Постанова № 7763669, 02.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.02.10Справа №2а-12241/09/4/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участю представників сторін:

від позивача - не зявився,

від відповідача не зявився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Керченського міського центру зайнятості,

до ОСОБА_1,

про стягнення заборгованості у сумі 4717,16 грн.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом Керченський міський центр зайнятості (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4717,16 гривень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не зявився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду був сповіщений належним чином, через засоби масової інформації, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин не зявився у судове засідання, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” N 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, судом встановлено, що позивач являється установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 являється республіканським органом виконавчої влади.

Судом встановлено, що позивач, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, субєктом владних повноважень.

Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості також визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у звязку зі застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, являючись субєктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до даних персональної картки НОМЕР_2 відноситься до застрахованих осіб, які мають право на матеріальне забезпечення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач відповідно до ст.6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” має право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги.

Згідно зі ст.25 Закону України “Про зайнятість населення” держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з ст.7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст. 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 30.01.2008 року надав заяву до Керченського міського центру зайнятості про відсутність роботи, зарплатні та інших доходів, зобовязання у випадку працевлаштування, укладення договору цивільно-правового характеру та іншої діяльності, яка надає дохід, повідомити Керченський міський центр зайнятості.

У заяві ОСОБА_1 від 30.01.2008 року просить надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» до вирішення питання про його працевлаштування.

Суд зазначає, що у витягу із наказів «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування» від 16.05.2008 року зазначено, що Наказом від 30.01.2008 року № НТ080130 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 30.01.2008 року; Наказом від 30.01.2008 року № НТ080130 відповідачу призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п.1,3,4 ст.22, п.2 ст.23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та п.2.1 “Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності”; Наказом від 30.01.2008 року № НТ080130 розпочати (поновити) виплату допомоги по безробіттю; Наказом від 06.02.2008 року № НТ080206 перерахувати виплати; Наказом від 28.02.2008 року № НТ080228 перерахувати виплати; Наказом від 27.03.2008 року № НТ080327 перерахувати виплати; Наказом від 16.04.2008 року № НТ080416 скоротити виплату допомоги по безробіттю у звязку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та відповідно до п.п.5 п.5 ст.31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.п.5 п.5.4 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової ії виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» на строк від 15 к.д. до 90 к.д. з 15.04.08р. по 13.06.08р.; Наказом від 18.04.2008 року № НТ080418 вважати недійним прийняті рішення : п.10.07 наказу від 16.04.2008 року № НТ080416; Наказом від 15.05.2008 року № НТ080515 припинити виплату допомоги по безробіттю, у звязку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг.

За проведенням звірки з ДПІ в м. Керчі та копіями наказів ЖСК №34 (а.с.12) Керченським міським центром зайнятості встановлено, що відповідач працював в ЖСК №34 з 22.06.04р. по 14.10.08р. на посаді голови підприємства.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення вимог вказаних у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач не повідомив позивача про те, що він працював.

Відповідно до абз. 1 п. З ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6 та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Судом встановлено, що Наказом “Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України “Про зайнятість населення” і “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та нормативними актами щодо їх застосування від 16.05.08р.: Наказом від 15.05.2008 року № НТ080515 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю, у звязку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг; Наказом від 15.05.08р. № НТ080515 знято з обліку відповідно до п.20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», у звязку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг СЗ відповідно до абз.9 п.п.1 п.20 Порядку.

Судом встановлено, що відповідачу нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 30.01.08р. по 13.05.08р. у сумі 4717,16 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, у сумі 4717,16 грн.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Керченського міського центру зайнятості (р/р 37171001000358 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 20708617) заборгованість у сумі 4717,16 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

ОСОБА_2 може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганова Г.Ю.