Рішення № 77623534, 17.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2018Справа №910/10667/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 47717,05 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників процесу:

від позивачаКостерний Д.О., довіреність №121 від 07.09.2018;від відповідачаРотар І.В., довіреність №1550 від 30.10.2017;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 47717,05 грн, з яких: вартість недостачі вантажу у розмірі 38805,25 грн, витрати, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи на суму 2160,00 грн та штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 6751,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг №07175/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018 в частині збереження та своєчасної доставки прийнятого до перевезення вантажу.

Як зазначив позивач, згідно залізничної накладної №42570622 від 10.06.2018 вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" на адресу вантажоодержувача - філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор" у вагонах №№95024485, 95016515, 95028833 було відправлено вантаж - пшениця насипом експорт, який виданий представнику вантажоодержувача 24.06.2018 без перевірки вантажу залізницею. Після первинного переваження вагонів, вантажоодержувачем було встановлено недостачу вантажу у вагоні №95028833 масою 7350 кг, а під час зовнішнього огляду вказаного вагону виявлено, що на пломбі (запірному пристрої ЗПП) вантажовідправника №Ш628624 на нижніх розвантажувальних люках вагона стертий номер та відсутня металева плашка (пломба-шайба) з написом "Эмиловка УПИ-Магистраль". В подальшому, 25.06.2018 вантажоодержувач звернувся до начальника станції призначення Миколаїв - Вантажний з листами, в яких повідомив про невідповідність маси вантажу у вагоні №95028833, відправленого за залізничною накладною №42570622 від 10.06.2018, масі вантажу, яка зазначена у документах, невідповідність ЗПП відправника та просив провести комісійну видачу вантажу пшениці у вказаному вагоні, однак, за твердженнями позивача, вантажоодержувачу було безпідставно відмовлено в комісійній видачі вантажу, внаслідок чого 25.06.2018 щодо вагону №95028833 Регіональною торгово-промисловою палатою було проведено експертизу, про що складено акт переваження брутто від 25.06.2018 та акт експертизи Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №120-873 від 26.06.2018, в яких зафіксовано нестачу вантажу.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи по встановленню кількості вантажу у вагоні №95028833 шляхом його переважування на суму 2160,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 6751,80 грн, позивач зауважив, що відповідно до календарних штемпелів, які проставлені на залізничній накладній №42570622 від 10.06.2018, вантаж був доставлений відповідачем з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086, внаслідок чого залізниця несе відповідальність передбачену ст.116 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 судом відкрито провадження у справі №910/10667/18; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.09.2018; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.

11.09.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 38805,25 грн та витрат, пов'язаних із залученням експерта та проведенням експертизи на суму 2160,00 грн заперечив.

За твердженнями відповідача, відповідно до залізничної накладної №42570622 від 10.06.2018 на адресу вантажоодержувача 23.06.2018 у вагонах №№95024485, 95016515, 95028833 надійшов вантаж - пшениця насипом, який був виданий представнику вантажоодержувача 24.06.2018 без перевірки згідно ст.52 Статуту залізниць України, оскільки, зокрема, вагон №95028833 прибув на станцію призначення технічно справним, без ознак псування, пошкодження або доступу до вантажу, а пломби (ЗПП) на вказаному вагоні були справні та не давали можливості доступу до вантажу.

Щодо акту переваження брутто від 25.06.2018, який складений представниками вантажовідправника, вантажоодержувача, Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" та в якому зафіксовано нестачу вантажу масою 7350 кг у вагоні №95028833, то відповідач вказав, що даний акт був складений вже після приймання вантажу вантажовідправником, не на території станції, без участі представників залізниці, у зв'язку з чим на думку відповідача, не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.129, 130 Статуту залізниць України та не може слугувати підставою для покладення відповідальності за втрату вантажу на залізницю.

18.09.2018 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача у відзиві на позов заперечив.

20.09.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2018. Сторонам направлено повідомлення про дату, час і місце судового засідання 17.10.2018 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Представник позивача у судове засідання 17.10.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2018 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 17.10.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" (замовник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №07175/ЦТЛ-2018 (договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1), перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі -УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно (п.1.2), надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3), договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018 (п.12.1).

Відповідно до залізничної накладної №42570622 від 10.06.2018 вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" зі станції Ємилівка на адресу вантажоодержувача - філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор" у вагонах №№95024485, 95016515, 95028833 було відправлено вантаж - пшениця насипом експорт, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах 150 т - 209750 кг, який прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний 23.06.2018 та виданий представнику вантажоодержувача 24.06.2018.

При цьому, як зазначено у вказаній накладній маса вантажу у вагоні №95024485 при відправленні складала 70350 кг, встановлені запірно - пломбувальні пристрої (ЗПП) №№Ш628690, Ш628695; маса вантажу у вагоні №95016515 складала 70500 кг, встановлені запірно - пломбувальні пристрої (ЗПП) за №№Ш628637, Ш628646; маса вантажу у вагоні №95028833 складала 68900 кг, встановлені запірно - пломбувальні пристрої (ЗПП) на вагоні за №№Ш628624, Ш628638.

Також, на зворотному боці залізничної накладної №42570622 від 10.06.2018 містяться відмітки про те, що маса вантажу у вагоні №95024485 23.06.2018 склала 70350 кг, маса тари - 23250 кг; маса вантажу у вагоні №95016515 24.06.2018 склала 70450 кг, маса тари - 23250 кг; маса вантажу у вагоні №95028833 25.06.2018 склала 61500 кг, маса тари - 23250 кг.

Відповідно до звіту про переважування Товариства з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал", який сформовано 24.06.2018 о 1:15 маса вантажу у вагоні №95028833 при прибутті склала 61550 кг, по документам 68900 кг.

25.06.2018 філія Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор" звернулась до начальника станції Миколаїв-Вантажний з листом №579 від 25.06.2018 з проханням про комісійну видачу зерна пшениці у вагоні №95028833, що прибув на адресу одержувача зі станції Ємилівка на вимогу відправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль".

Листом за №216/М від 25.06.2018 начальник станції Миколаїв-Вантажний повідомив вантажоодержувача про відсутність підстав для комісійної перевірки маси вантажу у вагоні №95028833.

Згідно листа №580 від 25.06.2018 філія Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор" просила начальника станції Миколаїв-Вантажний провести комісійну видачу зерна пшениці у вагоні №95028833, що прибув на адресу філії зі станції Ємилівка на вимогу відправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль", оскільки при його первинному переважуванні виявлено нестачу вантажу масою 7350 кг, номер запірно - пломбувального пристрою стертий, плашка відсутня.

Листом за №219/М від 25.06.2018 начальник станції Миколаїв-Вантажний повторно повідомив вантажоодержувача про відсутність підстав для комісійної перевірки маси вантажу у вагоні №95028833.

Відповідно до листа вантажовідправника №76 від 25.06.2018, останній просив начальника станції Миколаїв-Вантажний направити уповноваженого представника станції для прийняття участі у комісійній видачі вантажу та зважуванні вагону №95028833 за участю представника торгово-промислової палати, що відбудеться 25.06.2018 з огляду на те, що означений вагон прибув на станцію призначення з ознаками недостачі та доступу до вантажу.

Листом за №218/М від 25.06.2018 начальник станції Миколаїв-Вантажний повідомив вантажовідправника про відсутність підстав для комісійної перевірки маси вантажу у вагоні №95028833.

25.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" звернулось через начальника станції Миколаїв-Вантажний до начальника виробничого підрозділу "Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" зі скаргою №78 від 25.06.2018 в порядку п.16 Правил складання актів.

Як зазначив позивач у позові, відповіді на вказану скаргу він не отримав.

В подальшому, 25.09.2018 вантажовідправник подав до Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області заявку на проведення експертизи вантажу - пшениці, який прибув у вагоні №95028833 за залізничної накладної №42570622 від 10.06.2018.

Відповідно до акту переваження брутто від 25.06.2018, який складений представниками вантажовідправника, вантажоодержувача, Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" зафіксовано нестачу вантажу масою 7350 кг у вагоні №95028833, відправленого згідно залізничної накладної №42570622 від 10.06.2018.

За змістом акту експертизи Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №120-873 від 26.06.2018, складеного за результатами перевірки кількості вантажу у вагоні №95028833, завантаженого пшеницею насипом, маса вантажу згідно наданої залізничної накладної - 68900 кг, зовнішнім оглядом експерта встановлено:

-вагон опломбований двома пломбами ЗПП, а саме: верхні люка зачинені металевою штангою запірного пристрою і опломбовані металевою пломбою ЗПП №Ш-628638, на металевій плашці вказано "Эмиловка УПИ-Магистраль". Нижні люка зачинені металевою штангою і опломбовані металевою пломбою, на ЗПП номер зчесаний (не можливо прочитати), металева плашка на запірному пристрої відсутня;

-при розкритті кришок верхніх завантажувальних люків, огляді поверхні та місткості вантажу виявилось, що в першому та другому завантажувальних люках від сходів вагону наявні поглиблення вантажу у вигляді воронок глибиною до 2 метри у напрямку двох нижніх розвантажувальних бункерів вагону, з чітко визначеною смугою на поверхні вантажу, характерною для стікаючого вантажу.

Як зазначено в акті експертизи Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №120-873 від 26.06.2018, на прохання замовника експертизи проведено переважування вагона у присутності експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області за результатами якої встановлено, що за документами вага вантажу у вагоні №95028833, відправленого за залізничною накладною №42570622 від 10.06.2018 складає 68900 кг, а фактично після переважування виявилось - 61500 кг, що на 7400 кг менше ніж вказано у залізничній накладній.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №120-0873 від 27.06.2018 Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області були виконані, а позивачем прийняті послуги з переважування вагону на суму 2160,00 грн.

На підставі рахунку №120-0873 від 27.06.2018, позивачем було сплачено за надані Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області послуги 2160,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №513 від 02.07.2018.

26.06.2018 на адресу філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" позивачем було направлено запит №80 з проханням щодо надання інформації про вагонні операції, зокрема, вагону №95028833 за період з 10.06.2018 по 24.06.2018.

27.06.2018 від філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на адресу позивача надійшла відповідь на запит №36/1726 щодо надання інформації стосовно вагонів.

При цьому, з наданої інформації про вагонні операції стосовно вагону №95028833 та відмітки на залізничній накладній №42570622 від 10.06.2018 вбачається, що вказаний вагон був прийнятий до перевезення залізницею 10.06.2018 о 10:25 на станції Єміловка, прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний 23.06.2018 о 23:15, расфасовано 24.06.2018 о 00:10, повідомлено одержувача про прибуття вантажу 24.06.2018 о 00:20, подано вагон на під'їзду колію Товариства з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" 24.06.2018 о 1:10.

Як зазначив позивач у позові, право на пред'явлення претензії і позову передано йому одержувачем вантажу - філією Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор", про що свідчить відповідний переуступний напис на залізничній накладній №42570622 від 10.06.2018.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на суму 6751,80 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу приписів ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч.1 ст.313 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. На підставі цього статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 ст.23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до ст.41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Підпунктом 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст.ст.41, 116 Статуту залізниць України) встановлено, що у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Згідно з п.2.4 наведених Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п.2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст.116 Статуту залізниць України штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого ст.116 Статуту залізниць України штрафу відсутні.

Згідно п.8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як встановлено судом, з календарних штемпелів, проставлених на залізничній накладній №42570622 від 10.06.2018 вбачається, що вантаж був доставлений відповідачем з порушенням встановленого терміну доставки більше ніж на 4 доби, у зв'язку з чим є підстави для застосування до залізниці відповідальності, передбаченої ст.116 Статуту залізниць України.

Відповідно до п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки за тривалістю цієї затримки, повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

З матеріалів справи вбачається, що вказані відмітки на залізничній накладній №42570622 від 10.06.2018 відсутні, у зв'язку з чим за висновками суду, порушення термінів доставки вантажу сталося внаслідок вини відповідача.

Як слідує з матеріалів справи, право на пред'явлення претензії і позову згідно зі ст.133 Статуту залізниць України передано Товариству з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" одержувачем вантажу - філією Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор", про що свідчить відповідний переуступний напис на залізничній накладній №42570622 від 10.06.2018.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідач допустив прострочення доставки вантажу більш ніж на 4 доби, а відмітки залізниці, які дають право останній на збільшення терміну доставки за тривалістю цієї затримки на залізничній накладній №42570622 від 10.06.2018 відсутні, позовні вимоги позивача про стягнення штрафу є законними та обґрунтованими.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає приписам Статуту залізниць України, Правилам обчислення термінів доставки вантажу та матеріалам справи.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 6751,80 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення вартості недостачі вантажу на суму 38805,25 грн та витрат, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи на суму 2160,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається із залізничної накладної №42570622 від 10.06.2018, завантаження вантажу у вагони здійснювалось відправником (позивачем), а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст.32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

При цьому, згідно ст.37 Статуту залізниць України, п.5 Правил приймання вантажів до перевезення та п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

В силу вимог ч.1 ст.110, ст.113 Статуту залізниць України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.314 Господарського кодексу України та ч.1 ст.924 ст.917 Цивільного кодексу України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу відбулися не з його вини.

Натомість, відповідно до п. а) ст.111 Статуту залізниць України, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу.

Відповідно до п.п.1.2 Правил пломбування вагонів та контейнерів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 №542, вагони і контейнери пломбуються запірно-пломбувальними пристроями (пломба в єдиній конструкції з пристроєм для блокування), призначеними для одночасного запирання і пломбування вагонів і контейнерів або свинцевими пломбами. Технічні вимоги щодо конструкції та виготовлення запірно-пломбувальних пристроїв, пломб і закруток погоджуються Укрзалізницею.

Запірні пристрої вагонів і контейнерів для накладення ЗПП і пломб повинні бути справними.

За правилами п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Суд зазначає, що відповідно до п.11 Правил видачі вантажів (ст.ст.35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644, при передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов'язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах. При перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу.

За змістом ст.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами. У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто. За участь представника залізниці на вимогу одержувача у вивантаженні і видачі вантажу з одержувача справляється збір за договірним тарифом.

В даному випадку, при видачі вантажу одержувачу не було виявлено пошкодження запірно-пломбувальних пристроїв відправника на вагоні №95028833, відправленого за залізничною накладною №42570622 від 10.06.2018, внаслідок чого вантаж у вказаному вагоні був виданий відправнику без перевірки його кількості і стану.

Як встановлено судом, вантажоодержувачу - філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор" начальником станції Миколаїв - Вантажний було відмовлено у комісійній перевірці маси вантажу у вагоні №95028833.

Слід зазначити, що позивачем була подана письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855 (із змінами).

Відповідно до п.16 Правил складання актів, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції.

При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Згідно з п.17 правил начальник Дирекції на скаргу про відмову від складання комерційного акта (акта загальної форми) або про неправильне його оформлення повинен дати мотивовану відповідь по суті скарги: стосовно швидкопсувних вантажів - протягом доби, а стосовно інших вантажів - не пізніше триденного терміну після отримання скарги. У разі обґрунтованості скарги начальник Дирекції дає розпорядження про складання комерційного акта (акта загальної форми) або про переоформлення акта. У цьому разі плата за зберігання вантажу, а також за користування вагоном (контейнером) протягом часу затримки складання акта з одержувача не стягується.

В процесі розгляду справи судом з'ясовано, що комерційний акт, який повинен був складатись у випадку виявлення пошкодження пломб ЗПП на станції призначення, начальником залізниці не оформлювався.

До отримання результатів оскарження дій по нескладанню комерційного акту одержувач вантажу не мав проводити вивантаження, якщо планував стягнення з перевізника вартості частини вантажу в подальшому.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки комерційний акт не було складено, а матеріали справи, на час її розгляду судом, не містять належних документів, що можуть бути передумовою для матеріальної відповідальності залізниці, то під час виявлення недостачі вантажу не було дотримано передбачений законодавством порядок документального оформлення цієї обставини.

Крім того, судом не приймається в якості належного та допустимого доказу наданий позивачем акт експертизи від 26.06.2018 №120-873, складений Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, з наступних підстав.

Відповідно до п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083 у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, інспекції якості, ветеринарно-санітарного нагляду або відповідних спеціалістів організацій і підприємств, які не належать до системи Міністерства транспорту. Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції). Результати експертизи повинні бути мотивованими з посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть ґрунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу.

Разом з тим, як встановлено судом, дослідження щодо недостачі вантажу було здійснено всупереч п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 без участі представника залізниці, не на її вимогу або вимогу одержувача вантажу, в той же час як вагон №95028833 прибув на станцію призначення у технічно справному стані, під час видачі означеного вагону одержувачу не було виявлено будь-яких пошкоджень пломб (ЗПП) відправника, внаслідок чого акт експертизи від 26.06.2018 №120-873, складений Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області не може сприйматись судом як належний та допустимий доказ, направлений на об'єктивне встановлення обставин.

Отже, суд дійшов висновку, що правові підстави для притягнення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідальності у вигляді відшкодування збитків відсутні, оскільки позивачем не доведено, що саме дії Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" призвели до виникнення цих збитків, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення вартості недостачі вантажу на суму 38805,25 грн та витрат, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи на суму 2160,00 грн задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 14.05.2018 в справі №916/1350/17.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" (02002, м.Київ, вул.М. Раскової, буд.4-А, ідентифікаційний код 36240675) штраф у розмірі 6751 (шість тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 249 (двісті сорок дев'ять) грн 32 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.11.2018

Суддя Ю.М. Смирнова