Рішення № 77629596, 06.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3149/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання неправомірними дії та бездіяльність, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1А.) до Старобільського районного відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі – відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати неправомірними дії та бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3 000 грн. у розрахунку на місяць, за період з 12.06.2014 по 31.12.2014 на суму 22 291,10 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12.06.2014 по 31.12.2014 на суму 22 291,10 грн. (а.с. 3-9).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 05.08.2004 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Старобільському районному відділі Головного управління МВС України в Луганській області. З 07.11.2015 по тепер позивач проходить службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого ВКП Старобільського ВП ГУНП в Луганській області.

Згідно довідки №А-14165 від 19.09.2018, виданої Головним управлінням Національної поліції в Луганській області, позивач в період з 12.06.2014 по 29.08.2014, з 30.08.2014 по 05.09.2014, з 06.09.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області. Таким чином, з 12.06.2014 по 07.11.2015, позивач, будучи працівником міліції, а з 07.11.2015 по 30.04.2018, будучи працівником поліції безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

12.09.2018 року позивач уклав договір з адвокатом, щодо надання адвокатського запиту до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області для отримання інформації.

20.09.2018 за №13746 була надана відповідь на адвокатський запит разом з довідкою від 20.09.2018 за № 13725, в якій зазначено, що за період з 30.08.2014 по 05.09.2014 (згідно наказу від 13.12.2014 № 98) та з 01.01.2015 по 06.11.2015 (згідно наказу від 07.06.2015 № 158) винагорода за безпосередню участь в Антитерористичній операції Позивачу нарахована та виплачена.

За період 12.06.2014 по 29.08.2014, та з 06.09.2014 по 31.12.2014 винагорода за безпосередню участь в Антитерористичній операції не нараховувалась, так як наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158 про взяття безпосередньої участі в антитерористичній операції Позивача видано після закінчення бюджетного періоду 2014 року, а тому зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО у 2014 році не було підстав.

Позивач вважає, що дії та бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 12.06.2014 по 29.08.2014 та з 06.09.2014 по 31.12.2014 порушують права позивача.

Позивач вказав, що всього за 2014 рік Старобільський районний відділ ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії не нарахував та не виплатив заборгованість винагороди за безпосередню участь АТО на суму 22 291,10 грн.

На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 29.10.2018 надав відзив, в якому зазначив наступне (а.с.28-34). Наказом АТЦ при СБУ від 13.12.2014 №98 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 30.08.2014 по 05.09.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 ОСОБА_1 був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 12.06.2014 по 29.08.2014 та з 06.09.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивач був виключений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 07.11.2015.

Відповідач також зазначив, що у свою чергу виплата винагороди за безпосередню участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою КМУ від 4 червня 2014 року №158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», у якій зазначено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об’єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. У свою чергу відповідно до абзацу першого п. 2 наказу МВС № 719 від винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Вказані накази стосовно позивача у період з 12.06.2014 по 29.08.2014 та з 06.09.2014 по 31.12.2014 у Старобільському РВ ГУМВС України у Луганській області відсутні. Також зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази участі ОСОБА_1 у заходах, зазначених у п.2 постанови КМУ №158 від 04.06.2014 та п.1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014.

Як на докази безпосередньої участі в антитерористичній операції позивач вказує на довідку № А-14165 від 19.09.2018, яка надана ним у якості доказу у додатках до позовної заяви. З огляду на зміст зазначених довідок вбачається, що підставами для їх видачі є накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині). У свою чергу накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) свідчать про прибуття (включення) та вибуття (виключення) позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, зазначених у п.2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п.1 наказу МВС №719 від 23.07.2014. З огляду на зазначене довідка № А-14165 від 19.09.2018 свідчить лише про залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у період часу з 12.06.2014 по 29.08.2014 та з 06.09.2014 по 31.12.2014.

Відповідач також вказує, що аргументи позивача про те, що він брав безпосередню участь в антитерористичній операції з 12.06.2014 по 29.08.2014, з 30.08.2014 по 05.09.2014, з по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.04.2018 повинні бути відхилені судом, оскільки вказаний період часу є загальним періодом, що визначає лише залучення позивача до проведення антитерористичної операції.

Безпосередня участь позивача у проведення антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів).

Крім того, зазначив, наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 був виданий вже по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з червня по грудень 2014 року.

Відповідач також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки з часу коли позивачу було відомо про порушення своїх прав минуло більше двох років.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) (а.с.1-2).

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, однак до суду повернувся конверт з довідкою поштового відділення за формою №20 з зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.26).

За приписами ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Також 06.11.2018 на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, в якій він серед іншого підтримав завлений позов та просив суд задовольнити його в повному обсязі (а.с.48).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.25), у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутністю представника відповідача (а.с.34).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, є учасником бойових дій відповідно до інформації, зазначеної в посвідченні серії МВ №030072 від 20.04.2016 (а.с.13).

Згідно довідки ГУНП в Луганській області від 19.09.2018 № А-14165 позивач наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120дск в період з 12.06.2014 по 29.08.2014, з 30.08.2014 по 05.09.2014, з 06.09.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.14).

Аналогічна інформація зазначена у довідці ГУ МВС України у Луганській області від 23.10.2018 №6/4-439ЛК (а.с.35).

Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР “Про оплату праці” (далі – Закон № 108) передбачено, що заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону).

Оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Старобільському районному відділі Головного управління МВС України в Луганській області, належним відповідачем у справі є Старобільський районний відділ Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 “Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету” (далі – Постанова №158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанови №158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 №719 “Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України” винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

Згідно до вимог статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підставі викладеного, сума винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях встановлених пунктом 2 Постанови № 158 входить до структури заробітної плати.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Таким чином, зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

Згідно інформації, зазначеній в довідці від 23.10.2018 № 15207, яка видана Старобільським районним відділом ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, позивачу нараховано:

- у червні 2014 року: 3564,25 грн., з яких 650,00 грн. – посадовий оклад, 115,00 грн. – оклад за спеціальне звання, 153,00 грн. – надбавка за вислугу років, 97,50 грн. – надбавка за службу в умовах режимних обмежень, 459,00 грн. – надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 2049,56 грн. – премія, 40,19 грн. – індексація;

- у липні 2014 року: 3694,33 грн., з яких 650,00 грн. – посадовий оклад, 115,00 грн. – оклад за спеціальне звання, 153,00 грн. – надбавка за вислугу років, 97,50 грн. – надбавка за службу в умовах режимних обмежень, 459,00 грн. – надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 2034,81 грн. – премія, 172,96 грн. – індексація, 12,06 грн. – доплата за службу в нічний час;

- у серпні 2014 року: 3957,92 грн., з яких 650,00 грн. – посадовий оклад, 115,00 грн. – оклад за спеціальне звання, 153,00 грн. – надбавка за вислугу років, 97,50 грн. – надбавка за службу в умовах режимних обмежень, 459,00 грн. – надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 2344,46 грн. – премія, 131,54 грн. – індексація, 7,42 грн. – доплата за службу в нічний час;

- у вересні 2014 року: 4272,21 грн., з яких 650,00 грн. – посадовий оклад, 115,00 грн. – оклад за спеціальне звання, 153,00 грн. – надбавка за вислугу років, 97,50 грн. – надбавка за службу в умовах режимних обмежень, 459,00 грн. – надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 2639,36 грн. – премія, 149,81 грн. – індексація, 8,54грн. – доплата за службу в нічний час;

- у жовтні 2014 року: 3858,57 грн., з яких 650,00 грн. – посадовий оклад, 115,00 грн. – оклад за спеціальне звання, 153,00 грн. – надбавка за вислугу років, 97,50 грн. – надбавка за службу в умовах режимних обмежень, 459,00 грн. – надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 2226,50 грн. – премія, 149,81 грн. – індексація, 7,76 грн. – доплата за службу в нічний час;

- у листопаді 2014 року: 4241,19 грн., з яких 735,00 грн. – посадовий оклад, 115,00 грн. – оклад за спеціальне звання, 170,00 грн. – надбавка за вислугу років, 42,25 грн. – надбавка за службу в умовах режимних обмежень, 510,00 грн. – надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 2654,10 грн. – премія, 14,84 грн. – доплата за службу в нічний час;

- у грудні 2014 року: 4849,17 грн., з яких 800,00 грн. – посадовий оклад, 115,00 грн. – оклад за спеціальне звання, 183,00 грн. – надбавка за вислугу років, 549,00 грн. – надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 3191,67 грн. – премія, 10,50 грн. – доплата за службу в нічний час (а.с.38).

Згідно інформації, зазначеній у довідці від 23.10.2018 №15210 позивач в період з 12.06.2014 по 31.12.2014 у черговій відпустці не перебував (а.с.37).

Також, згідно інформації, зазначеній у довідці від 23.10.2018 №15210 позивач в перебував на лікарняному з 16.09.2014 по 24.09.2014 (а.с.37).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи, що відповідно до наказу першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158 позивач з 12.06.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, тому винагорода Позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись саме з вказаного періоду.

Згідно інформації, зазначеній у довідці ЛК Старобільського РВ ГУ МВС України у Луганській області від 23.10.2018 №15207 винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2014 рік не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.38).

Крім того, відповідно до інформації, зазначеної у довідці від 23.10.2018 №15209, остаточний розрахунок з ОСОБА_1 за час проходження служби у Старобільському РВ ГУМВС України у Луганській області був проведений 14.04.2016 (виплата грошової компенсації за невикористану відпустку) (а.с.36).

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь позивача за 2014 рік повинен становити:

- за червень 2014 року – 2231,74 грн. за 19 днів безпосередньої участі в АТО (з 12.06.2014 по 30.06.2014);

- за липень 2014 року – 3521,37 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО (з 01.07.2014 по 31.07.2014);

- за серпень 2014 року – 3826,38 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО (з 01.08.2014 по 31.08.2014);

- за вересень 2014 року – 2885,61 грн. за 21 днів безпосередньої участі в АТО (з 01.09.2014 по 15.09.2014 та з 25.09.2014 по 30.09.2014);

- за жовтень 2014 року – 3708,76 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО (з 01.10.2014 по 31.10.2014);

- за листопад 2014 року – 4241,19 грн. за 30 днів безпосередньої участі в АТО (з 01.11.2014 по 30.11.2014);

- за грудень 2014 року – 4849,17 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО (з 01.12.2014 по 31.12.2014).

Всього розмір становить – 25264,22 грн.

У відзиві відповідач зазначив, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, Відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов’язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Щодо посилань представника відповідача на частину третю статті 112 ЦК України, суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 81 ЦК України цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України, суд ще раз наголошує на тому, що згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

- Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття “заробітна плата” і “оплата праці”, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов’язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов’язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовані положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини п’ятої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що безпосередня участь позивача у проведенні антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів). Вказані накази стосовно позивача у період з 12.06.2014 по 29.08.2014 та з 06.09.2014 по 31.12.2014 у Старобільському РВ ГУМВС України у Луганській області відсутні. У зв’язку з чим немає підстав для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Так, як вже зазначалось судом раніше, згідно довідки ГУНП в Луганській області від 19.09.2018 № А-14165 позивач наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120дск в період з 12.06.2014 по 29.08.2014, з 30.08.2014 по 05.09.2014, з 06.09.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.14). Аналогічна інформація зазначена у довідці ГУ МВС України у Луганській області від 23.10.2018 №6/4-439ЛК (а.с.35).

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що залучення позивача до участі в антитерористичній операції згідно вказаних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказує на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у вказані періоди, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

Висновок суду в цій частині узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №812/927/16.

Що стосується вимоги Позивача щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо не нарахування та не виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 грн у розрахунку на місяць, за період з 12.06.2014 по 31.12.2014 є необґрунтованими, оскільки Відповідач наділений такими повноваженнями та діяв в межах наданих законодавством повноважень.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за вказаний період. Розмір суми стягнення визначено судом.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв'язку з їх відсутністю.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-250, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання неправомірними дії та бездіяльність, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції - задовольнити частково.

Стягнути з Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670935, місцезнаходження: 92700, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, вул.Фрунзе, буд.20) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 місце реєстрації: 92700, АДРЕСА_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12 червня по 31 грудня 2014 року у загальному розмірі 25264 (двадцять п’ять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 22 копійки з відрахуванням податків та обов’язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2