Постанова № 77636808, 31.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3247/18Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Присяжнюк О.В. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів та третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018, (суддя Бадюков Ю.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 20.06.18) по справі № 820/3247/18

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_4 Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України

треті особи Департамент поліції охорони, Національна поліція України

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області, ОСОБА_4 Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи - Національна поліція України, Департамент поліції охорони – задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до “Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції”, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про нарахування і виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та повернення матеріалів про виплату такої одноразової грошової допомоги до ОСОБА_4 Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області без розгляду їх по суті.

Скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 07.03.2018 року № 15/2-832.

Зобов'язано ОСОБА_4 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України у 15- денний строк документи, щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.11.2017 року.

Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України, в місячний строк, прийняти рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.11.2017 року.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надіслати вказане рішення із зазначеними документами ОСОБА_3 та керівникові ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області, а також, у строк не пізніше двох місяців з дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України, виділити та перерахувати на рахунок ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області грошові кошти в сумі 336 800 грн. 00 коп. (триста тридцять шість тисяч вісімсот гривень 00 копійок), необхідні для виплати грошової допомоги, для подальшого їх перерахування ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області на особистий рахунок ОСОБА_3.

В задоволенні іншої частини позивних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідно до приписів п. 10 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, п.п. 3, 4 Положення про Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 13.10.2005 року № 878, Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 877, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1139 “Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 р. №834”, ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області є правонаступником Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України та відповідних державних установ ДСО при МВС, що ліквідуються, а тому вирішення питання призначення та виплати зазначеної одноразової грошової допомоги колишнім працівникам ДСО, у тому числі ОСОБА_3., належить до компетенції ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області. Вважає, що позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні та у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Представник ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області, ОСОБА_4 Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просять суд уважно дослідити усі викладені у відзиві обставини та надати їм відповідну юридичну оцінку та прийняти обґрунтоване і законне рішення по суті наявних спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Московському відділі Державної служби охорони в м. Харкові ОСОБА_4 Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області.

Наказом від 02 листопада 2004 року №101 о/с ОСОБА_3 був звільнений зі служби за станом здоров'я (а.с 12).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 30.11.2017 № 459942 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 30.11.2017 серія 10 ААА № 017000 ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 60% (а.с. 16).

30.01.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_4 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області з заявою (рапортом) щодо виплати йому на одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ (а.с. 17).

З опису документів, що надаються для отримання грошової допомоги у відповідності до п.7 ПКМУ від 21.10.2015 року №850 вбачається, що позивачем подано всі документи та дотримано порядок подання документів для призначення грошової допомоги (а.с. 21).

УДСО в Харківській області направило документи, передбачені пунктом 7 Порядку № 850 до МВС, що підтверджується листом від 05.02.2018 року № 48/5-493.л.к/Жр разом з додатками (а.с. 20, 22, 23)

Листом УДСО в Харківській області від 13.04.2018 № 48/9-500/Жр надано відповідь, що усі документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги були повернуті МВС України на адресу УДСО без прийняття рішення про її призначення (а.с. 18-19).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновкам суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Правові засади організації та діяльності міліції України, а також порядок проходження служби в міліції визначав Закону України ,,Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, який втратив чинність з 07.11.2015 року на підставі Закону України ,,Про Національну поліцію" №580-VІІІ від 02.07.2015 року.

Пунктом 15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

Статтею 23 Закону України “Про міліцію” встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання приписів ст. 23 Закону України “Про міліцію” Кабінетом Міністрів України постановою № 850 від 21.10.2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі по тексту - Порядок № 850).

Згідно з пунктом 2 цього Порядку, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв’язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов’язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ,

На виконання вказаних положень ОСОБА_3 надано усі відповідні документи за місцем проходження служби.

ОСОБА_4 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області від 13.04.2018 року №48/9-500/Жр надано відповідь, що усі документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги були повернуті МВС України без прийняття відповідного рішення про її призначення та з вказівкою про те, що прийняття рішень з питань призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони належить до компетенції Національної поліції України. Крім того в листі ОСОБА_4 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області також зазначено, що будь-яких достатніх правових підстав для призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги за рахунок коштів ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області на сьогодні немає та запропоновано звернутись за захистом своїх прав та інтересів з питань виплати одноразової грошової допомоги до відповідного суду адміністративної юрисдикції (а.с. 18-19).

Згідно з п. 8 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (пункти 9, 10 Порядку № 850).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що 1)за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію"; 2) до компетенції МВС України належить право прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги, яка виплачується за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 17.04.2018 року по справі № 818/419/17.

Судовим розглядом встановлено, що МВС України, в порушення п. 9 Порядку, будь-якого рішення за результатами розгляду заяви позивача не прийнято.

При цьому, твердження МВС України про те, що прийняття зазначеного рішення відноситься до компетенції Національної поліції України, як правонаступника в т. ч. і служби охорони, є безпідставним, оскільки позивач проходив службу і був звільнений з органів внутрішніх справ, а не з органів поліції, та за зазначеною вище постановою органом, уповноваженим на прийняття рішення є саме МВС.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року № 834 “Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” замість підрозділів Державної служби охорони при МВС України було утворено нові юридичні особи публічного права - органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції.

Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 66 затверджено Положення про ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області, відповідно до якого ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області є правонаступником усіх прав та обов’язків УДСО лише в частині укладених договорів охорони та інших господарських договорів.

Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1399 запроваджено процедуру припинення УДСО як юридичної особи шляхом його ліквідації. Пунктом 2 зазначеного Наказу створено ліквідаційні комісії відповідних підрозділів Державної служби охорони, що ліквідуються згідно із цим наказом.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Наказу, обов’язки голови ліквідаційної комісії УДСО покладено на заступника начальника ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1139, яка набрала чинності з 05.01.2016 року, до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року № 834 внесено зміни, якими установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.

Спільним наказом МВС України та Національної поліції України від 26.01.2016 року № 51/64 ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області визнано правонаступником ОСОБА_4 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області.

Наказом Національної поліції України від 19.09.2016 року № 887 затверджено нову редакцію Положення про ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області, підпунктом 1 пункту 1 якого визначено, що ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області є правонаступником ОСОБА_4 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області є правонаступником ОСОБА_4 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області у правовідносинах щодо вчинення певних дій по виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю на підставі норм постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2015 року № 850.

Колегія суддів зауважує, що пп. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 визначено, що одноразова грошова допомога призначається та виплачується у кратному розмірі прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а тому вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що одноразова грошова допомога повинна бути призначена та виплачена ОСОБА_3 в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.11.2017 року.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення, дій та бездіяльності у спірних відносинах.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про нарахування і виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ та повернення матеріалів про виплату такої одноразової грошової допомоги до ОСОБА_4 поліції охорони в Харківській області без розгляду по їх суті.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_5 проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 162 КАС України у поєднанні із ч.2 ст. 11 КАС України, оскільки позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги по ІI групі інвалідності, ним надано усі необхідні для її призначення документи, колегія суддів вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України, в місячний строк, прийняти рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.11.2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 820/3247/18 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 820/3247/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2018 р.