Рішення № 77640363, 25.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

______________________

Справа № 520/8680/18

Провадження № 2/520/5330/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2018року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, в якому просить визнати за ним - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, який помер 03.01.2000року та після смерті матері - ОСОБА_5, яка померла 03.07.2005року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він є сином та єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті своїх батьків - ОСОБА_4, померлого 03.01.2000року, та ОСОБА_5, померлої 03.07.2005року.

Позивач вказує, що після смерті його батьків відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2, яка належала його батькам на праві спільної часткової власності по ? частині кожному, згідно дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 травня 1999 року, укладеного на Регіональній універсальній біржі «Олександр-Н», виданого 27.11.2006року за №Д/06-01694. Даний дублікат договору був зареєстрований в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» 04.06.2010р. номер витягу: 26312757, реєстраційний номер: 16276323, номер запису: 363 в книзі: 623пр-143.

Після смерті батьків, як зазначає позивач, він звернувся до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявами по прийняття спадщини, однак державний нотаріус надав йому постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.01.2018р. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_2, після смерті батька ОСОБА_4, та постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.01.2018р. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_2, після смерті матері ОСОБА_5, на підставі п.4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів.

Викладені обставини зумовили звернення ОСОБА_2 до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 16.07.2018року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 від 16.07.2018року було витребувано з Третьої Одеської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4, який помер 03.01.2000року, актовий запис №241 від 06 січня 2000року, та належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5, яка померла 03.07.2005року, актовий запис №6214 від 05 липня 2005року.

07.08.2018року до канцелярії суду надійшла належним чином завірена копія спадкової справи, заведена після смерті ОСОБА_4, який помер 03.01.2000року, актовий запис №241 від 06 січня 2000року, та належним чином завірена копія спадкової справи, заведена після смерті ОСОБА_5, яка померла 03.07.2005року, актовий запис №6214 від 05 липня 2005року.

18.09.2018року від представника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про заміну первісного відповідача – Одеської міської ради на належного відповідача – ОСОБА_3, яка є онукою та спадкоємицею ОСОБА_4, померлого 03.01.2000року, та ОСОБА_5, померлої 03.07.2005року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08.10.2018року клопотання ОСОБА_2 про заміну неналежного відповідача, подане по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом було задоволено.Замінено первісного відповідача – Одеську міську раду належним відповідачем - ОСОБА_3.

У підготовче засідання 25.10.2018року позивач не з’явився, але його представник надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_3 про час та місце підготовчого засідання повідомлена належним чином, у підготовче засідання 25.10.2018року не з’явилась, але надала до канцелярії суду заяву, в якій позов визнала у повному обсязі, справу просила розглянути за її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що від представника позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також у зв’язку з тим, що представник позивача підтримує позовні вимоги, а відповідач позов визнав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого позивача та належним чином повідомленого відповідача, на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні позивач - ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 13).

03.01.2000року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно) (а.с. 11).

03.07.2005року померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно) (а.с. 12).

Після їх смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності по ? частки кожному, що підтверджується дублікатом договору купівлі-продажу нерухомого майна №Н/99-01694 від 27.05.1999року, укладеного на Регіональній універсальній біржі «Олександр-Н», зареєстрованого в Журналі реєстрації договорів по об’єктам нерухомості, реєстраційний №Н/99-01694 (а.с. 18-19).

Дублікат договору купівлі-продажу нерухомого майна було зареєстровано на Регіональній універсальній біржі «Олександр-Н» в Журналі реєстрації дублікатів, реєстраційний №Д/06-01694 від 27.11.2006року (а.с. 19 на звороті).

Крім того, право власності на квартиру АДРЕСА_1, було зареєстровано 04.06.2010року за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, по ? частки за кожним, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 16276323 (а.с. 20).

На виконання вимог ухвали суду Третя Одеська державна нотаріальна контора надіслала суду завірені матеріали спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зі змісту яких вбачається, що до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 (а.с. 42, 61 на звороті).

Разом з тим, держаний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.01.2018року відмовив ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру під № 10 (десятим), розташованої за адресою: місто Одеса, вулиця Маршрутна, будинок під № 3 (третім), після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки відповідно до п. 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, тобто в матеріалах спадкових справ відсутні правовстановлюючі документи на ім’я спадкодавців, а надана фотокопія договору купівлі-продажу зареєстрованого 27.05.1999 року Регіональною універсальною біржею «Олександр-Н» за реєстраційним № Н/99-01694, на якій є відмітка про видачу дублікату, зареєстрованого Регіональною універсальною біржею «Александр-Н» 27.11.2006 року за реєстровим № Д/06-01694, не відповідає розділу II глави 10 пункту 13 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом міністерства юстиції України 18.06.2015 року за № 1000/5 (а.с. 59, 74).

Таким чином, судом встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який звернувся із заявою про прийняття спадщини, є їх син – ОСОБА_2.

При цьому, суд зазначає, що на момент укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири був чинним Закон України "Про товарну біржу", відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржею, визнавались дійсними, а сам правочин купівлі-продажу було вчинено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства. В подальшому до ЦК Української РСР 1963 року були внесені зміни, відповідно до яких угоди щодо відчуження нерухомого майна підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід звертати увагу на зміну редакції ч. 4 ст. 331 і ч. 4 ст. 334 ЦК та інших норм цивільного законодавства і застосовувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване є Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Приймаючи до уваги, що згідно положень Цивільного кодексу УРСР 1963року, які були чинні на момент укладання договору купівлі-продажу, право власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, як це передбачено чинним Цивільним кодексом України, суд зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були власниками квартири АДРЕСА_1, у зв’язку з чим, зазначене майно входить до спадкового майна, яке відкрилось після їх смерті.

ОСОБА_8 ч.1 та ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 спадщину прийняв, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцями, що підтверджується довідкою (про склад сім’ї та прописку) та подав нотаріусу заяву про її прийняття, із заявою про відмову від спадщини не звертався.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5, ст. 1268).

ОСОБА_8 ч.1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

ОСОБА_8 ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також ч.1,2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 329 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 4.12, 4.14, 4.15, 4.18 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє, зокрема, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

ОСОБА_8 про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26312757 від 04.06.2010 року, за ОСОБА_9 на підставі дублікату договору купівлі-продажу, зареєстрованого 27.05.1999 року Регіональною універсальною біржею «Олександр-Н» за реєстраційним № Н/99-01694, дублікат якого виданий 27.11.2006 року за реєстраційним № Д/06-01694 зареєстровано право власності на 1/2 (одну/другу) частку квартири під № 10 (десятим), розташованої в місті Одесі по вулиці Маршрутній в будинку під № 3 (третім).

В матеріалах спадкових справ правовстановлюючі документи на ім’я спадкодавців відсутні.

Відповідно до розділу II глави 10 пункту 13 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом міністерства юстиції України 18.06.2015 року за № 1000/5, дублікатом документу є - повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу (диплома, свідоцтва, трудової книжки тощо), що має таку саму юридичну силу. Дублікат виготовляється на такому самому бланку, що й оригінал, та містить інформацію, аналогічну інформації в оригіналі. На ньому проставляються відбиток печатки установи і підписи посадових осіб, які мають право підпису цих документів на момент оформлення дубліката. На дублікаті проставляється у правому верхньому куті відмітка«Дублікат».

Спадкоємцем було надано фотокопію договору купівлі-продажу зареєстрованого 2705.1999 року Регіональною універсальною біржею «Олександр-Н» за реєстраційним №Н/99-01694, на якій є відмітка про видачу дублікату, зареєстрованого Регіональною універсальною біржею «Александр-Н» 27.11.2006 року за реєстровим № Д/06-01694.

Наведене свідчить про обґрунтовану відмову Третьої Одеської державної нотаріальної контори видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину та вказує на правильність висновку суду про відсутність інших способів підтвердження права ОСОБА_2 на спадщину окрім, як шляхом звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності.

Суд зазначає, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було визначено в якості відповідача – Одеську міську раду, однак у подальшому, за заявою позивача, судом було замінено неналежного відповідача - Одеську міську раду на належного відповідача – ОСОБА_3, яка є онукою та спадкоємицею ОСОБА_4, померлого 03.01.2000року, та ОСОБА_5, померлої 03.07.2005року.

Суд вважає, що належними відповідачами у даній категорії спорів є інші спадкоємці, які прийняли спадщину, у разі їх відсутності – спадкоємці інших черг спадкування, і лише у разі відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Спадкування за законом здійснюється почергово.

За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. У п’яту чергу право на спадкування за законом також одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцями слід вважати неповнолітню або непрацездатну особу (жінку, чоловіка при досягненні відповідно 55 і 60 років, інвалідів І, ІІ і ІІІ груп), яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа – учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, квартиру земельну ділянку.

Відповідно до п. 1 ОСОБА_10 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі пред’явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, суд зазначає, що позивачем правомірно було заявлено клопотання про заміну відповідача, яке було задоволено судом та замінено неналежного відповідача - Одеську міську раду на належного відповідача – Одеську міську раду на належного відповідача – ОСОБА_3, яка є онукою та спадкоємицею ОСОБА_4, померлого 03.01.2000року, та ОСОБА_5, померлої 03.07.2005року.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, який помер 03.01.2000року та після смерті матері - ОСОБА_5, яка померла 03.07.2005року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлені вимоги про відшкодування судового збору, у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідача.

Керуючись ч.ч. 2, 3, 4 ст. 200, ст.ст. 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (11.01.1963року народження, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 65080, АДРЕСА_3) право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, який помер 03 січня 2000року.

Визнати за ОСОБА_2 (11.01.1963року народження, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 65080, АДРЕСА_3) право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_5, яка померла 03 липня 2005року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.11.2018року.

Суддя Петренко В. С.