Ухвала суду № 77654777, 27.09.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП№ 236/2481/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2018 м. Лиман

Краснолиманський міській суд Донецької області, у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

за участю прокурора Мороза Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Томського обласного суду Російської Федерації від 30.03.2017 року по справі № 2-5/2017 відносно

ОСОБА_1, 18.10.1988 р. н., народженого у м. Красний Лиман Донецької області, громадянина України, який має середню технічну освіту, є одруженим , має на утриманні малолітню дитину, не є працевлаштованим, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня назва – м. Красний Лиман), с. Старий Караван, вул. Нахімова, буд.21-А, фактично мешкав на території Російської Федерації за адресою: АДРЕСА_1,

засудженого за п. п. «ж», «з» ч.2 ст. 105 КК РФ, п. «в» ч.1 ст. 162 КК РФ,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2018 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Томського обласного суду Російської Федерації від 30.03.2017 року по справі № 2-5/2017.

Вказаним вироком засуджено ОСОБА_1 за скоєння злочинів. передбачених п. «ж», «з» ч.2 ст. 105, п. «в» ч.4 ст. 162 КК РФ із призначенням покарання за п. «ж», «з» ч.2 ст. 105 КК РФ - у виді 17 років позбавлення волі, за п. «в» ч.4 ст. 162 КК РФ – у виді 8 років позбавлення волі; із застосуванням ч.3 ст. 69 КК РФ визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 22 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму. Строк покарання ОСОБА_1 слід обчислювати з 30.03.2017 року, зарахувавши до строку покарання час попереднього тримання засудженого під вартою в період з 10.10.2015 року по 29.03.2017 року. Також цим вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 900000 російських рублів. Вирок набрав законної сили 09.11.2017 року.

ОСОБА_1 на теперішній час відбуває кримінальне покарання у виді позбавлення волі у Федеральній казенній установі «Виправна колонія № 4» Управління Федеральної служби виконання покарань Росії по Томській області. Засуджений звернувся із клопотанням про прийняття його для подальшого відбування покарання в Україну, громадянином якої він є.

Згідно з вироком Томського обласного суду Російської Федерації від 30.03.2017 року по справі № 2-5/2017 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні сукупності злочинів, його діяння кваліфіковано за п. «ж», «з» ч.2 ст. 105 КК РФ - як убивство, скоєне групою осіб за попередньою змовою, поєднане з розбоєм; за п. «в» ч.4 ст. 162 КК РФ – як розбій, скоєний групою осіб за попередньою змовою, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я, предмета, використаного як зброя, із заподіянням тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого.

Зазначені у вироку діяння є також кримінально караними відповідно до закону України про кримінальну відповідальність.

20.06.2018 року наказом Міністерства юстиції України № 1911/5 було прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду ОСОБА_1. Міністерство відповідно до ч.3 ст. 609 КПК України звернулось із клопотанням про приведення вироку іноземного суду у відповідність із законодавством України до суду за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1 в Україні. Представник Міністерства ОСОБА_3 просить задовольнити клопотання та визначити статті, частити статей КК України, якими передбачена кримінальна відповідальність за правопорушення, щодо скоєння котрих визнано винним ОСОБА_1 іноземним судом. Також представник Міністерства просила здійснювати розгляд вказаного клопотання в судовому засіданні без її участі, яка згідно із ч.1 ст. 610 КПК України не є обов’язковою.

До клопотання Міністерством юстиції України додані копія вироку відносно ОСОБА_1 разом з документом, що підтверджує набрання ним законної сили, текст статей КК Російської Федерації, на якому ґрунтується вирок, довідка про тривалість відбутої частини строку покарання, заява засудженого ОСОБА_1 про згоду на передачу його для відбування покарання в Україні, інформація про стан здоров’я і характеристика засудженого, що відповідає ч.2 ст. 610 КПК України. Клопотання подане на розгляд до належного суду в межах строку тривалості відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі.

Суд, вислухавши думку прокурора, який вбачав доцільним задовольнити клопотання Міністерства юстиції України, дослідивши додані до клопотання матеріали, з метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України російським судом, керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб (м. Страсбург, 21.03.1983 року), ст.ст. 606-610 КПК України, вважає за можливе привести у відповідність із законодавством України вирок Томського обласного суду Російської Федерації від 30.03.2017 року по справі № 2-5/2017 відносно ОСОБА_1.

Здійснюючи процедуру приведення вироку Томського обласного суду Російської Федерації від 30.03.2017 року по справі № 2-5/2017 відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України, суд виходить із положень Конституції України, гл. 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, норм КК України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із Законом України від 22.09.1995 року № 337/95-ВР Україна приєдналася до Конвенції про передачу засуджених осіб (м. Страсбург, 21.03.1983 року).

Пунктом b) ч.1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Пунктами а), d) ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 610 КПК України. При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Нормами ст. 606 КПК України визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено наданою копією паспорта громадянина України серії ВТ № 093379, виданого 06.06.2014 року Краснолиманським МС ГУ ДМС України в Донецькій області, повідомленням Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 30.05.2018 року № 6.5-5782/6-18 (а.с.46-48,49). Останнє відоме місце проживання засудженого в Україні: Донецька область, м. Лиман (колишня назва – м. Красний Лиман), с. Старий Караван, вул. Нахімова, буд.21-А, що встановлено вироком іноземного суду (а.с.7) та підтверджено наявністю відмітки на стор. 11 паспорта громадянина України (а.с.48).

Вироком Томського обласного суду Російської Федерації від 30.03.2017 року по справі № 2-5/2017 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених п. «ж», «з» ч.2 ст. 105, п. «в» ч.4 ст. 162 КК РФ із призначенням покарання за п. «ж», «з» ч.2 ст. 105 КК РФ - у виді 17 років позбавлення волі, за п. «в» ч.4 ст. 162 КК РФ – у виді 8 років позбавлення волі; із застосуванням ч.3 ст. 69 КК РФ визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 22 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму. Строк покарання ОСОБА_1 слід обчислювати з 30.03.2017 року, зарахувавши до строку покарання час попереднього тримання засудженого під вартою в період з 10.10.2015 року по 29.03.2017 року. Також цим вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 900000 російських рублів (а.с.6-18). Вирок набрав законної сили 09.11.2017 року, що підтверджено апеляційною ухвалою Верховного Суду РФ від 09.11.2017 року у справі № 88-АПУ17-11сп (а.с.19-31).

ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні сукупності злочинів, його діяння кваліфіковано за п. «ж», «з» ч.2 ст. 105 КК РФ - як убивство, скоєне групою осіб за попередньою змовою, поєднане з розбоєм; за п. «в» ч.4 ст. 162 КК РФ – як розбій, скоєний групою осіб за попередньою змовою, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я, предмета, використаного як зброя, із заподіянням тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переданим в Україну для подальшого відбування покарання, що підтверджується його письмовою заявою від 14.03.2018 року, наданою директору ФСВП Росії ОСОБА_4, посвідченою т.в.о. начальника ФКУ «Виправна колонія № 4» Управління Федеральної служби виконання покарань Росії по Томській області ОСОБА_5 (а.с.37).

Засуджений ознайомлений зі змістом статей закону України про кримінальну відповідальність, наслідки застосування щодо нього норм КК України йому роз’яснені (а.с.38).

Відповідно до довідки ФКУ «Виправна колонія № 4» Управління Федеральної служби виконання покарань Росії по Томській області від 15.03.2018 року про відбуття строку покарання засудженим ОСОБА_1 початком такого строку є 10.10.2015 року, кінцем строку відбування покарання є 09.10.2037 року, станом на 15.03.2018 року не відбутий строк покарання 19 років 06 місяців 24 дні (а.с.36).

Акти помилування чи амністії відносно засудженого ОСОБА_1 не застосовувались, інформація про таке в матеріалах справи відсутня.

Довідкою ФКУ «Виправна колонія № 4» від 15.03.2018 року підтверджено присудження ОСОБА_1 моральної шкоди на користь ОСОБА_2 у розмірі 900000 російських рублів, утримання за виконавчим листом не здійснювались (а.с.40). Засуджений надав заяву-гарантію щодо сплати ним залишку суми моральної шкоди на користь ОСОБА_2 особисто або його близькими родичами (а.с. 41).

Згідно з довідкою про стан здоров’я ФКУ «Виправна колонія № 4» від 15.03.2018 року ОСОБА_1 має задовільний стан здоров’я, не є інвалідом, перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога (а.с.42).

Адміністрацією ФКУ «Виправна колонія № 4» засуджений характеризується негативно, має чотири непогашених дисциплінарних стягнення, вимог адміністрації, правил внутрішнього розпорядку установи дотримується не завжди, до праці відноситься задовільно, не допускає конфліктних ситуацій (а.с.43-45).

Відповідно до ч. 3 ст. 609 КПК України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст. 609 КПК розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

За змістом ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб, ст.603 КПК України при розгляді питання щодо виконання вироку суду іноземної держави суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Вироком Томського обласного суду Російської Федерації від 30.03.2017 року по справі № 2-5/2017 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кількох умисних злочинів. Зазначені у вироку діяння є також кримінально караними відповідно до закону України про кримінальну відповідальність.

Так, зокрема, умисне вбивство з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за п. п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому п.6 ч. 2 цієї статті. Розбій, вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, кваліфікується за ч.4 ст. 187 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

На підставі вироку Томського обласного суду Російської Федерації від 30.03.2017 року по справі № 2-5/2017 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні сукупності злочинів.

Згідно зі ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК.

ОСОБА_1 до ухвалення вироку Томського обласного суду Російської Федерації не був раніше засудженою особою, вчинив кілька злочинів, передбачених різними статтями закону про кримінальну відповідальність Російської Федерації.

Відповідно до ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання.

Таким чином. суд вважає за можливе задовольнити клопотання Міністерства юстиції України та привести у відповідність із законодавством України вирок Томського обласного суду Російської Федерації від 30.03.2017 року по справі № 2-5/2017.

При цьому слід вважати ОСОБА_1 засудженим за п. п. 6,12 ч.2 ст.115 КК України із призначенням покарання у виді 15 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 187 КК України із призначенням покарання у виді 8 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, остаточне покарання за сукупністю злочинів слід визначити ОСОБА_1 із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 15 років позбавлення волі; додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовувати, оскільки це погіршує правове становище засудженого порівняно із вироком іноземного суду, ухваленим без призначення такого додаткового покарання.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч.1 ст. 72 КК.

Зі змісту вироку іноземного суду (а.с.16) вбачається, що ОСОБА_1 утримувався під вартою з 10.10.2015 року до 29.03.2017 року, отже, суд зараховує цей час до строку відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі.

Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 900000 російських рублів. Утримання за виконавчим листом на користь ОСОБА_2 із доходів ОСОБА_1 адміністрацією установи виконання покарань не здійснювались. Залишок несплаченої засудженим суми моральної шкоди суд вважає за можливе визначити за курсом Національного банку України на день постановлення цієї ухвали, на 27.09.2018 року (1 UAH = 0,4298 RUB), в розмірі 386820 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 609, 610 КПК України, ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб (м. Страсбург, 21.03.1983 року), суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України задовольнити.

Привести у відповідність до чинного законодавства України вирок Томського обласного суду Російської Федерації від 30.03.2017 року по справі № 2-5/2017 відносно громадянина України ОСОБА_1, 18.10.1988 р. н..

Вважати ОСОБА_1 засудженим за скоєння злочину, передбаченого п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України, із призначенням покарання у виді 15 (п’ятнадцяти) років позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за скоєння злочину, передбаченого п. ч.4 ст. 187КК України, із призначенням покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів слід визначити ОСОБА_1 із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 15 (п’ятнадцяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі засудженому ОСОБА_1 слід обчислювати з 10.10.2015 року, зарахувавши до строку відбування покарання час утримання ОСОБА_1 під вартою з 10.10.2015 року до 30.03.2017 року з розрахунку день за день.

Залишок несплаченої засудженим суми моральної шкоди на користь ОСОБА_2 слід вважати таким, що дорівнює 386820 (триста вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять) гривень 00 копійок.

Копія ухвали суду направити до Міністерства юстиції України та до центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення (засудженим - впродовж семи днів з дня отримання копії цієї ухвали).

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після постановлення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст цієї ухвали виготовлено в нарадчій кімнаті, проголошено, надано для ознайомлення учасникам кримінального провадження 01.10.2018 року о 15 год.00 хв..

Суддя