Рішення № 77619557, 13.09.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25; тел. (факс): 249-79-28; e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua

03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65, факс: 456-93-08

_______________

Справа № 760/20252/15-ц

№2/760/97/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І . Вступна частина

13 вересня 2018 року в місті Києві

Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за:

- позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

- зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, Служба у справа,

- позовом третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, третя особа Служба у справах дійтей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.

Представник Позивача - ОСОБА_6

Представник Відповідача - ОСОБА_7

Представник Третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 - ОСОБА_7

ІІ. Описова частина

В листопаді 2015 року Позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Позивач посилається на те, що 27 грудня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 223341717 на суму в розмірі 249000 доларів США, відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався сплачувати 12,25% річних на суму заборгованості. Строк дії договору встановлений сторонами терміном до 27 грудня 2027 року.

Позивач вказує, що з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за вказаним договором Відповідач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 107,80 кв.м.

Позивач зазначає, що в порушення умов Кредитного договору Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував та станом на 09 жовтня 2015 року мав заборгованість за договором на загальну суму в розмірі 83737,91 доларів США, яка складалася із наступного:

- заборгованість за тілом кредиту в розмірі 77092,50 доларів США;

- прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам в розмірі 6645,41 доларів США.

З огляду на таке Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості Позичальника за кредитним договором в примусовому порядку.

До початку розгляду справи по суті Відповідач заявив зустрічний позов, який був прийнятий судом до спільного розгляду протокольною ухвалою від 07 червня 2016 року.

У зустрічних вимогах Відповідач просив визнати недійсним Кредитний договір №223341717 від 27.12.2007 та Договір іпотеки до кредитного договору №223341717 від 27.12.2007.

Свої вимоги ОСОБА_2 обгрунтовував порушенням під час укладення Кредитного договору положень Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема:

-у зв'язку з наявністю в умовах договору прихованого застосування плаваючої процентної ставки, яка може бути змінена банком в односторонньому порядку, що є несправедливим в частині покладення на Позичальника всіх комерційних ризиків Банка;

-у зв'язку з передбаченою в договорі можливістю Банку на свій розсуд в будь-який час вимагати повернення кредиту до настання строку дії договору, що є несправедливим, на думку Відповідача;

-у зв'язку з тим, що Відповідачу під час укладення кредитного договору не було надано всієї інформації про умови кредитування, переваги та недоліки обраної схеми кредитування тощо.

Відповідач стверджує, що всупереч принципу добросовісності укладений договір містить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Відповідача.

Крім того, як стверджує Відповідач, умовами договору встановлений дискримінаційний, на його думку, обов'язок укласти договір страхування з третьою особою, витрати за яким не передбачені у складі сукупної вартості кредиту.

ОСОБА_2 стверджує, що якби його було проінформовано про всі умови Кредитного договору та його недоліки, він відмовився би від його укладення та отримання кредиту. Тому він вважає, що кредитний договір був укладений під впливом обману, у зв'язку з чим він згідно зі ст. 230 ЦК України повинен бути визнаний недійсним.

Крім того, Відповідачем ОСОБА_2 були подані заперечення на позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в яких він зазначив, що позов не може бути задоволений у зв'язку з тим, що згідно з Законом України «Про мораторій на звернення стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави, за умови, що таке майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, якщо у нього відсутнє інше нерухоме житлове майно. Відповідач звертає увагу на те, що квартира, на яку просить звернути стягнення Банк є єдиним житлом ОСОБА_2 Крім того, враховуючи, що у квартирі проживає дитина, для її відчуження необхідна згода органу опіки та піклування.

16 березня 2017 року у справу вступила Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4, яка є дружиною ОСОБА_2, яка заявила вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, посвідченого 27 грудня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Шевчук З.М. та договору про внесення змін до нього від 18.07.2011.

Свої самостійні вимоги ОСОБА_4 обгрунтовує тим, що вона, як дружина іпотекодавця не надавала жодної згоди ані на укладення самого договору іпотеки від 27.12.2007, так і на укладення договору про внесення змін до нього від 18.07.2011.

Крім того, як зазначила ОСОБА_4, спірна квартира є також місцем реєстрації та проживання їх з Відповідачем неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому при укладенні договору іпотеки Службою у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації не надавався дозвіл на передачу спірної квартири в іпотеку.

Зазначені обставини, на переконання ОСОБА_4, є підставою для визнання іпотечного договору недійсним.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав, зазначив, що на замовлення банку була проведена експертна оцінка квартири АДРЕСА_2, і її ринкова вартість становить 2906088,00 гривень. Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та позовних вимог третьої особи ОСОБА_4 заперечував, просив у їх задоволенні відмовити.

Представник Відповідача та Третьої особи з самостійними вимогами просив у задоволенні вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити, задовольнивши зустрічні вимоги про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.

ІІІ. Мотивувальна частина

Судом встановлено, що 27 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (назву якого змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та Відповідачем був укладений кредитний договір №223341717, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит в сумі 249000 доларів США зі сплатою щорічної процентної ставки в розмірі 12,25%, строком до 27 грудня 2027 року.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 20 липня 2009 року сторони домовились, щоз метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в мовах кризових явищ в економіці України досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту та тимчасово з 27.07.2009 по 27.06.2010 домовились про зменшення розмірів щомісячних платежів. (том 1, а.с. 33)

Оцінюючи доводи зустрічного позову щодо необхідності визнання кредитного договору недійсним, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

З суті погоджених сторонами умов договору під час його укладення випливає, що ними був погоджений перелік випадків, у яких кредитор має право в односторонньому порядку змінити процентну ставку за кредитом. Такі умови не суперечили Закону України «Про захист прав споживачів», абзац 4 ч.4 ст.11 якого передбачав, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.

Право вимагати дострокового повернення кредиту у Банка у випадках, передбачених статтею 9 Договору, і кожен з випадків пов'язаний з істотним порушенням Позичальником своїх зобов'язань за договором. Таким чином, Позивач, підписавши Кредитний договір, надав свою згоду на можливість зміни строку виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором у передбачених випадках.

Згідно з п. 2 ч.5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливою умовою договору є умова, згідно з якою Споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача. В той же час, обов'язок ОСОБА_2 укласти договір страхування заставленого майна з третьою особою не суперечить вказаним положенням, оскільки вибір страхової компанії залежить від волі саме Позичальника, в той час як сама вимога іпотекодержателя про страхування іпотекодавцем предмету іпотеки є цілком логічною та справедливою. Посилання Відповідача на не включення витрат на страхування предмету іпотеки до сукупної вартості кредиту не відповідає дійсності, оскільки про такі витрати зазначено у Додатку №2 до Кредитного договору. (Том 1, а.с. 39)

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на викладені обставини суд не вбачає підстав для визнання недійсним Кредитного договору №223341717 від 27 грудня 2007 року та, відповідно, забезпечувального договору (іпотечного) з підстав, заявлених ОСОБА_2

Судом встановлено, що з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором між Позивачем та Відповідачем укладено договір іпотеки від 27.12.2007.

Відповідно до Розділу І договору іпотеки Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно (об'єкт незакінченого будівництва, який мав перейти у власність ОСОБА_2 з моменту введення будинку в експлуатацію), яким є квартира, загальною площею 109,37 кв.м., що розташована за адресою (будівельною): АДРЕСА_1

18 липня 2011 року між сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, згідно з яким у зв'язку з введенням в експлуатацію будинку уточнено предмет іпотеки, яким визначено квартиру АДРЕСА_2

Квартира зареєстрована за Відповідачем на праві власності згідно зі свідоцтвом, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 16 лютого 2010 року.

Оцінюючи обгрунтованість вимог Третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки від 27.12.2007, суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Всупереч поясненням ОСОБА_4 про те, що нею не надавалася нотаріально посвідчена згода на укладення договору іпотеки своїм чоловіком ОСОБА_2, підтвердження наявності такої згоди присутнє в матеріалах справи - письмова згода ОСОБА_4 посвідчена приватним нотаріусом КМНО Шевчук З.М. 18 липня 2011 року. (Том 2, а.с. 22)

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей» встановлено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Встановлено, що на момент посвідчення Договору іпотеки від 27.12.2007 а також Договору про внесення змін до нього від 18.07.2011 неповнолітній ОСОБА_5, який є сином Відповідача та Третьої особи, не був зареєстрований у АДРЕСА_2. Враховуючи, що він був зареєстрований в квартирі лише з 09 квітня 2015 року, і право його користування квартирою на момент укладення оспорюваних договорів жодними доказами не підтверджується, суд не вбачає необхідності у наявності згоди органу опіки та піклування для їх укладення.

У зв'язку з викладеним підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними договору іпотеки немає.

Встановлено, що в порушення умов Кредитного договору Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, графіку погашення заборгованості за кредитом не дотримувався.

У відповідності до п.9.1 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором Кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів за користування ними та інших платежів, передбачених цим договором.

Встановлено, що у зв'язку з порушенням Відповідачем графіку погашення кредиту та виплати процентів за користування кредитом 19 серпня 2015 року банком на адресу ОСОБА_2 була направлена вимога про дострокове повернення протягом 60 днів усієї суми кредиту та нарахованих процентів.

Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості Відповідача, станом на 09 жовтня 2015 року вона становила 83737,91 доларів США та складалася з наступного:

- заборгованість за тілом кредиту в розмірі 77092,50 доларів США;

- заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 6645,41 доларів США.

Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 09 жовтня 2015 року відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Частиною 6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

У зв'язку з викладеним позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки слід визнати обґрунтованими та їх задовольнити.

В справі наявний Звіт про оцінку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3, згідно з яким ринкова вартість квартири, зареєстрованої на праві власності за ОСОБА_2, становить 2906088,00 гривень. Зазначена вартість може зазначена в якості початкової ціни продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах.

Посилання Відповідача не неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд не приймає, оскільки обгрунтованості позовних вимог даний Закон не спростовує.

Оскільки Закон N 1304-VII не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахуванням положення статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з Відповідача також підлягають судові витрати в розмірі 26753,37 гривень судового збору.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 38 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №223341717 від 27.12.2007 в розмірі 83737,91 доларів США, звернути стягнення на квартиру загальною площею 107,80 кв.м., житловою - 58,70 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 27 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., що належить ОСОБА_2 на праві власності.

Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на публічних торгах, встановивши початкову ціну продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні 2906088 (два мільйони дев'ятсот шість тисяч вісімдесят вісім) гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відмовити.

У задоволенні позову третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 відмовити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в розмірі 26753,37 гривень.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», адреса: м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ14305909;

Відповідач: ОСОБА_2,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5, РНОКПП: НОМЕР_1.

Третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_4, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5, РНОКПП: НОМЕР_2.

Суддя: