Рішення № 77617836, 11.10.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/4350/18

Провадження № 2/752/3649/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.10.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.

з участю секретаря Якушко Т.А.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ОПТ БАНК" про встановлення пункту договору нікчемним та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

в с т а н о в и в:

01 березня 2018 року позивач ОСОБА_2, через свого представника, звернувся з позовом до відповідача ПАТ "ОПТ БАНК" про встановлення пункту договору нікчемним та про застосування наслідків нікчемного правочину.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту від 17.12.2013 р. № 2007312232, згідно якого він як позичальник зобов'язаний сплачувати на користь банку комісію за обслуговування кредиту. Позивач вважає, що умова кредитного договору про встановлення платежів за обслуговування кредиту є незаконними в силу положень Закону України «Про захист прав споживачів».

За результатами розгляду справи позивач проситьвстановити нікчемність п. 1.4.4 договору про надання споживчого кредиту № 2007312232 від 17.12.2013 р., укладеного між ним та ПАТ «ОТП Банк», та стягнути з відповідача в якості застосування наслідків недійсності нікчемного правочину 60302 гривні 74 копійки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, з викладених в позові підстав, зазначаючи на нікчемність в силу Закону України «Про захист прав споживачів» положень кредитного договору, яким встановлено здійснення платежів в рахунок комісії Банку. .

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надавши відзив на позовну заяву.

Оскільки відповідач не звертався з заявами про відкладення розгляду справи і був належним чином повідомленим про місце і час судового розгляду, суд вважає за за можливе керуючись положенням ч. 1 ст. 223 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності представника вдіпвоідача.

Одночасно судом враховано, що представником відповідача надано відзив на позовну заяву, проте всупереч положенню п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України до відзиву не додано доказів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, а також зазначений відзив поданий з порушення встеновлених судом строків з огляду на що відповідно до положення ст. ст. 121, 122 та 126 ЦПК України суд не приймає наданий представником відповідача відзив у зв'язку з порушенням порядку подання.

Вислухавши пояснення представника, дослідивши письмові докази по справі, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 грудня 2013 між, ОСОБА_2, як позичальником та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 2007312232, на підставі якого позивач отримав кредит на суму 87 450 гривень на строк до 17.12.2018 р. Зі сплатою щомісяця відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних.

Положеннями п. 1.4.4. кредитного договору визначено, що за управління кредитом позивач, як позичальник, щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентами сплачує комісію, розмір якої зазначений в Графіку платежів, що є невід'ємною частиною даного договору.

Графіком платежів, який укладено до кредитного договору передбачена щомісячна сплата позивачем комісії в розмірі 1530,38 грн., тобто 91 822, 80 грн. за весь строк дії кредитного договору.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 17 грудня 2013 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції від 02.12.2012, яка діяла на момент виникнення правовідносин, споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

За приписами ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Зшідно рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Аналогічної правової позиції щодо неправомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту дотримується і Верховний Суд України в постанові прийнятій у справі 234/169/15-ц від 16 листопада 2016 року.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Отже зі змісту положень Цивільного кодексу України та приписів Закону України "Про захист прав споживачів" суд приходить до висновку, що положення договору про надання споживчого кредиту суперечить вимогам законодавства, а отже є нікчемною з моменту укладення, проте у зв'язку з тим, що відповідач зараховує отримані від позивача кошти на погашення комісії за користування кредитними коштами, при цьому зі змісту кредитного договору не вбачається підстав для нарахування комісії за обслуговування кредиту, відповідно умова кредитного договору про нарахування комісії є нікчменою.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог проповернення виконаного за недійсним правочином; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже так як умова договору про нарахування комісії є нікчемною, відповідно відповідач зобов'язаний повернути позивачу отримані кошти, зараховані в якості комісії.

Згідно наданої позивачем довідки про рух коштів по рахунку з 01.01.2014 по 24.01.2018 року вбачається, що за вказаний період позивач сплатив відповідачу 60 302,74 грн., які підлягають стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість і доведеність заявлених позовних вимог, в зв»язку з чим позов підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у справі в дохід держави, оскільки при зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ОПТ БАНК" про встановлення пункту договору нікчемним та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задовольнити.

Встановити, що п.1.4.4. договору про надання споживчого кредиту №2007312232 від 17 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», є нікчемним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» ( код 21685166, м.Київ, вул.Жилянська, 43) на користь ОСОБА_2 (код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) в якості застосування наслідків недійсності нікчемного правочину 60 302 (шістдесят тисяч триста дві) грн. 74 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» ( код 21685166, м.Київ, вул.Жилянська, 43) на користь держави судовий збір в розмірі 1409, 6 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя