Рішення № 77654800, 26.10.2018, Городоцький районний суд Львівської області

441/712/18 2/441/476/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

26.10.2018 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Українець П.Ф.

з участю секретаря Петрик-Ключник М.Є.

розглянувши відкрито у залі судових засідань у м. Городок Львівської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 05.05.2018р. звернулась із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 359 479 грн. 89 коп., заборгованості за договором позики. Вимоги мотивувала тим, що 10.01.2012р. позичила ОСОБА_2 5 500 євро, а у лютому 2013р. позичила відповідачці ще 5 653 євро, а всього 11 153 євро, про що відповідачка написала розписку, що остання повернула їй 1 200 євро, решту позики – 9 953 євро не повертає. Просила про задоволення позову.

За заявою ОСОБА_1, ухвалою судді від 07.05.2018р. вжито заходи забезпечення позову.

Ухвалою судді від 04.06.2018р. відкрито провадження у справі.

В суді позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, пояснила, що у 2012-2013р.р. позичила ОСОБА_2 11 153 євро, які остання зобов’язувалась повернути на першу вимогу, але таких її вимог не виконувала, мотивуючи відсутністю коштів, в квітні 2013р. видала розписку, що поверне позику до 01.05.2013р., але зобов"язання не виконала, вибула за кордон. У 2014-2016р.р. відповідачка ОСОБА_2 повернула їй 1 200 євро, решту – 9 953 євро не повертає, тому вона звернулась в суд із позовом, дала інші пояснення, просить про задоволення вимог.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, повідомлялась належно (а.с. 51, 52).

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про дату час і місце судового засідання, до суду не з’явилась, причин неявки не повідомила та не подала відзиву на позов, а позивачка не заперечує проти заочного розгляду справи, суд з огляду на положення ст. 280 ЦПК України приходить висновку про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивачку, вивчивши матеріали справи, суд приходить думки про задоволення позову.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «ОСОБА_2 Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються; межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи.

Так, за положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Отже, письмова форма договору позики, з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Згідно із виданою ОСОБА_2 розпискою (а.с.53), остання позичила у ОСОБА_1 11 153 євро, які зобов’язувалась повернути до 01.05.2013р.

За приписами статті 545 ЦК України, кредитор, прийнявши виконання зобов’язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.

Оскільки у розписці ОСОБА_2 зазначено, що вона зобов’язується повернути позивачці 11 153 євро і, з врахуванням того, що така знаходяться у позивачки ОСОБА_1, суд вважає, що дана обставина підтверджує факт зобов'язання відповідачки перед позивачкою за договором позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із пояснень позивачки ОСОБА_1, а невірити таким суд не має підстав, із змісту вищеозначеної розписки, убачається, що відповідачка ОСОБА_2 зобов’язувалась повернути позивачці 11 153 євро до 01.05.2013р., але цього зобов"язання не виконала.

Судом встановлено, що за вищеозначеним договором позики відповідачка повернула ОСОБА_1 тільки 1 200 євро, решту - 9 953 євро добровільно не повертає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із пояснень ОСОБА_1 в суді, із змісту позову, убачається, що розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 складає 9 953 євро, що за курсом НБУ на час звернення із позовом - 03.05.2018р., еквівалентно 312 524 грн. 20 коп.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2, взятих на себе зобов’язань за договором позики не виконала, кошти в сумі 9 953 євро, що еквівалентно 312 524 грн. 20 коп., ОСОБА_3 не повернула, є підстави до стягнення боргу у судовому порядку.

Із розрахунку позивачки від 05.05.2018р. (а.с.4) видно, що три відсотки річних від простроченої суми боргу становить 46 955 грн. 69 коп., які остання просить стягнути з відповідачки.

Обставин, які б давали підстави сумніватись у вищеозначеному розрахунку, судом не здобуто, тому він покладається в основу рішення.

Отже, заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики становить 359 479 грн. 89 коп. та підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки в користь держави 3 594 грн. 80 коп. судових витрат.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Городоцького районного суду Львівської обл. від 07.05.2018р., відповідно до положень ст. 158 ЦПК України, продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 128, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (11.12.1959р.н., прож. на ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) в користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. на ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2) 312 524 грн. 20 коп. заборгованості за договором позики, 46 955 грн. 69 коп. процентів, а всього 359 479 грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 3 594 грн. 80 коп. судових витрат.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Городоцького районного суду Львівської обл. від 07.05.2018р. продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 05.11.2018р.

Суддя: Українець П.Ф.