Постанова № 77642641, 23.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/103/18

Номер справи місцевого суду: 522/14701/15-ц

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Гірняк Л.А.,

За участю секретаря: Ткачук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним Попередній договір від 20.03.2013 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., та зареєстрований в реєстрі за №414.

Визнано недійсним договір про внесення змін до Попереднього договору від 10.04.2013 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., та зареєстрований в реєстрі за №586.

Стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 3653 (три тисячі шістсот п'ятдесят три) гривень.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2017 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить суд скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 посилаючись на законність оскаржуваного рішення, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 Приморським райвідділом ЗАГС м.Одеси 16.07.1988 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4., про що зроблено відповідний актовий запис № 574.

20.03.2013 року між ОСОБА_4 (надалі - Продавець) та ОСОБА_2 (надалі - Покупець) було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., та зареєстрований в реєстрі за №414.

Згідно п. 1 Договору, Продавець зобов'язується продати у власність (продати), а Покупець зобов'язується прийняти у власність (купити) об'єкт нерухомості, а саме житловий будинок НОМЕР_3 під літерою „А", що розташований по АДРЕСА_1.

Згідно п. 3 Договору продаж буде здійснено за 6791500,00 (шість мільйонів сімсот дев'яносто одну тисячу п'ятсот) гривень, що еквівалентно 850000,00 (вісімсот п'ятдесят тисячам) доларів США, із розрахунку 7,993 грн. за 1 долар США за курсом НБУ на момент укладання договору.

Згідно п. 4 Договору Покупець зобов'язується всю суму вказану у п.3 сплатити до 10 квітня 2013 року включно, Продавець зобов'язується передати у власність (продати) та підписати договір купівлі-продажу вказаної в цьому договорі нерухомості не пізніше 10.04.2013 року включно.

Згідно п. 6 Договору До укладання цього договору на підтвердження намірів сторін Покупець передав Продавцю грошові кошти в сумі 958800,00 гривень, що еквівалентно 120000,00 доларів США.

Згідно п.п. 12, 13 Договору сторони оцінюють зобов'язання, що витікають з цього договору у суму в розмірі 958800,00 гривень, що еквівалентно 120000,00 доларів США, виходячи з офіційного обмінного курсу, встановленого НБУ України 1 долар США становить 7,993 грн.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Попереднім договором винна сторона у такому порушенні повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 100% (ста відсотків) від суми зобов'язання, вказаної в п. 12 Попереднього договору.

Згідно п. 15 Договору Цей договір вчинено за згодою чоловіка Продавця - ОСОБА_3, окремою заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. 20.03.2013 року за реєстровим № 413.

10 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін до Попереднього договору, відповідно до п. 1 Договору Пункт 4 Попереднього договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. 20.03.2013 року за реєстровим № 414 викласти в наступній редакції: „Покупець зобов'язується всю суму вказану у п.3 сплатити до 22 квітня 2013 року включно, Продавець зобов'язується передати у власність (продати) та підписати договір купівлі-продажу вказаної в цьому договорі нерухомості не пізніше 22.04.2013 року включно."

Відповідно до заяви від 20.03.2013 року, що посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та зареєстрована в реєстрі за № 413 ОСОБА_3 дає свою згоду своїй дружині ОСОБА_4 на укладання Попереднього договору, Договорів про внесення змін та/або доповнень до нього, за яким вона зобов'язується продати житловий будинок під НОМЕР_3 під літерою „А", що розташований по АДРЕСА_2 та у майбутньому Договору купівлі-продажу вищезазначеної нерухомості.

Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного Експертно-криміналістичного Центру МВС України № 259п від 21.07.2016 р. по матеріалам досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160500006244 від 29.07.2015 р. підпис від імені ОСОБА_4, а також рукописний текст „ОСОБА_4." в попередньому договорі від 20.03.2013 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, засвідчений нотаріусом Фроловою Р.В. та зареєстрований за № 414, виконаний, ймовірно, не ОСОБА_4, а іншою особою. Вирішити питання в категоричній формі не виявилось можливим у зв'язку з простою будовою утворюючих досліджуваний підпис та запис елементів, недостатньою кількістю порівняльного матеріалу.

Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного Експертно-криміналістичного Центру МВС України № 258п від 21.07.2016 р. по матеріалам досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160500006244 від 29.07.2015 р. підпис від імені ОСОБА_4, а також рукописний текст „ОСОБА_4." в договорі про внесення змін до попереднього договору від 10.04.2013 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, засвідчений нотаріусом Фроловою Р.В. та зареєстрований за № 586, виконаний, ймовірно, не ОСОБА_4, а іншою особою. Вирішити питання в категоричній формі не виявилось можливим у зв'язку з простою будовою утворюючих досліджуваний підпис та запис елементів, недостатньою кількістю порівняльного матеріалу.

Ухвалюючи заочне рішення про часткове задоволення позову, районний суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_3, як чоловік ОСОБА_4, не надав згоди на укладення Попереднього договору від 20.03.2013 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., та зареєстрований в реєстрі за №414 та на укладання договору про внесення змін до Попереднього договору від 10.04.2013 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., та зареєстрований в реєстрі за №586 тому вказані договори слід визнати недійсними.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ст.215 ЦК України )

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір в майбутньому ( основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку ( терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Відповідно до ст. 635 ч. 2 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Положення ч.2 статті 635 ЦК України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору, встановлено обов'язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства, проте не передбачає такого правового наслідку порушення взятого на себе в попередньому договорі зобов'язання щодо укладення основного договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу, тобто спонукання до його укладення в судовому порядку.

Зазначене узгоджується з вимогами ч.3 статті 635 ЦК, згідно з якою зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Отже, цивільним законодавством встановлено вимоги щодо форми попереднього договору.

З матеріалів справи, а саме з копії Договору про внесення змін до попереднього договору від 10.04.2013 року (а.с.11) вбачається, що сторони перенесли укладання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3 не пізніше 22 квітня 2013 року, тобто права і обов'язки між сторонами за даним правочином передбачались на майбутнє. Однак, такий договір між сторонами укладено не було.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 просив на підставі ст.203, 215, 635, 657 ЦК України (а.с. 59-63) визнати недійсним Попередній договір від 20.03.2013 року та договір про внесення змін до Попереднього договору від 10.04.2013 року , який фактично припинив свою дію ще 22.04.2013 року.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржене заочне рішення, вищезазначеного до уваги не прийняв. Дійшов хибного висновку про існування між сторонами договірних правовідносин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми права, невірно встановив фактичні обставини справи та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3, тому заочне рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Крім того, оскільки наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації, та враховуючи, що ОСОБА_3 не обґрунтував свої позовні вимоги щодо недійсності попереднього договору та договору про внесення змін до нього, тому його позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди на підставі ст.1167 ЦК задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року -скасувати.

Прийняти постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним- відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.11.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

Н.А. Кононенко