Рішення № 77626921, 22.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2018 року Справа № 808/1790/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Фесик А.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Першого заступника начальника Головного управління Держпраці України у Запорізькій області ОСОБА_2

про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до першого заступника начальника Головного управління Держпраці України у Запорізькій області ОСОБА_2 (далі – відповідач 1), в якому позивач просить суд скасувати повністю постанову №ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС від 04.05.2018; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною, оскільки її винесено на підставі висновків Головного управління Держпраці у Запорізькій області викладених в акті інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП 641/572/АВ/П від 12.04.2018, які позивач вважає безпідставними та необґрунтованими. Просить позов задовольнити.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх.№27672 від 05.09.2018). Зокрема зазначив, що у ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, 12.04.2018 в приміщенні гаражів №620, 621, 622, які знаходяться у приватній власності ФОП ОСОБА_1 та розташовані у гаражному кооперативі «Скіф» знаходилась одна особа – ОСОБА_3, який займався виробництвом меблів, що зафіксовано засобами відеотехніки та долучено до матеріалів справи. Вважає, що факт допуску вказаної до роботи без оформлення з ним трудових відносин підтверджується письмовими поясненнями сторожів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також поясненнями позивача та ОСОБА_3 Отже, відповідач стверджує, що позивачем порушено вимоги ч.1 та 3 ст. 24 КЗпП України у зв’язку з чим прийнято спірне рішення про накладення штрафу. З огляду на викладене, зазначає, що прийняте рішення є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства і просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18.09.2018 без повідомлення (виклику) сторін.

За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_6 за адресою: 69039, м. Запоріжжя, вул. Арочна, 39А встановлено, 11.04.2018 о 13 год. 30 хв. в приміщенні гаражів № 620, 621, 622, які знаходяться у приватній власності ФОП ОСОБА_6 та розташовані в гаражному кооперативі «Скіф», знаходилась одна особа, ОСОБА_3 Він перебував в гаражному приміщенні та займався виробництвом меблів в одязі, схожому на робочий, що зафіксовано засобами відеотехніки. В усних поясненнях, що зафіксовано засобами відеотехніки, ОСОБА_3 було сказано, що він проходить навчання з виробництва меблевого гарнітура впродовж тижня у ФОП ОСОБА_6, стверджував, що найманих працівників у ФОП ОСОБА_6І взагалі немає, працює він особисто; для транспортування меблів наймає водія з особистим автомобілем; зі слів ОСОБА_3 заробітну плату або винагороду за виконувану роботу він не отримував, трудовий договір чи будь які інші договори (про навчання чи стажування) не підписували. Із пояснень сторожів гаражного кооперативу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в приміщенні вказаних вище гаражів впродовж кількох років, регулярно в різний час приїздять одни й тіж люди в кількості трьох осіб на роботу з виробництва меблів. Із письмових пояснень ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_3 є колегою позивача та клієнтом з придбання меблів та намагався особисто змайструвати собі меблі на обладнанні та під керівництвом позивача.

За результатом інспекційного відвідування складено Акт №ЗП641/572/АВ від 31.05.2018, згідно з Розділом ІІІ якого виявлені порушення: ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України.

13.04.2018 відповідачем прийнято Припис про усунення виявлених порушень №ЗП641/572/АВ/П (а.с. 24-26).

04.05.2018 відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 у сумі 111690 грн. (а.с. 44-46).

Не погоджуючись із висновком Акту перевірки та прийнятою на його підставі постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку із набуттям чинності 16.05.2017 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до вимог Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов'язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов'язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена (лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 18.05.2017 № 5716/4.1/4.2-ДП-17).

У відповідності до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

У частині 6 пункту 5 Порядку зазначається, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України № 322-VIII від 10 грудня 1971 року.

Відповідно до частини 1 статті 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ч. 3 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.05.2010 про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №760543 (а.с. 85).

Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку (а.с. 86), основним видом діяльності позивача є «виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі».

З матеріалів справи також встановлено, що свою діяльність позивач веде в приміщенні гаражів № 620, 621, 622 які знаходяться у приватній власності ФОП ОСОБА_1 та розташовані в гаражному кооперативі «Скіф».

Відповідач стверджуючи про факт допуску вказаної до роботи без оформлення з ним трудових відносин посилається на письмові пояснення сторожів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також пояснення позивача та ОСОБА_3

Однак, перевіривши вказані докази, а також оглянувши відео записи надані відповідачем до матеріалів справи судом встановлено, що висновки, викладені в Акті перевірки №ЗП641/572/АВ від 12.04.2018 ґрунтуються лише на припущеннях, що є недопустимим.

Так, із пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 можливо встановити лише те, що ОСОБА_7 перебував в гаражному приміщенні та намагаючись зробити для себе особисто меблі навчався цьому у ОСОБА_1

Пояснення сторожів гаражного кооперативу суд не може брати до уваги, оскільки їх пояснення зводяться лише до того, що деякі особи постійно приїздили до гаражу ОСОБА_1, проте чи здійснювали такі особи якусь діяльність достовірно зазначеним особам не відомо.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача, суд виходить з приписів ч. 2 ст.2 КАС України, відповідно до яких встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Постанова про накладення штрафу №ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС від 04.05.2018 прийнята уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, не пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), не з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже є протиправною і підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про закриття провадження про адміністративне правопорушення суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Оскаржувана постанова є постановою про застосування штрафу визначеного Кодексом законів про працю України, а не штрафу визначеного Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За відсутності доказів щодо наявності провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за Кодексом України про адміністративні правопорушення у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про закриття такого провадження, через що у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ Держпраці у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1116 грн. 90 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Першого заступника начальника Головного управління Держпраці України у Запорізькій області ОСОБА_2 про скасування постанови, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізької області №ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС від 04 травня 2018 року про стягнення штрафу у розмірі 111 690 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1116 грн. (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 90 коп. стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 69076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.10.2018.

Суддя Н.В.Стрельнікова