Ухвала суду № 77608718, 05.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13228/18

Провадження № 2-з/520/334/18

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

05.11.2018 року

суддя Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2018 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 – грошові кошти в розорі 307 000 гривень.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 10 грудня 2011 року, на підставі рішення № 1369, виданого Виконкомом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 31 жовтня 2011 року, зазначеною селищною радою було надано на ім'я ОСОБА_1 Свідоцтво (серія CAE № 347198) на право власності на нерухоме майно - квартиру під № 42 (сорок два), що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Мізікевича (нині село Лиманка), масив «Радужний», будинок № 6 (шість). Одинадцятого лютого 2013 року ОСОБА_1 на підставі усного договору доручення, надала своєму онуку, ОСОБА_3, довіреність, якою уповноважила його користуватися та розпоряджатися зазначеною квартирою. Після цього ОСОБА_3 деякий час мешкав у зазначеній квартирі. В усній бесіді він запропонував позивачці продати зазначену квартиру, а на її ім'я придбати іншу, меншої площі та вартості. ОСОБА_1 надала згоду, але після цього вона втратила постійний зв'язок з онуком.

В червні 2016 року їй стало відомо, що в даній квартирі мешкає жінка на ім'я ОСОБА_4. В усній бесіді ОСОБА_4 пояснила, що вказану квартиру їй продав у 2013 році у ОСОБА_3, діючи на підставі вищевказаної довіреності та отримав від неї гроші у сумі 307000 (триста сім тисяч) гривень. Договір купівлі-продажу ОСОБА_4 відмовилась надати, але пояснила, що ОСОБА_3 отримав гроші від неї у повному обсязі та придбав собі іншу квартиру.

В подальшому і до наступного часу ОСОБА_3 ухиляється від спілкування з бабусею та пояснення своєї поведінки. Вона неодноразово телефонувала онуку та намагалася зустрітися з ним та отримати належні їй гроші, але ОСОБА_3 постійно відповідав, що він дуже зайнятий та скоро поверне гроші.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду зданим позовом.

Ухвалою судді від 04.10.2018 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання.

Одночасно з подачею позову представник позивача звернулась до суду з заявою, якій просила витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 належним чином посвідчену копію договору купівлі-продажу квартири № 42, що знаходиться за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський район, село Мізікевича, (нині село Лиманка), масив Радужний, будинок 6 від 16 квітня 2014 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальний сервіс» (код ЄДРПОУ 35999605, знаходиться за адресою: 65125, Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м «Ульянівка», масив «Радужний», буд. 7-а/1) документи, на підставі яких було оформлено лицеві рахунки на постачання опалення, водовідведення та інших комунальних послуг до квартири № 189 будинку № 11 в масиві «Радужний» за адресою: 65125, Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м «Ульянівка».

Ухвалою суду від 04.10.2018 року клопотання представника позивача було задоволено.

02 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить: накласти арешт (заборону відчуження) на майно, що належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось; накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають сплаті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1, п.2 та п.3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб ; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов’язку вчинити певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Слід зазначити, що до заяви представником позивача не надано доказів наявності відповідачу будь-якого нерухомого майна та грошових коштів.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 143931776 від 05.11.2018 року відсутні відомості про наявність майна зареєстрованого за ОСОБА_3.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, а також співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про задоволення заяви, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява представника позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. . 76, 77, 81, 84 149-154, 157, 353 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів – задовольнити частково.

Вжити по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - заходи забезпечення позову.

Накласти арешт (заборону відчуження) на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в межах ціни позову у розмірі 307 000 гривень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси

Суддя Куриленко О. М.