Рішення № 77628062, 05.11.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2018 р. справа № 0940/1456/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 дану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом (а.с.39-40).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1-2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до наказу Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України №175 о/с від 22.11.2016, Закону України «Про Національну поліцію України» ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції із виплатою компенсації за 17 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 8 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році. Оскільки відповідачем не проведено повного розрахунку після звільнення, ОСОБА_1, звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, відповідно до постанови якого позов задоволено частково, стягнуто з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України грошову компенсацію за 25 днів невикористаної відпустки в 2016 році в розмірі 5811,75 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2017 по 07.12.2017 в розмірі 23479,47 грн. Не погодившись із рішення суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного адміністративного суду, відповідно до рішення якого постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та прийнято нову постанову, якою стягнуто з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України в користь позивача 60 674,67 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зазначив, що відповідачем виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2016 рік 27.06.2018 року, тобто через 582 днів після звільнення, порушивши при цьому імперативну норму ч.1 ст.117 КЗпП України щодо обов`язку роботодавця виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У зв`язку з наведеним, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.12.2017 року по 28 червня 2018 року в розмірі 47 191,41 грн. і моральну шкоду в розмірі 15575,00 грн.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.09.2018, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Відповідно до змісту відзиву, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 року було виконано. Зокрема, в частині стягнення з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України в користь ОСОБА_1, 60 674 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку безспірного списання коштів з рахунку боржника згідно з меморіальним ордером №690 від 08.08.2018 року безспірного списання коштів; в частині сплати грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 5811,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням №26 від 26.06.2018 року. На думку відповідача, рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду на відповідача вже покладено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні позивача та визначено розмір відшкодування за час затримки, як це передбачено статтею 117 КЗпП України. Крім того, зазначив, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Враховуючи наведене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с. 77-79).

Позивачем, 27.09.2018 подано відповідь на відзив (а.с.85-88).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

З 26.08.1997 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Національної поліції України від 07.11.2015 №58 о/с ОСОБА_1, прийнято на службу в Національну поліцію України.

Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 22.11.2016 №175 о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію України» звільнено зі служби в поліції за пунктом 10 частини 1 статті 77 (у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення) підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу першого територіального управління (з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей), з виплатою компенсації за 17 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 8 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 в адміністративній справі №809/1036/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України про зобов`язання до вчинення дій та стягнення коштів позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 25 днів невикористаної відпустки у 2016 році в розмірі 5811 грн. 75 коп., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 23479 грн. 47 коп. В задоволенні решти позовних вимог та вимог до Національної поліції України відмовлено (а.с.14-27).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі №809/1036/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнуто з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України в користь ОСОБА_1 60 674,67 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду залишено без змін (а.с.28-34).

Судом встановлено, що керуючись п.п.1 п.34 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 та на виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду, виданого 05.06.2018 по справі №809/1036/17 про стягнення коштів з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь ОСОБА_1 09.08.2018 року проведено примусове списання коштів у сумі 60674,67 грн. Вказане підтверджується Повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про безспірне списання коштів з рахунків боржника згідно з меморіальним ордером №690 від 08.08.2018 року (а.с.80).

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію». Однак, в зазначеному Законі відсутні норми, що регулювали б питання (порядок) виплати поліцейському середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію», який є спеціальним щодо спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо порядку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України.

Так, згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зважаючи на наведені вимоги закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як роз'яснено у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року, у разі встановлення при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем проведено остаточний розрахунок з позивачем відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року у справі №809/1036/17 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 року, які набрали законної сили.

Зокрема, вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Повідомленням Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про безспірне списання коштів з рахунків боржника згідно з меморіальним ордером №690 від 08.08.2018 року, відповідно до якого керуючись п.п.1 п.34 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 та на виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду, виданого 05.06.2018 по справі №809/1036/17 про стягнення коштів з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь ОСОБА_1 09.08.2018 року проведено примусове списання коштів у сумі 60674,67 грн. (а.с.80)

Крім того, платіжним дорученням №26 від 26.06.2018 року підтверджується виплата позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку у 2016 році в розмірі 5811,75 грн. згідно виконавчого листа №809/1036/17 від 07.12.2017 року (а.с.81).

Одночасно суд зазначає, що суд апеляційної інстанції в своєму рішенні за наслідками перегляду постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017, встановив вину власника (роботодавця) та визначив період за який підлягає стягненню з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку,зокрема зазначив, що період проведення виплати відповідно до статті 117 КЗпП розраховується з першого дня затримки виплати середнього заробітку (з наступного дня після звільнення, як дня, коли має бути проведений розрахунок із звільненим працівником), тобто з 23.11.2016 і до дня ухвалення судового рішення судом першої інстанції - 07.12.2017 року.

Судом апеляційної інстанції, у своєму рішенні визначено, час затримки розрахунку та розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку який підлягає стягненню на користь позивача. Зокрема час затримки розрахунку складає 261 день, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 - 60674,67 грн. (261х232,47).

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача щодо не виконання чи неналежного виконання Департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України рішення суду, що набрало законної сили 19.03.2018, а також те, що судом апеляційної інстанції в своєму рішенні чітко визначено період час і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку який підлягає стягненню на користь позивача, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 08.12 2017 по 28.06.2018, що становить 47 191 ,41 грн., не підлягає до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 15 575,00 грн., суд зазначає таке.

Вирішуючи заявлену вимогу про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується, обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, а судом не встановлено підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди, її розміру.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на все вище наведене суд зазначає, що відповідачем проведено повний розрахунок з позивачем відповідно до рішень суду, які набрали законної сили, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, 76009, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

Відповідач:

Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України, адреса: вул.Богомольця, 10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40133934.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.