Вирок № 77639594, 06.11.2018, Біловодський районний суд Луганської області

06.11.18

Справа № 408/3666/18-к

1-кп/408/398/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретареві Негоді В.Е.,

за участю: прокурора Кожушка Д.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 22018130000000258, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, яка має вищу освіту, заміжня, працює художнім керівником у відділі освіти Станично-Луганської районної державної адміністрації, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судима,

обвинуваченої у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 110 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, перебуваючи у с. Верхньобогданівка, Станично-Луганського району Луганської області, обіймаючи посаду художнього керівника Верхньобогданівського Будинку культури, маючи злочинний умисел на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вступила в злочинну змову з особою-1, особою-2 (стосовно якої вирок набрав законної сили), особою-3 та особою-4 (стосовно яких обвинувальні акти направлено до суду) і вчинила дії, спрямовані на організацію та проведення 11.05.2014 на території с. Верхньобогданівка Станично-Луганського району Луганської області так званого «Референдуму щодо підтримки акту про державну самостійність «ОСОБА_1 народної республіки» з метою порушення територіальної цілісності України.

Так, 09.05.2014 ОСОБА_1, реалізовуючи вказаний злочинний умисел, діючи згідно відведеній їй ролі, на концерті присвяченому Дню перемоги публічно висловила свою прихильність до незаконної зміни меж території та державного кордону України шляхом створення самостійної держави в територіальних межах Луганської області та закликала мешканців с. Верхньобогданівка до голосування на псевдореферендумі, а також, ініціювала створення виборчої комісії для проведення т.зв. «референдуму», яку очолила ОСОБА_3

У подальшому10.05.2014, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3, розставили виборчі урни, кабінки для голосування та столи для членів виборчої комісії.

11.05.2014 в період часу з 08.00 до 12.00 години ОСОБА_1 реалізуючи вказаний злочинний умисел, діючи згідно відведеній їй ролі, перебувала на виборчій дільниці, яка розташовувалась у Верхньобогданівському Будинку культури за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Верхньобогданівка, площа ОСОБА_2, б. 4, здійснювала заклики щодо активного голосування мешканців с. Верхньобогданівка на так званомі «Референдумі щодо підтримки акту про державну самостійність «ОСОБА_1 народної республіки» з метою порушення територіальної цілісності України.

Вказані дії обвинуваченої, що виразились в умисних діях, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ч. 2 ст. 110 КК України.

Під час досудового слідства між прокурором та обвинуваченою у присутності захисника було укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої ОСОБА_1 визнала провину у вчиненому діянні та зобов’язувалася беззастережно визнавати свою провину під час судового розгляду, сторони погодили покарання за дане кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні обвинувачена, яка визнала свою провину і підтвердила добровільність укладення такої угоди, при цьому зазначила, що наслідки цього кроку їй зрозумілі, була не проти її затвердження. Позицію своєї підзахисної підтримала також захисник, яка не бачила підстав не затверджувати цю угоду.

Прокурор просив затвердити укладену угоду та призначити узгоджену сторонами міру покарання обвинуваченій, посилаючись на те, що вона відповідає вимогам закону та волі обвинуваченої.

Суд впевнився, що зазначена угода відповідає вимогам закону, не суперечить інтересам суспільства, її укладення не порушує прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб, вона укладена між прокурором та обвинуваченою на умовах добровільності, умови угоди є зрозумілими і є всі можливості їх виконати, тому укладена угода підлягає затвердженню.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474, 475 КПК України, суд

ВИРІШИВ:

Затвердити укладену між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 угоду про визнання винуватості.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, та призначити їй узгоджену сторонами міру покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, який може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Біловодський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою – в той самий строк тільки з підстав призначення покарання суворішого, ніж визначено угодою про визнання винуватості, а також з підстав невиконання судом вимог, встановлених частинами п’ятою-сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз’яснення їй наслідків укладення угоди.

Копію вироку прокурор та обвинувачена можуть отримати негайно після його проголошення.

Головуючий: