Постанова № 77621875, 20.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1491/18

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

20 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника відповідача: Зайця І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року (прийняте у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, про скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2018 року позивач звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Хмельницькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф13355-17 від 19 березня 2018 року на суму 4223, 41 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивач, ОСОБА_3, з 05 вересня 2003 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_1.

З 17 вересня 2003 року позивач взята на облік платника податків, що підтверджується довідкою №11836 від 17.09.2003 року.

З 01 січня 2012 року позивач є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом платника ЄП серії НОМЕР_2 від 30.05.2012 року та перебуває на 1 групі оподаткування.

26 червня 2013 року позивач, ОСОБА_3, вийшла на пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3.

Позивачем зазначено, що нею не було укладено жодних договорів добровільної участі у системі загальнобов'язкового державного соціального страхування, а початкова звітність за 2017 рік про суми нарахованого єдиного внеску була подала помилково.

30 березня 2018 року на адресу позивача надійшов лист від відповідача разом з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13355-17 від 19 березня 2018 року на суму 4223, 41 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску.

З метою досудового врегулювання цього спору позивач 02 квітня 2018 року оскаржила цю вимогу в адміністративному порядку до вищестоящого органу, що підтверджується відміткою відповідача на копії скарги. У відповідь позивач 12 квітня 2018 року отримала лист відповідача №9329/10/22-01-17-03-15 від 10.04.2018 року, у відповідності до змісту якого встановлено, що суми самостійного визначення бази оподаткування єдиного внеску підприємцями - спрощенцями, які є пенсіонерами за віком, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як фізична особа-підприємець, яка є пенсіонером за віком та зареєстрована платником єдиного податку, не повинна сплачувати єдиний внесок.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу вимог статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.

З викладеного слідує, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, то відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року №3609-VІ, ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці зміни відповідно до частини першої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме, з 06 серпня 2011 року, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску починаючи з серпня 2011 року є неправомірним.

Крім цього, в ході судового розгляду суду не було надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач укладала будь-які договори добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності посилання відповідача на те, що до позивачки не може бути застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування", оскільки вказана норма прямо передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також законодавець зазначеною нормою не виключає осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах, тобто зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскаржувану податкову вимогу винесено відповідачем безпідставно, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач, як фізична особа-підприємець, пенсіонерка за віком та платник єдиного податку, не повинна сплачувати єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 вересня 2018 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сторчак В. Ю.