Постанова № 7761775, 19.10.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2-а-534/09

категорія 2.11.17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Снігірьовій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Золушка" до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом. В позові зазначає, що за результатами виїзної планової перевірки приватного підприємства "Золушка" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року (акт від 26.12.2008 року №7304/23-1/20424742/0110) ДПІ в м. Житомирі встановлені порушення п.п.5.3.9, п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в зв'язку з чим винесено відповідні податкові повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000012301/0, яким позивачу донараховано податку на прибуток в сумі 20357,00 грн. та штрафних санкцій на суму 10022,00 грн. та №0000022301/0, якими позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 14 387,00 грн. та штрафних санкцій на суму 7194,00 грн. Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000012301/0 в частині нарахованого основного платежу в сумі 17983,75 грн. податку на прибуток і застосованої штрафної санкції та цю суму та податкове повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000022301/0. Позовні вимоги мотивує тим, що висновки відповідача про нікчемність укладеного з контрагентом ТОВ "Гратіс-Трейдінг" договору не відповідають дійсності, так як операції з покупки товарів у контрагента підтверджені належними первинними документами.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Змінили позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000022301/0 та просять скасувати дане податкове повідомлення-рішення в частині нарахованого основного платежу в сумі 14279 грн. та застосованої штрафної санкції на цю суму.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали. Надали заперечення щодо позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено: на підставі направлення від 21.11.2008 р. № 1578 інспекторами податкової служби 26.12.2008 року проведена виїзна планова перевірка ПП "Золушка" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2008 року № 7304/23-1/20424742/0110.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000012301/0 про нарахування 20357,00 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій на суму 10022,00 грн. та №0000022301/0 про нарахування 14387,00 грн. податку на додану вартість в сумі 7194,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно акту перевірки виявлені такі порушення:

- в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами до доповненнями) занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20357,00 грн., в т.ч. за: третій квартал 2007 року в сумі 4731,00 грн., за четвертий квартал 2007 року в сумі 9325,00 грн., за перший квартал 2008 року в сумі 6301,00 грн. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки), документів, що засвідчують транспортування, належним чином оформлених документів на отримання товарів. Таким чином, договір купівлі-продажу, укладений ПП "Золушка" з постачальником товарів ТОВ "Гратіс-Трейдінг" від 27.09.2007 року № б/н на загальну суму 86321,66 грн., в т.ч. ПДВ - 14386,94 грн., не спричиняє реального настання правових наслідків. Отже, зазначений договір, відповідно до п.п.1,2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемним, в силу ст. 216 Цивільного кодексу не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

- в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 14387 грн., в т.ч. за: вересень 2007 року - 1887,00 грн., жовтень 2007 року - 3154,00 грн., листопад 2007 року - 2181,00 грн., грудень 2007 року - 2125,00 грн., січень 2008 року - 3480,00 грн., лютий 2008 року - 1560,00 грн., а саме: підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за товари по податковим накладним отриманим від постачальника ТОВ "Гратіс-Трейдінг" в сумі 14387,00 грн. Згідно договору купівлі-продажу від 27.09.2007 року № б/н на придбання товарів від постачальника ТОВ "Гратіс - Трейдінг" на загальну суму 86321,66 грн., в т.ч. ПДВ - 14386,94 грн. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п.1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно договору купівлі-продажу №б/н від 27.09.2007 року позивач зобов'язувався передавати у власність покупця - ТОВ "Гратіс-Трейдінг" товар в асортименті, по ціні та кількості згідно накладних.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а ст.215 ЦК України визначені підстави для визнання договорів недійсними.

Статтею 208 ГК України визначено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені норми слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.11. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

На підставі матеріалів справи та згідно пояснень представників відповідача встановлено, що податковий орган прийшов до висновку про нікчемність договору купівлі-продажу №б/н від 27.09.2007 року на підставі того, що у ПП "Золушка" відсутні товаро-транспортні накладні від ТОВ "Гратіс-Трейдінг" про транспортування товару, в договорі зазначено, що продавець є платником єдиного податку, а у видаткових накладних від постачальника вказується, що продавець є платником податків на загальних умовах, не зазначено хто відвантажував та хто приймав товар, в частині підписання договору ПП "Золушка" зазначено не покупцем, а дистриб'ютором, розрахунки за товар проведені частково шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Гратіс-Трейдінг", а частково шляхом заліку заборгованостей по рахунках 361, що суперечить умовам договору, під час перевірки не надано оригіналів сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності на товари від постачальника, на час проведення перевірки ТОВ "Гратіс-Трейдінг" не знаходилось за своєю фактичною та юридичною адресою, податкової звітності не подавало.

Згідно договору купівлі-продажу №б/н від 27.09.2007 року позивач зобов'язувався передавати у власність покупця - ТОВ "Гратіс-Трейдінг" товар в асортименті, по ціні та кількості згідно накладних.

В догові купівлі-продажу в розділі "адреса та банківські реквізити сторін" ПП "Золушка" зазначено як "дистриб"ютор". Дистриб'ютор - це юридична особа, яка здійснює збут товарів на основі оптових закупок, що не суперечить терміну "покупець" та включає в себе термін "покупець".

Контрагент позивача ТзОВ "Гратіс-Трейдінг" згідно свідоцтва серії А01 № 246693 зареєстрований як юридична особа, та станом на 10.06.2009 року знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100065190.

В пункті 8.3. договору купівлі-продажу №б/н від 27.09.2007 року від 01.11.2007 року зазначено, що продавець є платником єдиного податку. Згідно додаткової угоди № б/н до договору купівлі-продажу №б/н від 27.09.2007 року пункт 8.3 викладено в іншій редакції, а саме: продавець знаходиться на загальній системі оподаткування, що і відображалось у видаткових накладних продавця. Видаткові накладні не суперечать вимогам до первинних документів, визначеним ст. 1 Закону Укоаїни "Про бухгалтерський облік".

Згідно додаткової угоди № б/н до договору купівлі-продажу №б/н від 27.09.2007 року пункт 5.2 викладено в іншій редакції, а саме: приймання продукції по кількості та якості проводиться на складі "продавця" чи "покупця".

Придбання товару здійснювалось на підставі податкових та видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи. Весь товар був оприбуткований та розміщений на складі, а вподальшому реалізований. Рух придбаних товарів по складу ПП "Золушка" та його реалізація надано позивачем до матеріалів справи.

Під час перевірки податковими інспекторами не було встановлено, що позивач ніс витрати на доставку продукції, що підтверджує пояснення представників позивача про доставку продукції до складу позивача транспортом продавця, а отже, не може мати товаро-транспортні накладні.

Оплата за придбаний товар проводилась як у безготівковій формі, що підтверджується виписками по особовому рахунку та банківському рахунку, так і шляхом взаємозаліку, так як 27.09.2007 року між позивачем та ТОВ "Гратіс-Трейдінг" був укладений договір № 1/1 від 27.09.2007 року за умовами якого позивач зобов"язувався постачати "покупцю" - ТОВ "Гратіс-Трейдінг" товари. Проведення розрахунків підтверджується актами взаємних розрахунків між ПП "Золушка" та ТОВ "Гратіс-Трейдінг".

В судовому засіданні надано для огляду оригінали якісних посвідчень та протоколів випробувань продуктів харчування на придбаний товар, а їх копії долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу товарів не є таким, що суперечить інтересам держави чи суспільства, не встановлено законодавчих обмежень щодо продажу товарів, зазначених у податкових та видаткових накладних. Також встановлено, що контрагент позивача -ТОВ "Гратіс-Трейдінг", зареєстрований належним чином як суб"єкт господарювання, оплата за товар проводилась в повному обсязі, товар оприбутковувався на складі позивача, товар має необхідні якісні посвідчення, накладні містять всі необхідні реквізити.

В адміністративному судочинстві ст.71 КАС України обов’язок доказування покладено на суб’єкта владних повноважень. В даній справі таким суб’єктом являється ДПІ у м.Житомирі. Представники податкового органу не надали суду належних доказів нікчемності угоди, укладеної позивачем з ТОВ "Гратіс-Трейдінг".

Отже, під час розгляду справи в суді встановлено, що позивачем не порушувались вимоги п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 12.01.2009 року №0000022301/0 про нарахування 14387,00 грн. податку на додану вартість в сумі 7194,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, то відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України" Про оподаткування прибутку підприємств" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до вимог зазначених норм Закону, на підставі оформлених належним чином податкових накладних, позивач формував та відносив у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту суми сплаченого ним ПДВ.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, ст.ст. 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Житомирі від 12.01.2009 року № 0000012301/0 в частині нарахованого основного платежу в сумі 17983,75 грн. податку на прибуток і застосованої штрафної санкції та цю суму та податкове повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000022301/0 в частині нарахованого основного платежу в сумі 14279 грн. податку на додану вартість і застосованої штрафної санкції на цю суму.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлений 23 жовтня 2009 року.