08 від 26 березня 2008 року передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов’язків, визначених п.п. 3.3.7., 3.3.8. цього Договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема – з виписки по особовому рахунку ОСОБА_3, яка надавалася нотаріусу для вчинення виконавчого напису, вбачається, що після квітня 2009 року жодних платежів в рахунок погашення боргу не здійснювалося, жодних доказів, які б підтверджували сплату нею коштів на рахунок відповідача на погашення кредиту після квітня 2009 року сторонами надано не було.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних положень кредитного договору про дострокове настання строку виконання зобов’язань, суд приходить до переконання, що з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, станом на дату вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса – 31 жовтня 2017 року, минуло більше трьох років.

З витребуваних у нотаріуса документів вбачається, що на час вчинення виконавчого напису в нотаріуса були відсутні документи, які б давали йому підстави прийти до протилежного висновку.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню, підставний та підлягає до задоволення.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути судові витрати, а саме – сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1057,20 грн., з яких 704,80 грн. – за подання позову та 352,40 грн. - за подання заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 95, 141, 223, 263, 265, 268, 273, 280, 354, 355, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_6 ОСОБА_3 (47716, вул. Рівна будинок 3, село Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області, ІПН НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, вулиця Ковпака, будинок 9 місто Київ, код ЄДРПОУ 00039019), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (01001, провулок Музейний, будинок 10 приміщення 505), приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_5 (46008, місто Тернопіль, вулиця Живова, будинок 32-А) про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 31 жовтня 2017 року зареєстрований в реєстрі за №24778 про стягнення з ОСОБА_3 за кредитним договором №770/42-41-08 від 26.03.2008 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 07 липня 2016 року по 07 липня 2017 року борг в розмірі 181053,11 доларів США,

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в користь ОСОБА_3 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) гривень 20 копійок понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_6