Постанова № 77621861, 20.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/763/18-а Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

20 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника позивача: Удовенка К.С.,

представника відповідача: Козлачкової Ю.В.,

представника відповідача: Кухрівського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року (прийняте у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000801401 від 05.02.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 1 340 319, 00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 335 080, 00 грн.; № 0000811405 від 05.02.2018, яким нараховано штрафну санкцію на суму 128 476, 60 грн.; та № 0000791401 від 05.02.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 164 411, 00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 41 103, 00 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, ТОВ "Фуд Девелопмент" зареєстровано як юридична особа 04.04.2016 за №10731020000031201 та є платником податку на додану вартість й податку на прибуток.

В період з 24.11.2017 по 09.01.2018 ГУ ДФС у Вінницькій області відповідно до наказу від 10.11.2017 за № 3567 проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "Фуд Девелопмент" податкового, валютного законодавства в період з 04.04.2016 по 30.09.2017.

Результати перевірки оформлено актом від 23.01.2018 №231/1401/40395732, відповідно до якого в ході перевірки, окрім іншого, встановлено порушення позивачем:

- підпункту "б", "е" п.201.1, п.201.10 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді. який перевірявся, на загальну суму 1 340 319,00 грн., у тому числі: за липень 2017 року в сумі - 1 156 536,00 грн.; за серпень 2017 року - в сумі 126 283,00 грн.; за вересень 2017 року в сумі 57 500,00 грн.;

- n. 2.11, 3.1, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме: підзвітними особами підприємства проведено готівкові розрахунки на суму 128 476,60 грн. без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту (згідно "Положення про форму та зміст розрахункових документів" затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р.), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів;

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 164 411,00 грн. в т.ч. по періодах: 2 квартал 2017року в сумі - 61 997,00 грн. (звітний податковий період півріччя 2017 року); 3 квартал 2017року в сумі - 102 414,00 грн. (звітний податковий період три квартали 2017 року).

На підставі акту від 23.01.2018 №231/1401/40395732 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 05.02.2018, а саме:

- №0000801401, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 1 675 399,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 340 319,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 335 080,00 грн. (порушення підпункту "б", "е" п.201.1, п.201.10 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України);

- №0000811405, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 128 476,60 грн. (порушення п. 2.11, 3.1, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637);

- №0000791401, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 205514,00 грн., в тому числі за основним платежем - 164 411,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41 103,00 грн. (порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України).

Не погодившись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому позов про скасування рішень податкового органу є необґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 04.04.2016 по 30.09.2017 на підставі наданих документів до перевірки відповідачем встановлено завищення задекларованих ТОВ "Фуд Девелопмент" показників у рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість в загальній сумі ПДВ 783 579 659,00 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ "Фуд Девелопмент" неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість, нарахований (сплачений) при придбанні вугілля марки ДГ у підприємства ТОВ "Дзержинськтопливо".

Згідно з Актом ТОВ "Фуд Девелопмент" було укладено договір №15 від 31.03.2017 з ТОВ "Дзержинськтопливо" на поставку вугілля марки ДГ. Вказаним договором визначено, що умови поставки, загальна кількість товару, що є предметом поставки за Договором, ціна, асортимент на кожну партію Товару визначається у видаткових накладних, що є його невід'ємною частиною.

Як свідчить зміст Акту перевірки, на виконання умов вказаного договору ТОВ "Дзержинськтопливо" на адресу ТОВ "Фуд Девелопмент" виписано видаткову накладну №4 від 21.04.2017 згідно з якою позивачем придбано вугілля марки ДГ (13-100) в кількості 68,5т. по ціні 2208,33 грн. на суму 151270,83 грн. ПДВ 30254,17 грн., на дане придбання виписано податкову накладну № 4 від 20.04.2017 року (зареєстрована в ЄРПН за №9090664321 від 15.05.2017), в якій вказано номенклатуру товару вугілля марки ДГ (13-100) в кількості 68,5 т по ціні 2208,33 грн. на 151525 грн. ПДВ 30254,17 грн.

Таким чином, на думку контролюючого органу, податкова накладна від 20.04.2017 за №4 виписана без факту виникнення податкових зобов'язань та має недостовірний обов'язковий реквізит - дата складання податкової накладної.

Крім того, у вересні 2017 року проведено попередню оплату згідно з платіжним дорученням №4944 від 11.09.2017, на що виписано податкову накладну №6 від 11.09.2017, в якій вказано найменування товару "вугілля марки ДГ (13-100) в т.ч. з/д послуги (передоплата)" в кількості 69,05 т. по ціні 4166,67 на суму 287500 грн. ПДВ 57500 грн.

Згідно з видатковою накладною №12 від 29.09.2017 оприбутковано вугілля кам'яне (25-50) в т.ч. з/д послуги в кількості 69,05 т. по ціні 4166,67 на суму 287708,33 грн. ПДВ 57541,67 грн. На дане придбання виписано податкову накладну № 6 від 11.09.2017 (зареєстрована в ЄРПН за №9200815247 від 29.09.2017), в якій вказано номенклатуру товару вугілля марки ДГ (13-100) в кількості 69 т по ціні 4166,67 грн. на 287500,00 грн. ПДВ 345000,00грн.

Отже, на думку відповідача, сформовані на виконання умов вказаного договору видаткова накладна №12 від 29.09.2017 та податкова накладна №6 від 11.09.2017 містять суттєві розбіжності, а саме: видаткова накладна виписана на постачання товару - вугілля кам'яне (25-50), натомість в графі "номенклатура товарів/послуг продавця" податкової накладної в якості поставленого товару значиться вугілля марки ДГ (13-100).

Відтак, в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ТОВ "Фуд Девелопмент" завищено податковий кредит по операціях з придбання вугілля у ТОВ "Дзержинськтопливо" за квітень, вересень 2017 року в сумі 30 254,00 грн. та 57 500,00 грн. відповідно.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки відповідача протиправними, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

В силу вимог п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, наявності податкових накладних по взаємовідносинах позивача з його контрагентами у спірний період, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість протягом звітного періоду згідно з вимогами ст. 198 ПК.

Згідно з п.201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відтак, визначальними умовами формування платником податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів, та зв'язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в матеріалах адміністративної справи відсутня видаткова накладна № 4 від 21.04.2017. При цьому існування такої накладної взагалі не підтвердили і представники відповідача у судовому засіданні.

Натомість, на думку апелянта, висновки відповідача щодо виписки податкової накладної від 20.04.2017 року № 4 без факту виникнення податкових зобов'язань спростовуються наявністю видаткової накладної від 20.04.2017 року № 4, яка й була надана контролюючому органу під час проведення відповідної перевірки.

Що стосується висновків відповідача, що із податкової накладної № 6 від 11.09.2017 року на суму 345 000 грн. з ПДВ - 57 500 грн. неможливо ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, оскільки існують розбіжності в марці вугілля, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Так, поставка відповідного вугілля здійснювалась на підставі та на виконання умов договору поставки № 15 від 31.03.2017 року, відповідно до якого ТОВ "Дзержинськтопливо" зобов'язалось поставити вугілля марки ДГ відповідно до замовлень скаржника.

У податковій накладній № 6 від 11.09.2017 року позивачем зазначено у графі "Номенклатура товарів": вугілля марки ДГ (13-100), тобто найменування товару, який фактично і було поставлено в рамках договору поставки, що дозволяє чітко ідентифікувати відповідну операцію. Крім цього, суд звертає увагу на те, що така податкова накладна прийнята та зареєстрована у встановленому порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що описка в даті видаткової накладної, зазначеної в акті, а також помилкове зазначення марки вугілля - вугілля кам'яне (25-50) у видатковій накладній, не може бути підставою для настання негативних наслідків для платника податків, зокрема не включення відповідних сум до податкового кредиту. Це є технічною помилкою. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо встановлення порушень ТОВ "Фуд Девелопмент" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по операціях з придбання вугілля у ТОВ "Дзержинськтопливо" за квітень, вересень 2017 року в сумі 30 254,00 грн. 57 500,00 грн. відповідно.

Наступним порушенням, на думку відповідача, стало неправомірне включення ТОВ "Фуд Девелопмент" до податкового кредиту податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) при придбанні вугілля кам'яного у підприємстві ТОВ "ЗФ Юзовська", ставлячи під сумнів реальність вказаних операцій.

Так, між ТОВ "Фуд Девелопмент" та ТОВ "ЗФ Юзовська" було укладено договір від 13.12.2016 за №030 на поставку вугілля кам'яного. На виконання вимог договору ТОВ "ЗФ Юзовська" на адресу ТОВ "Фуд Девелопмент" виписані видаткові накладні та податкові накладні, а також в періоді, що перевірявся, була здійснена оплата товару, що підтверджено платіжними дорученнями, які були надані позивачем для перевірки. Податкові накладні, виписані на адресу позивача ТОВ "ЗФ Юзовська",були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується змістом Акту перевірки. Поставка придбаного товару на адресу позивача здійснювалась залізничним транспортом на підставі залізничних накладних.

При цьому, суд звертає увагу на те, що реалізація товару контрагентом та оплата його вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями.

Таким чином, з урахуванням вказаних первинних документів, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем підтверджено реальність вказаних господарських операцій.

Доводи відповідача, що у ТОВ "ЗФ Юзовська" відсутні власні або орендовані засоби, трудові ресурси, неможливо дослідити як здійснювалось транспортування вугілля до станції відправлення, що свідчить про відсутність реального здійснення операцій, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказаний факт не позбавляє ТОВ "ЗФ Юзовська" можливості залучати для виконання умов договору третіх осіб. Необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на договірних умовах з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Під час проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок, що у контрагента позивача, тобто у ТОВ "ЗФ Юзовська", відсутній факт придбання такої номенклатури товару по ланцюгу постачання. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагента позивача. Крім того, на момент здійснення господарської діяльності ТОВ "ЗФ Юзовська" було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, а відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або було припинено його господарську діяльність під час укладання та виконання господарських договорів.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку прао на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, поняття "добросовісний платник" не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Отже, на думку суду, відповідачем не доведено факт здійснення нереальних господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЗФ Юзовська".

На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000801401 від 05.02.2018 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000811405 від 05.02.2018 року, яким нараховано штрафні санкції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно висновків Акту перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ "Фуд Девелопмент" здійснювало придбання молока у фізичних осіб (населення). Розрахунки за придбане молоко позивач здійснював готівковими коштами із оформленням приймально-розрахункових відомостей на видачу грошей.

Як свідчить зміст Акту перевірки, до перевірки було надано відомості на виплату готівки за молоко, в яких наведені ідентифікаційні коди, які відсутні в Державному реєстрі фізичних осіб, що унеможливлює ідентифікацію фізичної особи (здавальника молока), а також унеможливлює визначення статусу як платника податків.

Таким чином, здійснивши системний аналіз наданих до перевірки первинних документів та дані реєстру фізичних осіб, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Фуд Девелопмент" п. 2.11, 3.1, гі.3.4 та п.7.39, п.7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 за №637 (далі - Положення), а саме: в порушення п. 3.4 Положення, в частині проведення заготівельниками товариства (які працюють в товаристві згідно цивільно-правових угод та здійснюють заготівлю молока у населення) згідно з видатковими касовими ордерами по Приймально-розрахунковим відомостям про здачу грошей за закуплене молоко від населення та Приймально-розрахунковим відомостям про виплачені суми компенсації за закуплене молоко від населення, виплати готівкових коштів за здане молоко та сум компенсації фізичним особам, які на дату виплат були померлими, тобто встановлено факт проведення ТОВ "Фуд Девелопмент" виплати без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами (сплату покупцем (заготівельниками)) готівкових коштів в сумі 128476,60 грн.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в даному випадку порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не відбулось, оскільки витрати позивача, що включають вартість сировини (молока), підтверджені належними первинними документами, а саме: видатковими касовими ордерами, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, відомостями заготівлі молока за певний період по конкретних пунктах заготівлі, відомостями заготівлі молока на конкретну дату на підставі приходних накладних, приймально-розрахунковими відомостями на виплату коштів за молоко.

На думку позивача, зазначені відповідачем у Акті первинні документи в повній мірі підтверджують господарську діяльність позивача та відповідають вимогам до первинних документів, встановлених податковим законодавством, при цьому останні узгоджуються між собою та відповідають витратам понесених платником податків при закупівлі молока.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 26 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, здійснюють видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, у яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що підписуються здавальником.

Щодо недостовірності даних про фізичних осіб, які на момент складання таких відомостей померли, то відповідачу під час здійснення перевірки були надані довідки з сільських (селищних) рад, письмових пояснення заготівельників молочної продукції, а також фізичних осіб-громадян, відповідно до яких придбання молока та видача коштів за молоко, а також сум компенсації проводились близьким родичам померлих (син, дочка, чоловік, дружина, батько, мати, тощо), які проживали разом з померлими, вели з ними спільне господарство і після смерті цих громадян в окремих випадках здавали молоко, отримували кошти та суми компенсації замість них. На підтвердження фактичного отримання коштів близькими родичами замість померлих осіб позивач додав прийомно-розрахункову відомість № TF0MФД-945 про видачу грошей за закуплену молочну сировину від фізичних осіб від 01.02.2017 року по 15.02.2017 року та довідку, видану виконкомом Тропівської сільської ради від 15.12.2017 року № 713.

Отже, відповідачу надані всі необхідні документи, які оформлялись внаслідок касових операцій, а відтак його висновки щодо недоведеності проведення позивачем готівкових розрахунків є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000811405 від 05.02.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи доводи апелянта щодо протиправності встановлення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 205514,00 грн., в тому числі за основним платежем - 164 411,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41 103,00 грн. визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0000791401 від 05.02.2018, суд зважає на наступне.

Таке грошове зобов'язання по податку на прибуток позивачу визначено внаслідок встановлення під час проведення перевірки порушення товариством п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, а саме формування показників податкової звітності на підставі документів, які не містять даних щодо інформації про фактично понесені витрати на надання послуг.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в перевіряємий період ТОВ "Фуд Девелопмент" отримало від ФОП ОСОБА_5 (дистриб'ютера) послуги з промоутерства, які були оформлені у вигляді Актів приймання-передачі з промоутерства та розміщення інформації про Товар, наданих згідно з п. 4.1.14 дистриб'юторського договору №52-ІФ/Дст від 12.08.2016.

На підтвердження отримання від ФОП ОСОБА_5 промоутерських послуг позивачем, окрім вищезазначених Актів приймання-передачі також надано: адресну програму для надання відповідних послуг, яка погоджена сторонами договірних відносин; звіти до актів про надання послуг з промоутерства та розміщення інформації про товар; фотозвіт.

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Пунктом 44.2 ст.44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Разом з тим в абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з приписами ч.ч. 1-2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи надані позивачем первинні документи на підтвердження здійснення витрат на послуги промоутера, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності в актах приймання-передачі даних щодо інформації про фактично понесені витрати на надання послуг.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000791401 від 05.02.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи всі обставини та матеріали справи, норми законодавства та доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фуд-Девелопмент" підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегією суддів встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 802/763/18-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області № 0000801401 від 05 лютого 2018 року, № 0000811405 від 05 лютого 2018 року та № 0000791401 від 05 лютого 2018 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 вересня 2018 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сторчак В. Ю.