Рішення № 77629087, 31.10.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1697/16

31 жовтня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкової вимоги №12968-17 від 15.08.2016,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1В.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі – Тернопільська ОДПІ) про скасування податкової вимоги від 15.08.2016 №12968-17.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Тернопільської області про скасування податкової вимоги - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №819/1697/16 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 26 червня 2018 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2018 визначено головуючого у справі суддю Тернопільського окружного адміністративного суду Осташа А.В.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 призначено у справі судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач та представник позивача зазначили, що сума боргу зі сплати єдиного податку нарахована безпідставно, за період, коли позивач перебував на обліку на тимчасово окупованій території України. Посилаючись на положення пункту 12.3 статті 12 розділу ІІ “Перехідні положення” Закону України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України”, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що станом на 01.06.2014 був зареєстрований на території ВЕЗ “Крим”, тому з 01.06.2014 втратив статус платника єдиного податку.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача зазначила, що списання податкового боргу суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань за податками (зборами, обов’язковими платежами) фізичних осіб-підприємців, які змінюють (змінили) своє місце проживання з тимчасово окупованої території на іншу територію України, Законом України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” не передбачено, тобто ФОП ОСОБА_1 зобов’язаний сплачувати єдиний податок. Крім того, анулювання податкової реєстрації з 01.06.2014 осіб, які мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, не є припиненням підприємницької діяльності та анулювання всіх боргів, які мала фізична особа-підприємець. Такі особи вважаються зареєстрованими на материковій території України і зобов’язані сплачувати податки в Державний бюджет України.

Просила у задоволені позовним вимог відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Суд встановив, що з 04.05.2012 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець у м.Севастополі.

У зв’язку зі зміною місця проживання 26.07.2016 позивач став на податковий облік у Тернопільській ОДПІ.

Відповідно до податкової облікової картки ФОП ОСОБА_1, за ним рахується заборгованість у розмірі 7201,00 грн., яка виникла у зв’язку з несплатою єдиного податку за період з 19.08.2013 по 20.08.2016. З огляду на це Тернопільська ОДПІ надіслала позивачу податкову вимогу від 15.08.2016 № 12968-17 про погашення вказаної суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями з єдиного податку.

Правомірність прийняття податкової вимоги від 15.08.2016 № 12968-17 є предметом розгляду цієї справи.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України визначено Законом України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” від 12.08.2014 №1636-VII (далі - Закон №1636).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону №1636 на території вільної економічної зони “Крим” (далі - ВЕЗ “Крим”) діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Закону №1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ “Крим”, прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.

Підпунктом 3 пункту 12.3 статті 12 Розділу ІІ “Перехідні положення” Закону №1636 визначено, що з 01 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя.

Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно зі статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що стосовно платників податків – фізичних та юридичних осіб, які станом на 31.05.2014 мали місце проживання/місцезнаходження та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя, діє особливий правовий режим економічної діяльності: такі особи прирівнюються з метою оподаткування до нерезидентів, а їх податкова реєстрація вважається анульованою.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 31.05.2014 ФОП ОСОБА_1 мав місце проживання та перебував на обліку як платник податків на території міста Севастополя, тобто ВЕЗ “Крим”, у зв’язку з чим, відповідно до підпункту 3 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636, податкова реєстрація позивача з 01.06.2014 вважається анульованою.

Отже, з 01.06.2014 позивач втратив статус платника єдиного податку, а відтак і обов’язок сплати єдиного податку та до 26.07.2016 (дати зміни місця проживання і взяття на податковий облік у Тернопільській ОДПІ) перебував у статусі суб’єкта ВЕЗ “Крим”.

Відповідно до підпункту 12 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636 зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ “Крим” норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

З огляду на зміст зазначеної норми посилання відповідача на положення статті 59 ПК України є необґрунтованим, оскільки у період з 01.06.2014 по 26.07.2016 позивач знаходився на території ВЕЗ “Крим”.

Суд встановив, що заборгованість по сплаті єдиного податку в розмірі 7201,00 грн. виникла у зв’язку з несплатою єдиного податку за період з 19.08.2013 по 14.08.2016, тобто за позивачем рахується податковий борг з єдиного податку до анулювання його податкової реєстрації, 01.06.2014.

Верховний суд у постанові від 26.06.2018 року звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутній розрахунок суми податкового боргу за податковою вимогою від 15.08.2016 № 12968-17 по звітним періодам, і тому суд касаційної інстанції не має можливості виокремити суму заборгованості за період з 19.08.2013 по 01.06.2014, обґрунтованість нарахування якої позивач не спростував.

Від так, суд на виконання вимоги Верховного суду витребував у відповідача розрахунок суми податкового боргу за податковою вимогою від 15.08.2016 №12968-17.

Представник відповідача надав суду роздруківку облікової картки платника податку зі сплати єдиного податку з фізичних осіб по ОСОБА_1, проте, виокремити суму заборгованості за період з 19.08.2013 по 01.06.2014 у суду немає можливості, оскільки органом фіскальної служби облік заборгованості по позивачу наданий тільки з 31.12.2015. За 2013 та 2014 роки така інформація не може бути надана, оскільки зберігання документів по податковому обліку відповідно до вимог ПК України відбувається тільки в межах 1095 днів.

Також судом встановлено, що позивач звертався із скаргою від 25.08.2016 на податкову вимогу Тернопільської ОДПІ від 15.08.2016 №12968-17.

Головне управління ДФС у Тернопільській області розглянуло скаргу ФОП ОСОБА_1 та прийняло рішення від 19.09.2016 №307/6/19-00-10-01-06/8586, яким залишено без змін податкову вимогу Тернопільської ОДПІ від 15.08.2016 №12968-17, а скаргу платника - без задоволення.

Податковий орган у своєму рішення посилався на те, що списання податкового боргу, сум розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань за платниками (зборами, обов'язковими платежами) фізичних осіб - підприємців, які змінюють (змінили) своє місце проживання з тимчасово окупованої території на іншу територію України, нормами Закону №1636 не передбачено. Зазначене підтверджується роз'ясненням, що розміщено в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР) на сайті ДФС України в категорії 134.11. Дана позиція була і підтримана представником відповідача у судовому засідання.

Проте, суд не погоджується із такими висновкам податкового органу, оскільки Верховний суд спростував дану позицію, та зазначив, що підпунктом 3 пункту 12.3 статті 12 Розділу ІІ “Перехідні положення” Закону №1636 визначено, що з 01 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя.

Відповідно до підпункту 12 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636 зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ “Крим” норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

З огляду на зміст зазначеної норми посилання відповідача на положення статті 59 ПК України є необґрунтованим, оскільки у період з 01.06.2014 по 26.07.2016 позивач знаходився на території ВЕЗ “Крим”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкова вимога прийнята з порушенням вимог ПК України, можливості виокремити суму заборгованості за період з 19.08.2013 по 01.06.2014 у суду не має можливості, тому суд приходить до висновку про скасування податкової вимоги від 15.08.2016 №12968-17 в цілому.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що оскільки суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятої ним вимоги, не спростовано доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст.139 КАС України, відповідно до яких, у разі задоволення позову сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області від 15.05.2016 №12968-17.

3. Стягнути з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 21 (двадцять одна) коп. сплачений згідно квитанції №0.0.671448842.1.

Реквізити сторін: позивач - ФОП ОСОБА_1: 46009, м.Тернопіль, вул.Чумацька, 37А/8, РНОКПП НОМЕР_1; відповідач - Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Тернопільській області:46003, м.Тернопіль, вул.Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39502025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.