Ухвала суду № 77654808, 06.11.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8629/18

2-зз/310/36/18

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2018 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю представників заявника ОСОБА_1, ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_3, представника позивачки ОСОБА_4,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич-Азов» про скасування заходів забезпечення позову,

встановив:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається справа за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Славутич-Азов» про стягнення вартості 31 % в статутному капіталі в розмірі 1 907 673,30 грн.

Ухвалою від 16 жовтня 2018 року було задоволено заяву позивачки про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 3/20 частки, 1/5 частку, 1/20 частку нежитлової будівлі № 25 по проспекту Азовському в місті Бердянську Запорізької області, що належить відповідачу ТОВ «Славутич-Азов».

01 листопада 2018 року до суду надійшло клопотання відповідача по справі про скасування заходів забезпечення позову, яке мотивовано наступним. Після того, як товариство дізналось про наміри ОСОБА_3 вступити у правовідносини з ТОВ «Славутич-Азов» відповідач не тільки не вчинив жодних дій щодо відчуження власних об’єктів нерухомого майна, а навпаки всіляко сприяв позивачці у здійсненні її прав – витребував у ОСОБА_3 необхідні документи, визначив вартість частки майна, що підлягає сплаті на її користь, провів загальні збори, на яких було вирішено питання про виплату ОСОБА_3 частки у майні ТОВ «Славутич-Азов». 16 та 17 жовтня 2018 року відповідачем на користь позивачки в добровільному порядку було виплачено 1/10 частку запланованої до виплати суми, а саме – 86 800 грн. Позивачкою не було враховано, що арештовані об’єкти нерухомого майна є частками у праві спільної часткової власності, відчуження яких є складним процесом. ОСОБА_3 не надала суду жодних доказів того, що відповідач хоча б розпочав процедуру відчуження майна. ТОВ «Славутич-Азов» не перебуває у процедурі банкрутства, у нього немає податкового боргу, відсутні будь-які прострочені зобов’язання, відсутні незавершені виконавчі провадження, що підтверджує факт своєчасного виконання відповідачем боргових зобов’язань та відсутність будь-яких ризиків, необхідних для вжиття заходів забезпечення позову. При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову представником позивачки було враховано вартість майна згідно договорів купівлі-продажу, датованих 2003-2006 роками. З позовної заяви вбачається, що вартість вказаних об’єктів нерухомості на день смерті спадкодавця становить 6 153 784,84 грн., що суперечить обставинам, викладеним в заяві про забезпечення позову. Згідно висновку експертного оціночно-будівельного дослідження від 17 липня 2018 року № 163/07-18 ринкова вартість 2/5 часток комплексу будівель і споруд, розташованих по проспекту Азовському, 25 в м. Бердянську становить 2 639 701,00 грн. При цьому вартість частки майна, яка належала спадкодавцю позивачки становить 868 074,71 грн., що втричі менше вартості арештованого майна. Таким чином, позивачкою обрано захід забезпечення позову, який є неспівмірним із ціною позову. Враховуючи наведене, вважає, що на даний час відсутні підстави у подальшому існуванні арешту майна, є підстави для скасування вжитих ухвалою від 16 жовтня 2018 року заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні представники заявника вимоги клопотання підтримали з викладених в ньому підстав, просили скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 16 жовтня 2018 року.

Позивачка просила відмовити в задоволенні вказаного клопотання.

Представник позивачки пояснив суду, що заява та ухвала про забезпечення позову відповідають нормам ЦПК України. Оскільки позивачка не має доступу до технічної документації, до самого майна, належного відповідачу, вона не могла достовірно визначити вартість майна, про арешт якого було зазначено в заяві про забезпечення позову. Позивачка не повинна чекати дій, які би свідчили про намір відповідача реалізувати спірне майно, не має можливості дізнатися про такі наміри, оскільки нерухоме мано може бути не тільки продано, але й подаровано, виділено учаснику у разі його виходу з товариства тощо. При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову було обрано найбільш сприятливий спосіб забезпечення, оскільки не було, в тому числі, клопотання про накладення арешту на рахунки відповідача, що, дійсно, могло би перешкодити господарській діяльності товариства. Просив відмовити в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано поняття і порядок забезпечення позову, дає можливість зробити висновок про те, що забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють протягом строку, встановленого процесуальним законом (ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України). Водночас, підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в ч. 13 ст. 158 ЦПК України.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне відповідачу, було обґрунтовано існуванням спору між сторонами та загрози утруднення або унеможливлення виконання можливого рішення суду.

При цьому, слід враховувати, що саме застосований судом захід забезпечення позову є одним із найважливіших правових інструментів, що забезпечує і охороняє права та інтереси позивача і водночас сприяє належному виконанню зобов’язань іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільна справа не розглянута судом по суті, подана заява про скасування заходів забезпечення позову зазначених вище обставин не містить, а зводиться лише до правильності застосування самих заходів.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, тому відмовляє в задоволенні заяви ТОВ «Славутич-Азов».

Крім зазначеного, суд вважає за необхідне роз’яснити заявнику його право, передбачене ст. 156 ЦПК України, із зверненням при наявності для цього достатніх підстав до суду з клопотанням про заміну одного заходу забезпечення іншим.

Керуючись ст.ст. 158, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич-Азов» про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя ОСОБА_5