Рішення № 77627905, 24.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2018 року (12год. 22 хв.)Справа № 0840/3552/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 БКВ» (69005, м.Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11, код ЄДРПОУ 40921939) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 БКВ» (далі позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 25.07.2018 №0000481202.

Ухвалою суду від 03.09.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 03.10.2018.

Протокольною ухвалою суду від 03.10.2018 закрито підготовче провадження на призначено судовий розгляд справи по суті на 24.10.2018.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема зазначив, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність права на нарахування суми відємного значення у розмірі 113077грн. Такий висновок зроблений відповідачем виходячи з того, що на думку перевіряючи осіб позивач не був отримувачем товару, а лише здійснив за його попередню оплату, а тому і не має права на формування відємного значення. Проте, така позиція є помилковою та суперечить приписам Податкового кодексу України, оскільки набуття статусу отримувача товару не повязане із моментом отримання такого товару. Також позивач зазначає, що висновки акту перевірки виходять за межі проведеної перевірки. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві (вх. №29928 від 24.09.2018). Зокрема вказав, що позивачем до розшифровки суми відємного значення з ПДВ суми податку у складі попередньої оплати за товар включено суми ПДВ за квітень 2018 року. Зазначає, що у квітні 2018 року позивач не був отримувачем товару від відповідних контрагентів, а тому суми ПДВ не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 24.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд зясував наступне.

У період з 20.06.2018 по 04.07.2018, на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.06.2018 №1938, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» (код ЄДРПОУ 40921939) з питання достовірності нарахування відємного значення з податку на додану вартість за квітень 2018 року, за результатами якої складено Акт перевірки №400/08-01-12-02/40921939 від 11.07.2018 (а.с.23-34).

Висновками до акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ«ОСОБА_3 БКВ» вимог п.200.1, п.п б) в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено відємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за квітень 2018 року на суму ПДВ 113077грн, в результаті чого:

відсутнє право на врахування суми відємного значення 113077грн. при наданні бюджетного відшкодування ПДВ та отримання даної суми бюджетного відшкодування за квітень 2018 року;

занижено відємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.21) на суму 113077грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» не є отримувачем товарів за квітень 2018 року, сума відємного значення з ПДВ включена до розшифрованої суми від ємного значення у складі попередньої оплати за товар, а тому позивач не має права на бюджетне відшкодування.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач 19.07.2018 надав відповідачу заперечення на акт позапланової виїзної перевірки.

Листом від 24.07.2018 відповідач залишив заперечення позивача без розгляду.

25.07.2018 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В3», яким позивачу відмовлено на врахування від ємного значення у розмірі 113077грн. за квітень 2018 року.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із вказаним позовом про його скасування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між учасниками виникли внаслідок правового питання щодо права платника на врахування суми відємного значення у разі попередньої оплати товару та не отримання такого товару за перевіряємий період.

При цьому, будь-яких претензій до первинний документів, правильності їх оформлення та надання на перевірку, з боку відповідача не висловлювалось.

Також позивач у позову зазначав що, висновок акту виходиться за межі проведеної перевірки.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Документальна позапланова виїзна перевірка позивача проводилася на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В даному випадку відповідачем був складений акт перевірки.

Наказом Міністерства Фінансів України від 28.12.2015 №1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Наказ №1204).

Згідно розділу ІІ. ч.2 Наказу №1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами:

«В1» - у разі завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку;

«В3» - у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування;

«В4» - у разі зменшення відємного значення суми податку на додану вартість.

Податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченимиКодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Так, судом встановлено, що відповідачем на підставі виявлений під час перевірки порушень, які зафіксовані в акті перевірки № 400/08-01-12-02/40921939 від 11.07.2018 та 25.07.2018 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В3», яким позивачу відмовлено на врахування відємного значення у розмірі 113077грн. за квітень 2018 року.

Таким чином, суд не вбачає будь-яких порушень з боку відповідача під час проведення перевірки, як про це у позові зазначає позивач.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідач зазначає щодо необхідності постачання товарів у періоді, за який заявляється до відшкодування ПДВ по здійсненим попереднім оплатам за товари.

Відповідач у акті перевірки та у відзиві також зазначає, що позивачем кошти на користь контрагентів списувались та перераховувались як передплата за товар, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями. Проте, позивач не був отримувачем товарів від відповідних контрагентів у перевіряємому періоді у квітні 2018 року. Вказаний факт учасниками справи не заперечується.

Відповідач вважає, що позивач не має право на врахування суми відємного значення 113077грн. при наданні бюджетного відшкодування ПДВ та отримання даної суми бюджетного відшкодування за квітень 2018 року, оскільки ним здійснено лише попередню оплату товару, проте товар не отриманий.

Суд із таким твердженням не погоджується, та зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

Пункт 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, Податковим кодексом України не висувається такої обовязкової вимоги, як отримання товару, для віднесення суми до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивач скористався своїх правом на формування податкового кредиту за подією, яка відбулась раніше - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів.

Також, відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто набуття статусу покупця (отримувача) товарів, як сторони господарської операції правочину), не пов'язано із моментом отримання самого товару.

Більш того, відповідно до п.1 ст. 656 ЦКУ, предметом договору купівлі-продажу може бути майно, якого немає у продавця у момент укладення договору, а лише буде створене (придбане, набуте) у майбутньому.

Таким чином, суд дійшов до наступних висновків:

набуття статусу покупця (отримувача) товарів, як сторони господарської операції правочину, не пов'язано із моментом отримання самого товару;

Податковим кодексом України не повязано право віднесення сум до податкового кредиту лише з фактом отримання товарів/послуг;

під «отримувачем товарів/послуг», зазначеному у підпункті «б» пункту 200.4 ст.200 Податкового кодексу України слід розуміти покупця (отримувача) товарів, як сторони господарської операції.

Ураховуючи викладене вище, суд не погоджується із висновками акту перевірки та встановленими порушеннями, а тому, відповідно, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки субєктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1762,00грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 БКВ» (69005, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11, код ЄДРПОУ 40921939) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 25.07.2018 №0000481202, яке прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 БКВ» (69005, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11, код ЄДРПОУ 40921939) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 1762грн.00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.11.2018.

Суддя Ю.В. Калашник