Рішення № 77629091, 06.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4506/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року о 13 год. 02 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1 – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною ОСОБА_2 (ІН1937117642, місце проживання: 65088, АДРЕСА_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова,4а) про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті допомоги на поховання та зобов’язання виплатити допомогу на поховання ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року в розмірі двомісячного довічного грошового утримування, яке отримував у відставці суддя Гриб Борис Миколайович на час його смерті 15 червня 2018 року; визнання протиправним та скасування рішення №139306 від 10.07.2018 року та зобов’язання призначити пенсію, у зв’язку з втратою годувальника,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 05 вересня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому позивач просила визнати протиправними дії щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року в розмірі двомісячного довічного грошового утримування, яке отримував у відставці суддя Гриб Борис Миколайович на час його смерті 15 червня 2018 року; зобов’язати виплатити ОСОБА_2 допомогу на поховання ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року в розмірі двомісячного довічного грошового утримування, яке отримував у відставці суддя Гриб Борис Миколайович на час його смерті 15 червня 2018 року; визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №139306 від 10.07.2018 року про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший; зобов’язати відповідача замість пенсії за віком призначити ОСОБА_2 пенсію у зв’язку з втратою годувальника з 02.07.2018 року в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду в м. Одесі від 10.07.2018 року №139306 позивачу відмовлено у переході на пенсію, у зв’язку з втратою годувальника та у виплаті допомоги на поховання з підстав того, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено переходу на пенсію у зв’язку з втратою годувальника та покриття витрат на допомогу на поховання саме пенсійним фондом.

Такі рішення відповідача позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.

Так, позивач зазначив, що 15 червня 2018 року помер її чоловік – ОСОБА_3, пенсіонер, який працював на посаді судді Апеляційного суду Одеської області та після відставки з посади судді з 2010 року отримував довічне грошове утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію мають право за бажанням перейти на пенсію, у зв’язку з втратою годувальника, також позивач має право на допомогу на поховання.

Також, позивач вважає, що довічне грошове утримання теж являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка була призначена чоловікові позивача, у зв’язку зі звільненням у відставку та виплачувалась територіальними органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету України, як захід матеріального забезпечення, відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути визнана виправдною з точки зору об’єктивних та розумових обґрунтувань, оскільки отримана годувальником сума щомісячного довічного грошового утримання за правовою природою являється призначеною на законних підставах регулярною виплатою за рахунок державних коштів, неврахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до того, що право позивача на отримання пенсії, у зв’язку з втратою годувальника втрачає суть.

Ухвалою суду від 07 вересня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

У встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнає та просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що 10.07.2018 року управлінням було правомірно винесено рішення №139306 про відмову в переведенні пенсії за віком згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію у зв’язку з втратою годувальника згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Так, відповідач зазначив, що ОСОБА_3 отримував довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди та в даному випадку Закон України «Про судоустрій та статус суддів» є спеціальним законом, який не передбачає підстав для призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника для членів сім’ї судді у відставці та виплати допомоги на поховання особам, які отримували щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за рахунок кошів бюджету Пенсійного фонду України.

Позивач на відкрите судове засідання призначене на 02 жовтня 2018 року з’явився, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

На наступні судові засідання позивач не з’являвся, подавши до суду 16 жовтня 2018 року (вхід. №30562/18) клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд у справі встановив такі факти та обставини.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії КЕ 899510 (а.с.10).

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням серії АГ №525437 (а.с.26).

Згідно з свідоцтва про шлюб серії ІІ ДК №133759, ОСОБА_2 є дружиною померлого 15 червня 2018 року ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 1-ЖД №536792 (а.с.13).

Суд встановив, що померлий чоловік позивача - ОСОБА_3 до 16 червня 2018 року відповідно до розпорядження УПФУ в Київському районі міста Одеси №823202 від 15.07.2016 року (а.с.60) отримував довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди.

Відповідно до довідки дільниці №1 КП «ЖКС «Вузівський» від 03.09.2018 року (з місця проживання та складу сім’ї та реєстрації) ОСОБА_2 постійно проживає в м. Одесі, на вулиці ОСОБА_5, б. 48,кв.2, лицьовий рахунок відкрито на ім’я ОСОБА_3 (а.с.27). Разом з ОСОБА_2 ніхто не проживає.

Також суд встановив, що позивач отримує пенсію за віком, що підтверджено довідкою вих. 3944 від 03.09.2018 року (а.с. 31).

Матеріалами справи підтверджено, що 02.07.2018 року ОСОБА_2 звернулась до Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду в м. Одесі із заявою №3488 про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила перевести із одного виду пенсії на інший у зв’язку з втратою годувальника – чоловіка. До заяви додано: копію паспорту, ІН, свідоцтво про смерть, свідоцтво про шлюб; довідку з житлової організації (а.с. 42).

Однак, рішенням №139306 від 10.07.2018 року Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший, відмовило позивачу в переході на інший вид пенсії, з посиланням на те, що відповідно до розділу Х «Статус судді у відставці» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правові підстави для членів сім’я судді у відставці такі як призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника відсутні (а.с. 32).

Також позивач звернулась до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду в м. Одесі із заявою про виплату допомоги на поховання померлого судді у відставці ОСОБА_3 Проте, позивач отримала відповідь від 25.06.2018 року № 10662/05 (а.с. 30) про відмову у виплаті допомоги на поховання, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена виплата допомога на поховання особам, які отримували щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

На підтвердження понесених витрат, позивач надала рахунок-фактуру (а.с. 28) та договір – замовлення на організацію та проведення поховання (а.с. 29).

Судом досліджені пенсійні справи позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи та надані учасниками справи поясненнями, суд зробив такі висновки.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано Конституцією України, Законами України: «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – ЗУ № 1058-IV), «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі – ЗУ № 1402-VIII).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до преамбули Закону України № 1058-IV, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Як видно із преамбули, цей Закон не має обмежень у сфері застосування.

Статтею 53 Закону України № 1058-IV встановлено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Це єдина соціальна послуга, яка надається органами пенсійного фонду, яка не містить жодних застережень.

Суд встановив, що підтверджено матеріалами справи, що позивач здійснила поховання чоловіка ОСОБА_3 та понесла відповідні затрати, що підтверджується наданими до суду договором замовленням на організацію та проведення поховання №04572 від 17.06.2018 року та рахунком-фактурою №Б\Н від 18.06.3018 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 був пенсіонером, йому виплачувалась довічне грошове утримання за рахунок пенсійного фонду, а відповідно, його дружина має право на отримання допомоги на поховання відповідно до ст. 53 Закону України № 1058-IV.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 отримував довічне грошове утримання (а не пенсію) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який є спеціальним законом та, яким не передбачено виплату допомоги на поховання, не заслуговують на належну увагу, оскільки гарантії, встановлені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не можуть обмежувати права позивача, надані її Законом України № 1058-IV.

У свою чергу, розмежування відповідачем термінів «довічне грошове утримання» та «пенсії» є надуманим, оскільки правова природа цих виплат однакова.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті допомоги на поховання, у зв’язку з цим, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року в розмірі двомісячного довічного грошового утримування, яке отримував у відставці суддя Гриб Борис Миколайович на час його смерті 15 червня 2018 року є законними та обґрунтованими та належать задоволенню.

Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо протиправності вказаних дій, суд вважає, що також слід задовольнити позовні вимоги позивача про зобов’язання виплатити ОСОБА_2 допомогу на поховання ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року в розмірі двомісячного довічного грошового утримування, яке отримував у відставці суддя Гриб Борис Миколайович на час його смерті 15 червня 2018 року шляхом зобов’язання Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу на поховання ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року в розмірі двомісячного довічного грошового утримування, яке отримував у відставці суддя Гриб Борис Миколайович на час його смерті 15 червня 2018 року.

Щодо решті позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України № 1058-IV, зокрема, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України № 1058-IV, виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_6), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України № 1058-IV, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України № 1058-IV, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 73 Закону України № 1058-IV, кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Згідно ч. 1 ст. 142 Закону України № 1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно ч. 4 ст. 142 Закону України № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 Закону України № 1402-VIII, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що померлий чоловік позивача -ОСОБА_3 отримував щомісячно довічне грошове утримання судді у відставці та у зв’язку з його смертю позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила замість її пенсії за віком призначити їй відповідну частину щомісячного забезпечення її чоловіка.

Таким чином, суд вважає, що позивач звернулась із заявою, по суті, про перехід / переведення з призначеної їй пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, а не з дня, що настає за днем смерті годувальника, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 ЗУ № 1058-IV.

Так, суд встановив, що за результатами розгляду заяви від 02 липня 2018 року відповідачем прийнято рішення про відмову, з підстав того, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачені правові підстави для членів сім’ї судді у відставці такі, як призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Однак, системний аналіз вище приведеного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу.

Як вбачається з матеріалів справи право позивача на отримання пенсії по втраті годувальника, на думку відповідача, залежить від обраного годувальником виду пенсійного забезпечення – пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді, що призвело до ситуації, в якій позивач, пропрацювавши до досягнення пенсійного віку та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення виявилась позбавленою права на пенсію по втраті годувальника лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути виправданою з точки зору об’єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного довічного грошового утримання за природою є призначеною на законних підставах регулярною пенсійною виплатою за рахунок державних коштів.

Практикою Європейського Суду з прав людини (справа «Пінчук проти України»), визначено що, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об’єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях;

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший, діяв неправомірно, не на підставі та не в межах повноважень, передбачених пенсійним законодавством, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №139306 від 10.07.2018 року про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший належать задоволенню.

З огляду на власні повноваження відповідача у сфері пенсійного забезпечення, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов’язання призначити пенсію не належать задоволенню.

Між тим, відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Тому, суд вважає, що належним способом відновлення прав та інтересів позивача є зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 №3488 від 02.07.2018 року щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року з урахуванням висновків суду.

При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачу слід врахувати висновок суду щодо наявності у позивача гарантованого ст. 36 Закону України № 1058-IV права на перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладені встановлені та з’ясовані судом обставини, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір за три немайнові позовні вимоги, які судом задоволені, ці витрати підлягають стягненню з відповідача. Одночасно, у відповідача відсутні судові витрати з виклику свідків та призначення експертизи, а тому жодні судові витрати не стягуються з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (ІН1937117642, місце проживання: 65088, АДРЕСА_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова,4а) про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті допомоги на поховання та зобов’язання виплатити допомогу на поховання ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року в розмірі двомісячного довічного грошового утримування, яке отримував у відставці суддя Гриб Борис Миколайович на час його смерті 15 червня 2018 року; визнання протиправним та скасування рішення №139306 від 10.07.2018 року та зобов’язання призначити пенсію, у зв’язку з втратою годувальника, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова,4а) щодо відмови ОСОБА_2 (ІН1937117642, місце проживання: 65088, АДРЕСА_1) у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року в розмірі двомісячного довічного грошового утримування, яке отримував у відставці суддя Гриб Борис Миколайович на час його смерті 15 червня 2018 року.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (ЄДРПОУ 41248812, місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова,4а) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ІН1937117642, місце проживання: 65088, АДРЕСА_1) допомогу на поховання ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року в розмірі двомісячного довічного грошового утримування, яке отримував у відставці суддя Гриб Борис Миколайович на час його смерті 15 червня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова,4а) №139306 від 10.07.2018 року про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (ЄДРПОУ 41248812, місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова,4а) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (ІН1937117642, місце проживання: 65088, АДРЕСА_1) №3488 від 02.07.2018 року щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_3, померлого 15 червня 2018 року з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог про зобов’язання призначити пенсію,- відмовити.

Стягнути з Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова,4а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ІН1937117642, місце проживання: 65088, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 2114,40 грн. (дві тисячі сто чотирнадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 06» листопада 2018 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.