Постанова № 77642636, 25.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5221/18

Номер справи місцевого суду: 523/3095/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого – Ващенко Л.Г.

суддів – Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

за участі секретаря – Чепрас А.І.

за участі: боржника ОСОБА_2 і державного виконавця Мельниченко А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2018 (в складі суді ОСОБА_1В.) про надання дозволу на примусове проникнення до житла у цивільній справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 з метою проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №50841622, стягувач ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

07.03.2018 року старший державний виконавеціь відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 (далі-старший держвиконавець ВДВС) звернувся в суд із поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 з метою проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №50841622, стягувач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (далі-Товариство), а саме: до квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2

Подання обґрунтоване наступним.

На виконанні у ВДВС з 15.04.2016 року знаходиться виконавче провадження ВП №50841622 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 337 786,74 гривень. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник ОСОБА_2, на підставі іпотечного договору від 07.07.2008 року, передав в іпотеку стягувачу – Товариству, квартиру АДРЕСА_1, на яку необхідно звернути стягнення. 26.09.2017 року і 23.11.2017 року держвиконавець складав акти про неможливість виконання в частині проведення опису та арешту майна, на яке необхідно звернути стягнення для забезпечення виконання рішення суду у зв’язку із неможливістю держвиконавця увійти до квартири.

Посилаючись на п.13 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України, а також на те, що без проникнення до квартири, яка є предметом іпотеки, а іпотекодержателем є стягувач, старший держвиконавець ВДВС просив подання задовольнити.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.03.2018 року подання старшого держвиконавця ВДВС задоволено: суд дозволив ВДВС примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 з метою проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №50841622.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_2Ф просить ухвалу суду від 12.03.2018 року скасувати, посилаючись на незаконність та на необґрунтованість ухвали суду.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 зазначає: рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.10.2014 року з нього на користь Товариства стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 6 337 786,74 гривень, рішення набрало чинності 11.11.2014 року, а 05.12.2014 року видано виконавчий лист; у виконавчому листі зазначена адреса боржника вул. Кондрашина,9-9а; держвиконавець стверджує, що для подальшого виконання рішення суду йому необхідно отримати дозвіл суду на проникнення до житла, спірної квартири, яка належить йому на праві власності і яка є предметом іпотеки; відповідно до ст. 18 ч.2 п.4 Закону України «Про виконавче провадження» держвиконавець може звернутись до суду з приводу примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди йому у вільному доступі до цього житла чи іншого володіння; посилання держвиконавця, що він перешкоджає у доступі до об’єкту є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються лише на тому, що держвиконавцю не відчинили двері і боржник за вказаною адресою не мешкає, з врахуванням наявної у держвиконавця інформації про те, що вказана квартира не є місцем постійного мешкання боржника, який мешкає за іншою адресою по вул. Кондрашина,9-9а; матеріали справи не містять доказів того, що боржник перешкоджав держвиконавцю у вільному доступі до об’єкта; суду не надані належним чином завірені копії виконавчого провадження і держвиконавець не надав належного обґрунтування необхідності проведення виконавчих дій із проникнення до жилого приміщення – в квартиру АДРЕСА_1.

Старший держвиконавець ВДВС не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

З 15.04.2016 року на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження ВП №50841622 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 337 786,74 гривень (а.с.2,3).

В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник ОСОБА_2, на підставі іпотечного договору від 07.07.2008 року, передав в іпотеку стягувачу – Товариству, квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7-19).

26.09.2017 року і 23.11.2017 року держвиконавець складав акти про неможливість виконання в частині проведення опису та арешту майна, на яке необхідно звернути стягнення для забезпечення виконання рішення суду у зв’язку із неможливістю держвиконавця увійти до квартири (а.с. 4-5).

07.03.2018 року старший держвиконавеціь ВДВС звернувся в суд із поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 з метою проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №50841622, стягувач Товариство, а саме: до квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2

Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця (ст. 439 ч.1 ЦПК України).

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (ст. 18 ч.3 п.13 Закону України «Про виконавче провадження).

Зважаючи на те, що на примусовому виконанні з 15.04.2016 року перебуває виконавче провадження ВП №50841622 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 337 786,74 гривень, боржник ОСОБА_2, на підставі іпотечного договору від 07.07.2008 року, передав в іпотеку стягувачу – Товариству, квартиру АДРЕСА_1, 26.09.2017 року і 23.11.2017 року держвиконавець складав акти про неможливість виконання в частині проведення опису та арешту майна, на яке необхідно звернути стягнення для забезпечення виконання рішення суду у зв’язку із неможливістю держвиконавця увійти до квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення подання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника.

Доводи боржника ОСОБА_2 про те, що: держвиконавець може звернутись до суду з приводу примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди йому у вільному доступі до цього житла чи іншого володіння; посилання держвиконавця, що він перешкоджає у доступі до об’єкту є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються лише на тому, що держвиконавцю не відчинили двері і боржник за вказаною адресою не мешкає, з врахуванням наявної у держвиконавця інформації про те, що вказана квартира не є місцем постійного мешкання боржника, який мешкає за іншою адресою по вул. Кондрашина,9-9а; матеріали справи не містять доказів того, що боржник перешкоджав держвиконавцю у вільному доступі до об’єкта; суду не надані належним чином завірені копії виконавчого провадження і держвиконавець не надав належного обґрунтування необхідності проведення виконавчих дій із проникнення до жилого приміщення – в квартиру АДРЕСА_1, - не заслуговують на увагу.

Старший держвиконавець ВДВС двічі, 26.09.2017 року і 23.11.2017 року, складав акти про неможливість виконання в частині проведення опису та арешту майна, на яке необхідно звернути стягнення для забезпечення виконання рішення суду у зв’язку із неможливістю держвиконавця увійти до квартири.

Зазначені обставини свідчать про наявність перешкод держвиконавцю у примусовому виконанні рішення, що у свою чергу впливає на ефективність та повноту вчинення ним виконавчих дій і призводить до порушення прав стягувача у виконавчому провадженні щодо проведення своєчасних виконавчих дій.

Матеріали справи містять необхідні докази для висновку про обґрунтованість задоволення судом подання, тому нема необхідності у витребуванні додаткових доказів, зокрема матеріалів всього виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч. ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишає без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України).

Зважаючи на те, що колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, відсутні підстави для відшкодування ОСОБА_2 понесених ним судових витрат.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 — відхилити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2018 року про надання дозволу на примусове проникнення до житла — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 02.11.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_4

ОСОБА_5