Постанова № 7762530, 02.12.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-4272/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02 грудня 2009 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В.,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача Тарнавського В.Я.,

представників відповідача Котвицької Т.В., Лисак С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Толін"

до Державної податкової інспекції в м. Житомирі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Приватне підприємство «Толін» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі від 27.05.09 р. № 0000652301/1, яким позивачу донараховано зобов»язання з податку на прибуток підприємств в сумі 24238 грн. та застосовано до нього штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8864 грн., а всього – 33102 грн.. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що не допускав порушення вимог пп. 7.4.1., пп. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Посилаючись на приписи п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону, вважає, що відповідач безпідставно застосував в якості звичайної ціни - митну вартість товару, яка експортувалась. Зазначає, що відповідач самостійно не встановлював рівень звичайних цін на продукцію експортовану підприємством, а всупереч чинному законодавству використовував в якості звичайної ціни митну вартість експортованого товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, пояснивши, що митна вартість товарів включає в себе крім самої вартості товару ще й фактичні витрати підприємства по навантаженню, розвантаженню, транспортуванню та ін. до пункту перетинання митного кордону. Зазначають, що вказані витрати повинні включатися до ціни товару і відшкодовуватися покупцем. Таким чином, вважають, що звичайною ціною з метою оподаткування буде митна вартість товару і оподаткування такої операції здійснюватиметься виходячи з рівня звичайної ціни договірної (контрактної) вартості, але не менше, в даному випадку, митної вартості.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції в м. Житомирі (далі - ДПІ) проведено планову виїзну перевірку ПП "Толін" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.12.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої було складено акт № 1337/23-1/34788720/0110 від 04.03.2009 року (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено, що на порушення пп. 7.4.1. п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством в перевіряємому періоді занижено податок на прибуток на загальну суму 26980 грн..

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000652301/0 від 19.03.2009 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 26980 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 9722 грн., а всього - 36702 грн..

З прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач не погодився та оскаржив його до ДПІ в м. Житомирі.

За результатами розгляду скарги ДПІ скасовано повідомлення-рішення від 19.03.2009 року № 0000652301/0 в частині нарахованого податкового зобов"язання податку на прибуток в сумі 2742 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 858 грн., а саме: визнано правомірним нарахування підприємством амортизаційних відрахувань на автомобіль в сумі 10968 грн.. В іншій частині нарахованого податкового зобов"язання зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000652301/0 від 27.05.2009 року (далі - податкове повідомлення-рішення), яким підприємству нараховано 24238 грн. податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8864 грн..

Фактичною підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення рішення в частині нарахування податкового зобов"язання за період, що перевірявся, стало те, що ДПІ вважає, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) особам, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначається, виходячи з договірних цін, але не менше за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату продажу. Звичайною ціною з метою оподаткування вважається митна вартість товару, яка зазначена у вантажно-митних деклараціях.

З висновками податкового органу суд не погоджується враховуючи наступне.

Судом встановлено, що позивачем у період, що перевірявся, був укладений контракт на продаж лісопродукції № 4\2007 від 29.05.2007 року з нерезидентом - Приватним підприємством "НУХА АЛХАТАБЕ" (Саудівська Аравія). Продаж товарів відбувався за ціною, визначеною у контракті, на умовах франко-склад м. Житомир.

При визначені бази оподаткування податком на прибуток підприємств з даної операції позивач керувався приписами пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), яким визначено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно до пп 2.1.2 п.2.1 ст. 2 Закону платниками податку з числа нерезидентів - є фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Таким чином, враховуючи те, що дохід від проведення операцій з продажу товарів нерезиденту отримував ПП "Толін", а не ПП "НУХА АЛХАТАБЕ", застосування до даних правовідносин положень пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону є неправомірним, оскільки в розумінні пп.2.1.2 п.2.1 ст. 2 Закону такий нерезидент не є платником податку на прибуток та на нього не поширюються приписи ст. 10 цього Закону.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни передбачений п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону, який має бути дотриманий.

Згідно із вказаною нормою для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як видно із змісту вказаних норм, визначення розміру звичайних цін шляхом визначення її на рівні загальної митної вартості, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено.

Відповідно до п.п.1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В судовому засіданні представниками відповідача не заперечується факт, що запити щодо обґрунтування рівня договірних цін на відвантажену на експорт продукції ДПІ не направляла. Інших дій, направлених на встановлення рівня звичайних цін, відповідач не здійснював.

Таким чином, коли відповідач не здійснив всіх необхідних дій по доведенню неправомірного використання позивачем договірної ціни, не довів дану обставину, тому не мав права на нарахування податкового зобов'язання в інший спосіб не передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, згідно ст. 1 Закону України "Про систему оподаткуванння" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Разом з тим, Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, тому, посилання відповідача на норми Митного кодексу України суд вважає безпідставними

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

В ході розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не подав. За вказаних обставин суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятого ним спірного рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спорту), ст.ст. 86, 94, 158-163,167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Житомирі № 0000652301/1 від 27.05.2009 р..

Відшкодувати Приватному підприємству "Толін" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Згідно ст. 254 КАС України, постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                   О.В. Капинос

Повний текс постанови виготовлений 07.12.09 р.