Ухвала суду № 77647370, 06.11.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3254/16-к

Провадження №1-кп/645/407/18

У Х В А Л А

іменем України

06 листопада 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі – Проневич Д.О., за участю прокурора – Шалімової О.М., Вакула Д.О., Заярного С.Л. , захисника – ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинуваченого – ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1, ч. 2 ст. 361 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Фрунзенського районного суду м.Харкова знаходиться вказана кримінальна справа.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14.09.2018 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 12.11.2018 р.

У зв’язку з неможливістю закінчення судового розгляду справи до вказаного строку прокурор Шалімова О.М. заявив про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Захисник та обвинувачений проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили змінити його на домашній арешт.

Вислухавши думку всіх учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України.

Суд враховує, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справі «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 р. у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_4 більш м'якого

запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), впливати на потерпілого, свідків, які не допитані, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.

Таким чином, ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4, на час судового розгляду справи не зникли.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним вказане клопотання прокурора задовільнити, відмовивши у задоволенні клопотання сторони захисту.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 131-132, 177, 183, 331, 484-496 КПК України, суд -

П о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 04.01. 2019 р.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий – суддя: