Рішення № 77627571, 06.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4453/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (далі - ТУ ДСА України в Львівській області, позивач) до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (УДВС ГТУЮ, відповідач) з вимогою скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 04.09.2018 ВП №57127473. Відповідно до доводів позовної заяви, позивач (боржник у виконавчому провадженні) вважає постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Виконавче провадження № 57127473 щодо примусового виконання виконавчого листа №813/3107/17 про зобов'язання ТУ ДСА України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 08.06.2011 по 04.03.2012 відкрито 04.09.2018, цього ж дня постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 14892 грн. Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», фактично виконавчий документ не виконано, тому підстав для стягнення виконавчого збору немає.

Відповідач, територіальний орган державної виконавчої служби, позов не визнає, надіслав суду відзив на адміністративний позов від 30.10.2018. УДВС ГТУЮ вважає дії державного виконавця при винесені оскаржуваної постанови законними. Вказує, що норми статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначають, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. Стверджує, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про виконавче провадження.

Суд дослідив зміст та підстави позовної заяви та відзиву на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

Львівський окружний адміністративний суд 19.02.2018 прийняв рішення № 813/3107/17, яким зобов'язав ТУ ДСА України в Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період часу з 08.06.2011 року по 04.03.2012 року. Це рішення набрало законної сили 05.06.2018, на його примусове виконання 05.07.2018 суд видав виконавчий лист № 813/3107/17 (а.с. 46).

Державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ на підставі заяви стягувача від 03.09.2018 (а.с.45) про примусове виконання цього виконавчого листа прийняв постанову ВП № 57127473 про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2018 (а.с. 44).

Того ж дня 04.09.2018 державний виконавець прийняв постанову ВП № 57127473 про стягнення виконавчого збору, на підставі частини третьої та четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» постановив стягнути з боржника (ТУ ДСА України в Львівській області) виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 14892 грн. (а.с. 42).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Стаття 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до положень статей 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України):

- судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

- судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частини друга, третя статті 27 Закону № 1404-VІІІ).

Частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Підстави, за яких виконавчий збір не стягується наведені в частині п'ятій статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

Згідно з частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При вирішенні спору суд керується такими міркуваннями:

На примусове виконання рішення суду у справі № 813/3107/17, що 05.06.2018 набрало законної сили, Львівський окружний адміністративний суд 05.07.2018 видав виконавчий лист № 813/3107/17. Рішення суду має зобов'язальний характер - відповідача зобов'язано вчинити на користь позивача певні дії.

Державний виконавець на підстави заяви стягувача 04.09.2018 відкрив виконавче провадження ВП № 57127473. Того ж дня, 04.09.2017, державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати (3723грн.*4), оскільки боржником є юридична особа, яку зобов'язано вчинити певні дії.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з того, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому виконавчий збір є своєрідною платою за відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа та нерозривно пов'язаний з моментом відкриттям виконавчого провадження.

Умови, за яких не стягується виконавчий збір, визначено частинами п'ятою та дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

Суд встановив, що на дату відкриття виконавчого провадження боржник добровільно не виконав рішення суду. Виконавчий лист видано на виконання рішення суду зобов'язального характеру, таке не стосується стягнення періодичних платежів чи інших випадків, визначених частинами п'ятою та дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VІІІ, тому підстав для звільнення боржника від сплати виконавчого збору не встановлено. Суд не бере до уваги покликання позивача на статтю 63 Закону № 1404-VІІІ про те, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення. Суд зазначає, що норми Закону № 1404-VІІІ передбачають виключно примусове виконання судового рішення. Так, в постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавець зазначає про необхідність його виконання протягом 10 днів. У випадку невиконання вимог виконавчого документа протягом цього строку виконавець накладає на боржника штраф. Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.07.2018 №286/386/17.

З огляду на викладене суд вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 57127473 від 04.09.2018 є такою, що відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. В свою чергу доводи позивача є хибними та свідчать про безпідставність позовних вимог, тому в їх задоволенні слід відмовити.

З огляду на висновки суду по суті спору, понесені ТУ ДСА України в Львівській області судові витрати не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (79005, Львівська область, місто Львів, вул. Драгоманова, буд. 25, ідентифікаційний код 26306742) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, Львівська область, місто Львів, пл. Шашкевича, буд. 1, ідентифікаційний код 34942940) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 04.09.2018 ВП №57127473, - відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.