Ухвала суду № 77632501, 05.11.2018, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/1152/18

Провадження № 1-кп/191/312/18

У Х В А Л А

іменем України

05 листопада 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого-судді Бондаренко Г.В.,

За участі секретаря- Лободи Т.О.

розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12018040420000278 від 15.05.2018 року, відносно ОСОБА_1, який народився 02.05.1980 року, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

за участю : прокурора- Біліченко І. С., обвинуваченого- Коваля А.О. , потерпілої- Дубовик С.Б.

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.185 КК України, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018040420000278 від 15.05.2018 року.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою оскільки строк дії ухвали слідчого судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2018 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 6 листопада 2018 року. Разом з тим, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінились та не відпали.

Потерпіла ОСОБА_2. підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали додані до обвинувального акту , та оцінивши їх в сукупності, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

10.09.2018 року ухвалою слідчого судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області Ковалю А.О. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 05.11.2018 року.

При продовженні обвинуваченому строку тримання під вартою суд враховує ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також враховує зазначені в ухвалі слідчого судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 року підстави обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не змінилися.

Крім того, суд враховує те, що обвинувачений підозрюється у вчиненні кількох епізодів крадіжок, тобто умисних злочинів середньої тяжкості; на лікарському обліку не перебуває, утримує малолітню доньку, обвинувачений не має в Синельниківському районі постійного місця проживання і реєстрації, офіційно не працевлаштований. Як вбачається із тексту ухвали слідчого судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 року - після повідомлення про підозру 11 липня 2018 року ОСОБА_1 використавши надуманий привід ввів в оману працівників поліції та зник з метою уникнення кримінальної відповідальності, при цьому переховувався від слідства до моменту затримання. Вказані обставини стали підставами для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також на даний час судовий розгляд не розпочатий, потерпілі і свідки у справі судом не допитувались.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, також слід обов’язково враховувати вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків, оскільки інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою не можуть забезпечити належним чином виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальних обов’язків .

Суд вважає, що строк тримання під вартою необхідно продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 на строк 30 днів, що буде достатнім строком для розгляду справи.

Таким чином, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити частково, а в задоволенні клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт- відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст 314, 331 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Біліченко І.С. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою- задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на строк 30 днів до 04 грудня 2018 року включно .

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт- відмовити

Підготовче судове засідання відкласти на 14 год.30 хв.19 листопада 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Г. В. Бондаренко