Рішення № 77628824, 24.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2018 року м. Рівне №1740/2346/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, позивач) звернулась з адміністративним позовом до Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду Рівненської області (надалі відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву. У поданому відзиві зазначено, що пенсійний орган не погоджується з позовними вимогам в зв’язку з тим, що на виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 11.04.2017 управлінням було поновлено виплату раніше призначеної пенсії позивачу починаючи з 08.11.2016, однак ця пенсія не виплачується в зв’язку з тривалим неотриманням пенсіонером призначеної пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст. 49 Закону 1058. Звертав увагу, що згідно з вимогами ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності. Виплата пенсії на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалась через підприємство поштового зв’язку за місцем проживання. У зв’язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд виплата пенсії позивачу припинена з липня 2015 року. Крім того, відповідно до вимог постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 особа, яка зверталась за пенсією повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. В зв’язку з тим, що представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 не є законним представником (відповідно до п.1.1 Порядку №22-1), подана нею заява про поновлення виплати пенсії згідно довіреності не може бути врахована правлінням, оскільки такий порядок виплати пенсії не відповідає чинному пенсійному законодавству. Відповідач у відзиві також покликається на те, що поновлення виплати пенсії позивачу може бути здійснено за умови її особистого звернення до Пенсійного фонду із відповідною заявою та документами, передбаченими Порядком виплати пенсій і грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1596.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні їй виплати пенсії та зобов’язати відповідача поновити їй виплату пенсію з липня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач протиправно відмовив її представнику у поновленні виплати пенсії, яку було припинено після її виїзду за кордон.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09.02.2017 поновлено позивачу строк звернення до суду.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії позивачу починаючи з 08.11.2016 з урахуванням всіх перерахунків, що були визначені законодавством України. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що позивач перебувала на обліку у Рівненському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримувала пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з електронним особовим рахунком виплата пенсії позивачу здійснювалась через підприємство поштового зв’язку №33014 за місцем її проживання.

З липня 2015 році позивачу припинено виплату пенсії на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з неотриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд.

07.11.2016 позивач через свого представника ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати їй пенсії з часу припинення такої виплати, а саме – з 01.01.2015, та надання можливості її законному представнику за довіреністю отримувати нараховані їй суми пенсійних виплат.

Листом від 30.11.2016 за вих. №988/10 відповідач повідомив позивача про те, що поновлення виплати їй пенсії може бути здійснено лише за умови її особистого звернення до управління Пенсійного фонду із заявою та документами, передбаченими Порядком від 25.11.2005 №22-1.

Як встановлено судом згідно вимог позовної заяви саме відмову у поновленні виплати пенсії на звернення на підставі довіреності уповноваженого представника позивача, а не припинення її виплати у зв’язку з виїздом за кордон, оскаржувалось позивачем у даній справі.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом з липня 2015 року позивачу припинено виплату пенсії у зв’язку з неотриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд.

В подальшому 07.11.2016 позивач через свого представника за довіреністю звернулась із заявою про поновлення виплати їй пенсії з часу такого припинення.

Позивач не погоджується з діями та рішеннями Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду Рівненської області в частині відмови в прийнятті у ОСОБА_2 як її представника за довіреністю заяви на продовження виплати пенсії за довіреністю, оскільки в даному випадку посадовими особами Відповідача однобічно та помилково трактуються положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Проаналізувавши вимоги законодавства вбачається, що вказаним вище Законом чи Порядком відсутні будь-які обмеження позивача (на підставі Доручення) в праві подавати заяви про продовження виплати пенсії.

Судом встановлено, що суперечності полягають у тому, що п. 1.5 Порядку не доповнює норму статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а обмежує. Положення Закону надають можливість отримувати пенсію за довіреністю, а Порядок вводить обмеження шляхом подачі таких заяв особисто. Більшу юридичну силу має Закон, а не Порядок. Тому, при вирішенні даного питання необхідно керуватися нормами Закону. Водночас, згідно його положень, перешкоди до отримання пенсії за довіреністю чи подання заяви на продовження виплати пенсії - відсутні.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Закріплені ст. 22 Конституції України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено підстави та порядок припинення та поновлення виплати пенсії. Зокрема, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (п. 1 ч. 1 ст. 49 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Так, відповідно до п. п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

При цьому, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як передбачено можливість подання заяви про призначення пенсії представником пенсіонера, так і не встановлено обмежень на подачу ним заяви про поновлення її виплати.

Повноваження ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 підтверджені посвідченою віце-консулом довіреністю від 06.10.2016, яка була подана разом із позовною заявою.

За вказаних обставин, суд вважає відмову відповідача у поновленні ОСОБА_1 виплати пенсії через неподання нею особисто відповідної заяви обмеженням її конституційних прав, оскільки підстави поновлення цієї виплати дійсно наявні відповідно до статей 46, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а заборони на подання заяви про її поновлення представником пенсіонера Законом не передбачено.

Визначаючись щодо способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача продовжити нарахування пенсійних виплат позивачу та їх виплату представнику позивача - ОСОБА_2 не підлягають до задоволення оскільки їх задоволення передбачає зобов'язання відповідача вчиняти дії в майбутньому, а розмір пенсії не є сталим та може змінюватись, окрім того довіреність є строковою та обмежена у своїй дії в часі.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не запереченні відповідачем, а тому підлягають до задоволення частково з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові в поновленні та виплати з липня 2015 року ОСОБА_1 пенсійних виплат через представника ОСОБА_2.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з липня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою вул.ОСОБА_3, буд.,7, кв. 1-А, м.Рівне, РНОКПП - НОМЕР_1, паспорт СР№555837) за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 275,60 грн. (двісті сімдесят п'ять гривень, шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.