Постанова № 77611069, 05.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5816/18

Номер справи місцевого суду: 520/1926/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Ющак А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду ОСОБА_4 від 07 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6, до ОСОБА_7 управління Національної поліції в Одеській області, Київського відділу поліції в місті ОСОБА_7 управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади,

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 управління Національної поліції в Одеській області, Київського відділу поліції в місті ОСОБА_7 управління Національної поліції в Одеській області, в якій просили постановити рішення, яким стягнути з рахунків ОСОБА_7 управління Національної поліції в Одеській області на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, у сумі 50000 грн.

Позовна заява підписана ОСОБА_3, який є позивачем, та діє від свого імені та як представник позивача ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6

ОСОБА_3 в обґрунтування позовних вимог в позові посилався на те, що йому та його родині завдано моральної шкоди, яка виражається у нервових стресах, порушенні життєвих зав’язків, які були понесені у зв’язку з бездіяльністю посадових осіб Київського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області щодо проведення досудового розслідування кримінального провадження, дані про яке внесені до ЄРДР №12016160480000122 від 12.01.2016, щодо вчинення стосовно нього та його родини кримінального правопорушення, а також у зв’язку з участю в судових засіданнях, на що витрачено його особистий час.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6, до ГУНП в Одеській, Київського відділу поліції в місті ОСОБА_7 управління Національної поліції в Одеській області про стягнення на їх користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, у розмірі 50000 грн. було відмовлено.

В апеляційній скарзіУханов О.Ф. ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 24.07.2018 року позивач і заявник апеляційної скарги ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити а також дав пояснення по справі (а.с.99-102).

Інші учасники справи до суду не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання.

В подальшому, ОСОБА_3 також до суду не з’явився, однак надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність (а.с.117).

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності її учасників, повідомлених належним чином.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 268, 382 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв’язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 05.11.2018 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2016 року за зверненнямЄпіхової І.А. до Київського ВП у місті ОСОБА_7 ГУНП в Одеській області із заявою були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016160480000122 за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси Іванчука В.М. від 15.02.2018 року у справі № 520/7155/17 задоволено скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність керівника СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області щодо не розгляду її клопотання в порядку ст. 220 КПК України та визнано бездіяльність керівника СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області й зобов’язано вчинити певні дії в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016160480000122 від 12.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (а.с.6).

У зв’язку з цим, звертаючись до суду з позовною заявою, позивачі посилались на те, що до цього часу рішення по кримінальній справі не прийнято, жодній особі про підозру не повідомлено, права позивачів не захищені та не поновлені, внаслідок незаконної бездіяльності посадових осіб Київського ВП в місті ОСОБА_7 ГУНП в Одеській області.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги були пред’явлені доГоловного управління Національної поліції в Одеській області, Київського відділу поліції в місті ОСОБА_7 управління Національної поліції в Одеській області, в той час як завдана моральна шкода позивачам, яка на їх думку пов’язана з неналежним виконанням посадових обов’язків посадовими особами державних органів, має відшкодовуватись за рахунок державного бюджету, із залученням до участі у справі Державного Казначейства України.

Однак, оскільки останній не був залучений до участі у справі, підстав для стягнення моральної шкоди з відповідачів матеріали справи не містять.

З таким висновком погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, шкода відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Оскільки у справі, яка розглядається, з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є протиправна бездіяльність відповідних посадових осіб слідчого відділу Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, в частині невиконання своїх службових обов'язків, то відсутні спеціальні підстави для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України.

З цих підстав, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 ст. 1176 ЦК України, згідно якої шкода в такому випадку відшкодовується на загальних підставах, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, що передбачено статтями 1173, 1174 ЦК України.

Так, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

У відповідності до роз'ясненьПостанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року - при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом необхідно притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Казначейство здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування (компенсації) - шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень та інше.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1)шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2)шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Певна правова позиція, висловлена й Верховним Судом 14.02.2018 року у справі № 521/10640/15-ц, провадження № 61-111св18 та у справі № 520/3307/16-ц, провадження № 61-6482св18 (а.с.6-7, 65-67),в яких зазначено, що відповідно до вимог статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом,позивачів якості відповідачів зазначили лише Головне управління Національної поліції в Одеській області, Київський відділ поліції в місті ОСОБА_7 управління Національної поліції в Одеській області, не врахувавши того, що останній взагалі не являється юридичною особою, та не залучили в якості співвідповідача Державну казначейську службу України, як орган, на який законом покладено обов’язок безспірного списання коштів державного бюджету.

Виходячи із положень, передбачених ст.ст 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 13 ч. 3 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у разі, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Феліксовичазалишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_8

ОСОБА_2