Постанова № 77621862, 20.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 685/668/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бурлак Г.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

20 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника позивача: ОСОБА_2,

третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське" до Теофіпольської селищної ради Теофіпольського району Хмельницької області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання дій протиправними та скасування рішення селищної ради,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2017 року ТОВ "Подільське" звернулось до Теофіпольського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Теофіпольської селищної ради Теофіпольського району Хмельницької області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача, визнати незаконними та скасувати рішення чергової дванадцятої сесії сьомого скликання Теофіпольської селищної ради Хмельницької області від 28.10.2016 року № 4-12/2016, рішення чергової дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання Теофіпольської селищної ради від 11.05.2017 року № 3-19/2017 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки" і № 4-19/2017 "Про передачу в оренду земельних ділянок".

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Третя особа в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, рішенням Теофіпольської селищної ради шостої сесії сьомого скликання від 26 лютого 2016 року № 11-6/2016 відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Теофіпольської селищної ради чергової дванадцятої сесії сьомого скликання від 28 жовтня 2016 року № 4-12/2016 внесено зміни у вказане вище рішення та надано ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації із змелеустрою щодо поділу вказаних земельних ділянок.

В подальшому відповідач ухвалив рішення № 3-19/2017 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки", яким затвердив технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Рішенням № 4-19/2017 "Про передачу в оренду земельних ділянок" відповідач передав земельні ділянки НОМЕР_3, площею 0,0676 га, НОМЕР_4, площею 0,0551 га. та НОМЕР_5, площею 0,1254 га третій особі - ОСОБА_3

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач як власник нерухомого майна, що розміщені на частині цих земельних ділянок, звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов є необґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а частиною 6 встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

В силу вимог ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 122, зокрема частино 1, визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

В силу вимог ч. 12 ст. 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об'єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Частиною 1 статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, селищна рада має повноваження щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, її затвердження, а також на прийняття рішення щодо передачі в оренду такої земельної ділянки.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення відповідача про внесення змін до свого ж попереднього рішення, суд першої інстанції виходив з того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до цих приписів виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих прав заперечують проти їх зміни чи припинення.

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед фізичними та юридичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією» стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

З аналізу вказаного рішення Конституційного Суду України суд дійшов висновку, що воно підлягає застосуванню лише у тому випадку, якщо за наслідками прийняття рішення органом місцевого самоврядування виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішенням селищної ради від 26.02.2016 № 11-6/2016 відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні заяви щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок. А тому, на думку суду, правовідносини за даним рішенням, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не виникли, оскільки таким рішенням відмовлено у наданні дозволу. Рішення, яке б підлягало виконанню, фактично не приймалось. Крім того, із заявою про внесення змін звернулась ОСОБА_3, що свідчить про те, що вона не заперечувала проти зміни рішення, а навпаки - за власним волевиявленням звернулась із відповідною ініціативою до відповідача щодо відповідної зміни рішення органу місцевого самоврядування.

Суд також звертає увагу на те, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого Теофіпольською селищною радою рішення від 28.10.2016 року № 4-12/2016.

Що стосується скасування судом першої інстанції рішення від 11.05.2017 року № 3-19/2017 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки" і № 4-19/2017 "Про передачу в оренду земельних ділянок", то суд при прийнятті такого рішення фактично керувався лише тим, що вони є похідні від рішення від 28.10.2016 року № 4-12/2016. Такі висновки суд оцінює критично.

Однак, колегія суддів вважає, що виходячи з обставин справи, аналізу зазначених норм чинного Земельного кодексу України, рішення Теофіпольської селищної ради від 28.10.2016 року № 4-12/2016, від 11.05.2017 року № 3-19/2017 і № 4-19/2017 прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Крім того, рівне право на звернення до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації мали як позивач, так і третя особа.

Враховуючи всі обставини та матеріали справи, норми законодавства та доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Подільське» не підлягають задоволенню, внаслідок чого рішення суду першої інстанції необхідно скасувати.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегією суддів встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року у справі № 685/668/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 вересня 2018 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сторчак В. Ю.