Рішення № 77606680, 17.10.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/777/18

2/467/275/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Т.Ю.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» про повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач через свого представника звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 6, 30 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

01 квітня 2004 року він з відповідачем уклали договір оренди вказаної ділянки на десять років, який був зареєстрований у Миколаївській регіональній філії № 5 Центру ДЗК 01 вересня 2004 року.

Однак, відповідач, незважаючи на закінчення строку дії договору, продовжує користуватись земельною ділянкою, відмовляється в добровільному порядку повернути її, а в червні 2018 року відмовив у переукладенні договору оренди землі та повідомив про існування додаткової угоди, згідно якої строк оренди земельної ділянки було продовжено на 49 років.

Позивач, звернувшись до суду за захистом свого права, стверджував, що жодних додаткових угод до договору оренди землі не укладав, нікого на такі дії не уповноважував, у зв’язку із чим у відповідача на сьогоднішній день відсутні правові підстави для користування спірною земельною ділянкою, а тому просив суд зобов’язати останнього повернути йому земельну ділянку площею 6,30 га, кадастровий номер 4820380400:05:000:0015, розташовану в межах території Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, що належить йому на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 028266, виданого Арбузинською районною державною адміністрацією 17 травня 2004 року, стягнувши з відповідача судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав повністю, посилався на обставини, що викладені у ньому та пояснив суду, що у 2004 році він уклав з відповідачем договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки.

У 2014 році він звернувся до відповідача з метою перегляду умов договору в частині розміру орендної плати або ж повернення земельної ділянки, проте останній відмовив йому, посилаючись на наявність додаткового договору, яким строк оренди встановлено у 49 років.

Не погодившись із цим, виявивши, що у додатку до договору не вірно зазначено номер самого договору, він розпочав тривалу судову тяганину, однак суди приймали рішення на користь відповідача.

У 2005 році він дійсно надав доручення щодо розпорядження належною йому земельною ділянкою, яке було посвідчено нотаріусом у його присутності, однак його умови не читав через нагальну потребу коштів на лікування. За те, що він підписав таке доручення, відповідач видав йому відразу всю суму орендної плати за десять років, але будь- яких додаткових угод щодо збільшення строку оренди земельної ділянки він особисто з відповідачем не укладав, проте весь цей час отримував мінімально визначену законом орендну плату, що становить приблизно 3 тисячі гривень на рік.

Наразі, відповідач відмовляється переглянути розмір орендної плати або повернути йому земельну ділянку, як власнику.

Представник позивача в судовому засіданні, поданий ним в інтересах свого довірителя позов, підтримав повністю та пояснив суду, що додаткова угода, на яку посилається відповідач у своїх запереченнях, не стосується договору оренди земельної частки (паю), який був укладений між позивачем та відповідачем у 2004 році.

Зокрема, як стверджував представник позивача, договору оренди землі з номером 040400500276 від 01.09.2004 року позивач із відповідачем не укладав, так само, як і будь – яких додаткових угод до нього. Позивач у 2004 році лише уклав із відповідачем договір оренди земельної частки (паю) на десять років, а також видав довіреність на ім’я ОСОБА_5 Жодних даних, які б вказували на те, що додаткова угода (Додаток) стосується основного договору оренди земельної частки (паю), укладеного між позивачем та відповідачем у 2004 році немає.

Тому правові підстави для користування спірною земельною ділянкою у відповідача на сьогоднішній день відсутні, у зв’язку із чим представник позивача просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилався на те, що в 2004 році позивач уклав з відповідачем договір оренди землі, а в 2007 році ОСОБА_5, на підставі доручення, виданого безпосередньо позивачем та посвідченого нотаріально, уклав додаткову угоду, якою визначено термін користування земельною ділянкою, належною позивачу, на 49 років.

Так, у Додатку до договору оренди землі від 09 травня 2007 року здійснено посилання на номер і дату, які відповідають номеру і даті реєстрації самого договору. Проте, при зазначенні цих даних у додатковій угоді ( Додатку) дійсно було допущено механічні описки, як то, замість цифри «6» вказано цифру «8», а так само, і помилково зазначено дату. Та незважаючи на це, додаткову угоду було зареєстровано у встановленому законом порядку, оскільки до неї було додано підписана позивачем довіреність. Наразі, відповідач законно користується земельною ділянкою позивача і сплачує йому орендну плату у встановленому законом розмірі.

З цих підстав представник відповідача просив у позові відмовити.

16 жовтня 2018 року представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

В свою чергу, суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створивши учасникам судового процесу всі умови для реалізації ними їхніх прав, виконавши всі необхідні процесуальні дії для повного і об’єктивного розгляду справи, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши надані ними докази та оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, достатності та взаємозв’язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, керуючись принципом верховенства права, встановив наступні обставини справи ТА відповідні їм правовідносини, зробивши такі висновки.

Так, в ході судового розгляду було встановлено, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 028266, виданого 17 травня 2004 року, позивач є власником земельної ділянки площею 6,30 га, яка розташована в межах території Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 лютого 2004 року сторони уклали договір оренди земельної частки (паю), згідно п.п. 1.1. та 1.3 якого, позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв в оренду належну позивачу земельну ділянку строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цей договір було зареєстровано в книзі записів реєстрації договорів Оренди земельних часток (паїв) Миколаївською регіональною філією № 5 ДП «Державного земельного кадастру» за № 040400500278 01 вересня 2004 року.

Вказані обставини сторонами не заперечувались.

31 серпня 2005 року позивач, як власник земельної ділянки, уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 користуватися та розпоряджатися нею, зокрема, вчиняти всі дозволені законом правочини по розпорядженню земельною ділянкою, у тому числі, визначати в кожному конкретному випадку суттєві умови договору.

Про таке позивач підписав довіреність, посвідчену цього ж дня приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровану в реєстрі за № 2692.

Відповідно до норм ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

В свою чергу, згідно із положеннями ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Тож, будучи наділеним правом, зокрема, розпоряджатися належною позивачу земельною ділянкою, в тому числі й здавати в оренду, визначаючи в кожному окремому випадку суттєві умови договору, ОСОБА_5, діючи від імені позивача, 09 травня 2007 року уклав з АП «Благодатненський птахопром» додаткову угоду до Договору № 040400500276 від 01.09.2004 року, згідно якої сторони домовилися викласти пункт 1.3. вказаного договору в новій редакції, а саме, про те, що земельна ділянка надається для володіння і користування строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач в судовому засідання стверджував, що будь – яких угод про передачу відповідачу в оренду своєї земельної ділянки на 49 років не підписував, але підтвердив факт власноручного підписання довіреності від 31 серпня 2005 року на ім’я ОСОБА_5

При цьому посилався на те, що вимушений був її підписати через потребу у коштах, необхідних для лікування, та, як наслідок, отримав від відповідача суму орендної плати за десять років.

Між тим, суд не встановив, а сторони, згідно із правилами ст. 81 ЦПК України, не довели того, що довіреність від 31 серпня 2005 року від імені позивача, видана на ім’я ОСОБА_5, на момент укладення останнім додаткової угоди з відповідачем була скасована у порядку ст. 249 ЦК України, представництво за нею було припинене, зокрема, із підстав, встановлених ст. 248 цього Кодексу або ж визнана недійсною у порядку, що встановлений законом.

Як наслідок, суд констатує, що умови правочину, у даному випадку, додаткової угоди до Договору № 040400500276 від 01.09.2004 року, вчиненого ОСОБА_5, як представником позивача за довіреністю, є обов’язковими для позивача в силу ст.ст. 239, 629 ЦК України.

Таким чином, суд встановив, що відповідач користується належною позивачу земельною ділянкою на підставі договору Оренди земельних часток (паїв) від 01 лютого 2004 року, зареєстрованого Миколаївською регіональною філією № 5 ДП «Державного земельного кадастру» за № 040400500278 01 вересня 2004 року та Додатку (додаткової угоди) до Договору № 040400500276 від 01.09.2004 року, які на сьогоднішній день є чинними, принаймні протилежного сторонами з огляду на принцип змагальності сторін, перед судом не доведено.

Що ж до доводів позивача та його представника про те, що Додаток до Договору № 040400500276 від 01.09.2004 року не стосується договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2004 року, оскільки в ньому відсутні дані щодо земельної ділянки, а договору із зазначеним у ньому номером від 01.09.2004 року позивач не укладав, а тому, жодні ознаки, які б давали підстави вважати, що цей додаток відносить до договору оренди, який позивач укладав з відповідачем, відсутні, то суд їх відхиляє через, зокрема, таке.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, додаток укладався до договору оренди землі, який позивач уклав з АП «Благодатненський птахопром» у лютому 2004 року. Номер та дата цього договору у Додатку мали відповідати номеру реєстрації та даті реєстрації договору, проте, була допущені описки, а саме, замість цифри «6» при зазначенні номеру договору у додатку було вказано цифру «8».

Крім того, додаткову угоду (Додаток) від 09 травня 2007 року, як додаток до договору від 01 лютого 2004 року, позивач визнав в судовому засіданні Арбузинського районного суду Миколаївської області від, про що 02 грудня 2011 року затверджено судом мирову угоду.

Перевіряючи доводи представника відповідача в цій частині, суд встановив, що договір оренди частки (паю) від 01 лютого 2004 року, укладений між позивачем та АП «Благодатненський птахопром», зареєстрований 01 вересня 2004 року Миколаївською регіональною філією № 5 ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 0400400500278.

У Додатку від 09 травня 2007 року наявне посилання на договір № 0400400500276 від 01.09.2004 року.

Тобто, номер договору та дата, зазначена у додатку від 09 травня 2007 року збігається з номером та датою його реєстрації Миколаївською регіональною філією № 5 ДП «Центр державного земельного кадастру» за виключенням останньої цифри, а саме: номер реєстрації договору від 01 лютого 2004 року закінчується цифрою «8», а не «6».

Та зважаючи на таке, суд враховує, що ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2011 року, яка набрала законної сили, визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1, позивачем у цій справі, та Аграрним підприємством «Благодатненський птахопром», за якою позивач, як орендодавець, визнав дійсним договір оренди земельної частки (паю) № 040400500276 від 01.02.2004 року з додатком від 09 травня 2007 року.

Тож, виходячи із сукупності установлених в ході судового розгляду фактичних обставин цієї справи, суд приходить до висновку, що Додаток до договору № 040400500276 від 01 вересня 2004 року відноситься саме до договору оренди земельної частки (паю), що укладений між позивачем та відповідачем 01 лютого 2004 року та, відповідно, ним внесено зміни саме до нього.

Вказаний Додаток зареєстровано Миколаївською регіональною філією № 5 ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 040800500007 09 січня 2008 року.

Таким чином, суд установив, що відповідач після закінчення строку дії договору земельної частки (паю) від 01 лютого 2004 року користується належною позивачу земельною ділянкою згідно із умовами Додатку до цього договору від 09 травня 2007 року.

При цьому, суд враховує, що відповідно ж до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства України, Законом України «Про оренду землі».

За нормою ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Та у цьому провадженні суд установив, що незважаючи на закінчення строку дії договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2004 року, який було укладено між сторонами на десять років, відповідач уклав з представником позивача додаткову угоду, оформлену Додатком до вказаного договору оренди земельної частки (паю) від 09 травня 2007 року, відповідно до якої земельна ділянка позивача передається в оренду відповідачу на 49 років, а як наслідок, договірні відносини щодо оренди земельної ділянки між сторонами тривають.

Доводи ж позивача про те, що він змушений був підписати довіреність на ім’я ОСОБА_5 через потребу у коштах відхиляє суд відхиляє на даному етапі, оскільки останні, за умови відсутності судового рішення щодо правових наслідків правочину, який вчинено, зокрема, під впливом тяжкої обставини, правого значення не мають.

При цьому, суд акцентує увагу, що своєю довіреністю від 31 серпня 2005 року позивач надав ОСОБА_5 право, сере іншого, визначати суттєві умови договору, у той час, як строк дії договору оренди є його істотною умовою згідно із положеннями ст. 15 Закону України «Про оренду землі» ( у редакції, що діяла на момент вчинення довіреності).

Тобто, з огляду на все вищевикладене, у ракурсі установлених судом обставин справи та норм права, які регулюють правовідносини, що виникли у даному випадку між сторонами, суд приходить до висновку, що права відповідача не є порушеними у цій ситуації, а відтак його позов, в аспекті положень ст. 4 ЦПК України, не підлягає задоволенню.

Доводи ж представника позивача про те, що Додаток від 09 травня 2007 року не відноситься до договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2004 року спростовано, окрім вищевикладеного, й дослідженими в судовому засіданні доказами.

Більш того, позивачем не доведено належними доказами існування між сторонами будь – якого іншого договору оренди землі, укладеного у відповідності до вимог Закону України «Про оренду землі» та зареєстрованого у встановленого законом порядку, а так само, і наявності у нього на праві власності іншої земельної ділянки, в той час, як в судовому засіданні було встановлено, що позивач в 2011 році визнав дійсним договір оренди земельної ділянки (паю) від 01 лютого 2004 року разом з додатком від 09 травня 2007 року, який, в свою чергу, є додатковою угодою (Додатком) саме до договору оренди від 01 лютого 2004 року.

При цьому, суд акцентує увагу, що Додаток від 09 травня 2007 року містить посилання на дату реєстрації основного договору – 01 вересня 2004 року, і, водночас, пункти договору, в яких вносяться зміни відповідно до Додатку від 09 травня 2007 року логічно відповідають змісту пунктів основного договору, які змінюються.

Та більше того, позивач визнав дійсним договір оренди земельної частки (паю), що слідує із ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2011 року, саме із № 040400500276 від 01 лютого 2004 року з додатком від 09 травня 2007 року і як особисто пояснив судовому засіданні отримував орендну плату згідно договору, проте, у розмірі, який вважає недостатнім.

Крім того, належність Додатку від 05 травня 2007 року до договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2004 року встановлена ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2018 року, належно завірена копія якої долучена до матеріалів справи.

Наявності / відсутності інших Додатків (додаткових угоду) між сторонами перед судом, згідно із вимогами ст. 81 ЦПК України, не доведено.

То саме таким і спростовуються доводи представника позивача відносно того, що відповідач не довів належність Додатку від 09 травня 2007 року до основного договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2004 року.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач правомірно користується належною позивачу земельною ділянко, на підставі договору оренди земельної частик (паю) від 01 лютого 2004 року та Додатку до нього від 05 травня 2007 року, а тому правові підстави для її повернення останньому на даному етапі відсутні, що дає суду підстави відмовити в задоволенні його позову.

Суд не бере до уваги надані представником відповідача докази – копію Книги записів реєстрації державних актів на прав власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, до якого додані виписки ( а.с. 33-35), як недопустимі в силу ч.1 ст. 78 ЦПК України, зокрема, через таке.

За імперативними правилами ч.1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи ( крім електронних документів) які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В свою чергу, порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Однак, як видно із вказаних документів, вони хоча й містять відбиток штампу «Згідно з оригіналом», назва посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, а також дата засвідчення копії відсутні, що дає суду підстави визнати ці докази недопустимим, оскільки їх копії не засвідчені належним чином, а також відсутні будь – які відмітки, що аркуші із Книги записів реєстрації державних актів на прав власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі є саме витягами із неї, які також, в свою чергу, мають бути належним чином засвідчені.

Що ж до листа Відділу в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.08.2018 року № 740/101-18, то викладених у ньому даних, а саме, в частині реєстрації договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2004 року та реєстрації Додатку до цього договору, сторони не оспорювали.

Будь – яких інших доказів сторони, які були вільними у використанні своїх прав, суду не надали.

За таких обставин, розглянувши вказану цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи, а також витребуваних судом, приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні цього позову у зв’язку із тим, що порушень права позивача в контексті положень ст. 4 ЦПК України, не встановив.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704, 80 грн., за таких умов, не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, тобто не підлягає розподілу згідно із правилами ст. 141 ЦПК України.

Тому на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 -13, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» про повернення земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Явіца