Рішення № 77644189, 29.10.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 29.10.2018 Справа № 554/16874/14-ц

Провадження №2/554/1084/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі: головуючого судді Шевської О.І.

при секретарі: Дроздові Д.А.

за участю учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

представники позивача: ОСОБА_2

відповідач– прокурор Ходатенко Д.М.

представник відповідача – прокурор Харенко І.П.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, які полягають в поширенні недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до прокуратури Полтавської області, старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, які полягають в поширенні недостовірної інформації, де уточнивши свої позовні вимоги, які були прийняті судом, просив визнати незаконними дії прокуратури Полтавської області в особі старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3, які полягали в поширенні недостовірної інформації наступного змісту:

«Сьогодні йому було змінено повідомлення про підозру. До сьогоднішнього дня він підозрювався у вчиненні умисного вбивства кременчуцького міського голови ОСОБА_4. Сьогодні йому висунуто ще одне обвинувачення у відповідному письмовому повідомленні про підозру, а саме у вчиненні в організації умисного вбивства судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Лободенка, тобто на сьогодні йому висунуте обвинувачення, а точніше, як правильно сказати складено повідомлення про підозру у вчиненні цих двох кримінальних правопорушень, кожне з яких є особливо тяжким і кожне з яких передбачає покарання максимально у вигляді довічного позбавлення волі».

Визнати незаконними дії прокуратури Полтавської області в особі старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3, які полягали в поширенні недостовірної інформації наступного змісту « Сьогодні йому було змінено повідомлення про підозру. До сьогоднішнього дня він підозрювався у вчиненні умисного вбивства кременчуцького міського голови ОСОБА_4. Сьогодні йому висунуто ще одне обвинувачення у відповідному письмовому повідомленні про підозру, а саме у вчиненні в організації умисного вбивства судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Лободенка, тобто на сьогодні йому висунуте обвинувачення, а точніше, як правильно сказати складено повідомлення про підозру у вчиненні цих двох кримінальних правопорушень, кожне з яких є особливо тяжким і кожне з яких передбачає покарання максимально у вигляді довічного позбавлення волі» , що порушує презумцію невинуватості відносно ОСОБА_1, яка закріплена і гарантована ст. 62 Конституції України і п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

2. Позиції учасників справи

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що його було затримано 04.09.2014 року в порядку кримінального судочинства. В цей же день о 21 год. 30 хв. йому вручено повідомлення про підозру за п.п.11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом вбивства ОСОБА_4 05 вересня 2014 року слідчим СУ УМВС України в Полтавській області Жолонка О.А. звернувся до слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава з клопотанням про обрання запобіжного заходу – тримання під вартою.

Розгляд справи проводився слідчим суддею за участю старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 Ухвалою слідчого судді від 05.09.2014 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді Мельником О.О. і його представниками подані апеляційні скарги до апеляційного суду Полтавської області про скасування ухвали та обрання запобіжного заходу не пов’язаного з триманням з обмеженням волі, розгляд яких відбувся в приміщенні апеляційного суду Полтавської області колегією суддів апеляційної інстанції.

Під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, прокуратурою Полтавської області в особі старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3, який здійснював повноваження у конкретному кримінальному провадженні під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 щодо розгляду апеляційних скарг, останнім порушено презумцію невинуватості відносно ОСОБА_1 та наперед поширено громадськості, в тому числі судівському корпусу, в стверджувальній формі через засоби масової інформації відомості, що ОСОБА_1 є замовником убивств судді та міського голови, створюючи тим самим внутрішнє переконання у громадськості та перед колегією суддів апеляційного суду його винуватості та доведення нібито його вини без встановлення винуватості особи у відповідності до чинного законодавства.

Так, ОСОБА_3, 10.09.2014 до закінчення апеляційного розгляду на ухвалу слідчого судді, заявлено особам присутнім в приміщенні суду і засобам масової інформації про те, що позивачу винесено повідомлення про підозру за обвинуваченям за фактом убивства міського голови і тепер він є організатором вищевказаних убивств. На момент заяви ОСОБА_3 повідомлення про підозру ОСОБА_1 за фактом убивства судді пред’явлено не було. Позивач, вважає, що вказана заява була завідомо неправдивим повідомленням і була не що іншим як поширенням недостовірної інформації.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив позов задовольнити, а саме визнати незаконними дії прокурора прокуратури Полтавської області ОСОБА_3, які полягали в поширенні недостовірної інформації наступного змісту: «сьогодні йому було повідомлено про підозру, до сьогодні він підозрювався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4, сьогодні йому висуното ще одне обвинуваченнія у відповідному письмовому повідомленні, а саме в організованому умисному вбивства судді Автозаводського районного суду м. Кременчук, тобто на сьогодні йому висунуто обвинувачення, а точніше складено повідомлення про підозру у вчиненні двох кримінальних правопорушень, кожне з яких є особливо тяжким і кожне з яких передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Визнати незаконними дії прокуратури Полтавської області в особі старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3, які полягали в поширенні недостовірної інформації наступного змісту « Сьогодні йому було змінено повідомлення про підозру. До сьогоднішнього дня він підозрювався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 міського голови ОСОБА_4. Сьогодні йому висунуто ще одне обвинувачення у відповідному письмовому повідомленні про підозру, а саме у вчиненні в організації умисного вбивства судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Лободенка, тобто на сьогодні йому висунуте обвинувачення, а точніше, як правильно сказати складено повідомлення про підозру у вчиненні цих двох кримінальних правопорушень, кожне з яких є особливо тяжким і кожне з яких передбачає покарання максимально у вигляді довічного позбавлення волі» , що порушує презумцію невинуватості відносно ОСОБА_1, яка закріплена і гарантована ст. 62 Конституції України і п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 підтримав свого клієнта та просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги.

Відповідач прокурор Ходатенко Д.М. просив суд розглянути позовні вимоги в первісному вигляді та відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача прокурор Харенко І.П. просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв’язку з тим, що позивачем обрано не правильний спосіб захисту прав, який не ґрунтується на законі. Вказав, що докази, які досліджені під час судових засіданнях не підтверджують заявлені позовні вимоги.

Прокурором Ходатенко Д.М. на адресу суду надано було заперечення на позовну заяву, в яких останній вказав, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Зазначив, що ні ним ні будь ким іншим з числа прокурорів прокуратури Полтавської області не стверджувалося в категоричній формі його винуватість у вчиненні злочинів. Вказав, що диском, на якому міститься інформація та який доданий позивачем до позовної заяви спростовуються доводи позивача, щодо того що позивачем поширено недостовірну інформацію. Прокурор вказав, що ним було повторено все те, що сказано в ході судового засідання. Увагу журналістів, прокурором було акцентовано на тому, що «складання письмового повідомлення про підозру – це не вирок для громадянина, для того і триває досудове розслідування щоб розібратися в усіх обставинах справи. Звертає увагу, що ним не порушувався принцип невинуватості особи, а навпаки вживалися заходи до не допущення такого порушення. Про те, що ОСОБА_1 вже вручена підозра у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6 прокурором не висловлювалося , термін «вручено» не вживався. Також, прокурором не вживався термін «винесено». Зазначив, що ним було повідомлено про складання письмового повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6, а не про вручення такого письмового повідомлення. Вказує, що відеозапису наданого позивачем видно, що прокурором лише констатуються факти об’єднання в одне кримінальне за фактом умисного вбивства судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Лободенка О.С. та Кременчуцького міського голови ОСОБА_4. наявність доказів, які вказують на вчинення їх ОСОБА_1 та про складання громадянину письмового повідомлення про підозру, тобто те саме, що було висловлено прокурором у відкритому судовому засіданні колегії суддів апеляційного суду Полтавської області.

3. Встановлені в судовому засіданні обставини справи

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, судом встановлено, що 04.09.2014 року ОСОБА_1 затримано в порядку кримінального судочинства, в цей же день о 21 год. 30 хв. йому вручено повідомленні про підозру за п.п.11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом смерті ОСОБА_4

05 вересня 2014 року слідчий СУ УМВС України в Полтавській області Жолонка О.А. звернувся до слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава з клопотанням про обрання запобіжного заходу – тримання під вартою.

Розгляд справи проводився слідчим суддею за участю старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3

Ухвалою слідчого судді від 05.09.2014 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді Мельником О.О. і його представниками подані апеляційні скарги до апеляційного суду Полтавської області про скасування ухвали та обрання запобіжного заходу не пов’язаного з триманням з обмеженням волі, розгляд яких відбувся в приміщенні апеляційного суду Полтавської області колегією суддів апеляційної інстанції.

Судом в судовому засіданні досліджено та прослухано диск наданий позивачем, на якому міститься відеозапис заяви ОСОБА_3 засобам масової інформації, наступного змісту: « Сьогодні йому було змінено повідомлення про підозру. До сьогоднішнього дня він підозрювався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 міського голови ОСОБА_4. Сьогодні йому висунуто ще одне обвинувачення у відповідному письмовому повідомленні про підозру, а саме у вчиненні в організації умисного вбивства судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Лободенка, тобто на сьогодні йому висунуте обвинувачення, а точніше, як правильно сказати складено повідомлення про підозру у вчиненні цих двох кримінальних правопорушень, кожне з яких є особливо тяжким і кожне з яких передбачає покарання максимально у вигляді довічного позбавлення волі».

Суд, на підставі прослуханої інформації, вважає що прокурор Ходатенко Д.М. не вчинив незаконних дій, які полягають в порушенні принципу презумпції та поширенні недостовірної інформації.

Так, прокурор не висловлював відомості про те, що на 10.09.2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру. Останнім було повідомлено засоби масової інформації, що прокуратурою готується повідомлення про підозру у вчиненні цих двох кримінальних правопорушень, кожне з яких є особливо тяжким і кожне з яких передбачає покарання максимально у вигляді довічного позбавлення волі.

Також, судом встановлено, що 24.10.2014 року начальником слідчого відділу прокуратури Полтавської області повідомлено ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 лише чітко висловлював можливість об"єднання в одне кримінальне провадження за фактом умисного вбивства судді Лободенка О.С. та Кременчуцького міського голови ОСОБА_4

Про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину 10.09.2014 року прокурор в категоричній формі не висловлювався, заяв засобам масової інформації з даного приводу не робив, а навпаки акцентував увагу журналістів на тому, що вироку відносно ОСОБА_1 не має і доводи сторони захисту щодо його невинуватості належить перевіряти на протязі досудового розслідування.

Рішеннями слідчих суддів та апеляційного суду Полтавської області при вирішенні питання про його тримання під вартою як заходу забезпечення у кримінальному провадженні, підтверджено обґрунтованість такої підозри, яка на теперішній час в межах кримінального провадження розглядається судом по суті.

Таким чином доводи позивача про порушення діями прокурора презумпції невинуватості є необґрунтованими й спростовуються доказами, наданими самим позивачем - відеозаписом на диску, з якого вбачається що слова "винуватий" та похідні від нього прокурором не вживалися.

Щодо надання відомостей прокурором, про те що ОСОБА_1 готується ще одна підозра знайшли своє підтвердження в ухвалі від 24.10.2014 року та не були недостовірними.

Відносно показань свідків , допитаних у судових засіданнях, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суд ставиться критично, так як це їх суб"єктивна думка щодо окремих висловлювань прокурора та обставин події та надані покази не узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності.

4. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27лютого 2009року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії», яке відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб- на свій вибір.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

З уразуванням норм права, які підлягають застосуванню, суд відхиляє мотиви позивача про те, що його права при наданні прокурором інформації засобам масової інформації були порушені.

5. Мотиви, з яких суд виходить при ухваленні рішення

На підставі прослуханої в судовому засіданні інформації, суд вважає що прокурор Ходатенко Д.М. не вчинив незаконних дій, які полягають в порушенні принципу презумпції невинуватості та поширенні недостовірної інформації.

Прокурор Ходатенко Д.М. не висловлював відомості про те, що на 10.09.2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру. Останній повідомив засоби масової інформації, виключно про те, що прокуратурою готується повідомлення про підозру у вчиненні цих двох кримінальних правопорушень, кожне з яких є особливо тяжким і кожне з яких передбачає покарання максимально у вигляді довічного позбавлення волі.

Про винуватість ОСОБА_1 прокурор в категоричній формі не висловлювався, заяв засобам масової інформації з даного приводу не робив, а навпаки акцентував увагу журналістів на тому, що вироку відносно ОСОБА_1 не має і доводи сторони захисту щодо його невинуватості належить перевіряти на протязі досудового розслідування.

Щодо надання відомостей прокурором, про те що ОСОБА_1 готується ще одна підозра знайшли своє підтвердження в ухвалі від 24.10.2014 року та не були недостовірними.

В силу вимог ст. 30 Закону України «Про інформацію» спірна інформація є нічим іншим, як оціночними судженнями.

Крім того, відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.3 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права належить позивачеві. Разом з тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку із цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК України) тощо.

Суд констатує той факт, що позивач ОСОБА_1 обрав спосіб захисту свого немайнового права (визнання дій незаконними), не передбачений нормами статей 16, 275,277, 278, 297, 299 ЦК України, оскільки вказаними нормами не передбачено такого способу захисту права як визнання дій незаконними.

Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно із ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

6. Висновки суду за результатами розгляду справи

З урахуванням встановлених судом обставин та вказаних вимог закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання дій незаконними свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не має підстав для присудження позивачу судових витрат за рахунок відповідачів, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст.4,12,81,141,258,259,263-265,268,354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, які полягають в поширенні недостовірної інформації - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення буде виготовлено 05.11.2018 року

Суддя: О.І.Шевська