Постанова № 7760316, 28.01.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. ПолтаваСправа № 2а-376/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Чеснокової А.О.,

при секретарі –М.С. Лисенко,

за участю:

представника позивача - Назаренка В.А.

представника відповідача - Горюнова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областідо Приватного підприємства "Азмол-Кремінь"про продовження застосування умовного арешту активів платника, -

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцька ОДПІзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПП "Азмол-Кремінь"про продовження застосування умовного арешту активів платника.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 р. по 31 грудня 2007 р., по результатом якої підприємству донараховано суму в розмірі - 690797,70 грн., з якої: за основним платежем у сумі - 275413,10 грн. та штрафні фінансові санкцій у сумі - 415206,60 грн. Зазначена сума є узгодженою. На підставі ст. 8 Закону України № 2181 - III від 21 грудня 2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зі змінами та доповненнями (далі - Закон 3 2181), активи платника податків, що має податковий борг з метою захисту інтересів бюджетних споживачів передаються в податкову заставу. В зв'язку з вищевикладеним, начальником Кременчуцької ОДПІ було прийняте рішення про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків. Позивач звернувся до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків в зв'язку з тим, що є достатньо підстав вважати, що при звільненні активів з під адміністративного арешту вони можуть зникнути.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "Азмол - Кремінь" (код ЄДРПОУ - 31493705), свідоцтво про державну реєстрацію видане виконавчим комітетом Кременчуцької міської Ради на підставі розпорядження № 578 - Р від 23 травня 2001 р., статутний фонд складає 0 грн., зареєстроване платником податку на додану вартість 12 червня 2001 року. Юридична адреса та фактична адреса підприємства: м. Кременчук, вул. Жовтнева, 47. Засновник, директор, головний бухгалтер - Горюнов Олександр Семенович.

14 травня 2008 р. Кременчуцькою ОДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 р. по 31 грудня 2007 р., по результатом якої підприємству донараховано: податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі - 83683,00 грн. (штрафні фінансові санкції за даним платежем у сумі - 40861,80 грн.), податку на додану вартість за основним платежем у сумі - 6022,00 грн. (штрафні фінансові санкції за даним платежем у сумі - 3011,00 грн.), податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі - 185670,90 грн. (штрафні фінансові санкції за даним платежем у сумі - 371341,80 грн.) та збору за забруднення навколишнього природного середовища за основним платежем у сумі - 37,20 грн. (штрафні фінансові санкції за даним платежем у сумі - 170,00 грн.). Всього за результатом проведення планової виїзної документальної перевірки донараховано суму в розмірі - 690797,70 грн., з якої: за основним платежем у сумі -275413,10грн. та штрафні фінансові санкцій у сумі - 415206,60 грн.

Підприємству направлено першу податкову вимогу № 186/1096 від 24 грудня 2007 р. (вручено по пошті). Другу податкову вимогу № 242/240 від 07 лютого 2008 р. (вручено нарочним). Станом на 21 січня 2010 р. податковий борг з урахуванням штрафних фінансових санкцій та пені не погашений та складає 906 612,36 грн.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Кременчуцькою ОДПІ 22 січня 2010 року о 12 год. 00 хв. було прийняте рішення про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків, а 27 січня 2010 року о 16 год. 09 хв. позивач звернувся до суду для продовження строків арешту активів платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пп. 9.1.1. п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181, адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Підпунктом підпункту "г" пп.9.1.2. п. 9 ст. 9 Закону визначено, що арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Згідно вимог підпункту 9.1.3. п. 9.1. ст. 9 Закону №2181, арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

Пунктом 9.3 ст. 9. вказаного Закону встановлений порядок застосування арешту активів:

пп. 9.3.1. За поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків, яке надсилається:

а) підпункт "а" підпункту 9.3.1 пункту 9.3 статті 9 виключено

б) платнику податків з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів;

в) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.

пп. 9.3.2. Арешт активів може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством чи законодавством з питань оподаткування акцизними зборами, а також до товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, без попереднього встановлення їх власника. У цьому випадку службові особи органів податкової міліції або інших правоохоронних органів, відповідно до їх компетенції, мають право тимчасово затримувати такі активи з складанням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання із посиланням на порушення конкретної законодавчої норми, опис активів, їх родових ознак та кількості, відомості про особу (особи), у якої було вилучено такі товари (за їх наявності), перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку із таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України. Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова особа, яка склала протокол про тимчасове затримання активів, зобов'язаний невідкладно проінформувати керівника податкового органу (його заступника), на території якого здійснено таке затримання. На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник податкового органу (його заступник) має право прийняти рішення про накладення арешту на такі активи або відмовити у ньому шляхом неприйняття такого рішення. Рішення про накладення арешту активів має бути прийняте до 24 години робочого дня, наступного за днем складання протоколу про тимчасове затримання активів, але коли відповідно до законодавства податковий орган закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується у момент закінчення роботи. У разі коли рішення про арешт активів не приймається протягом зазначеного строку, активи вважаються звільненими з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність, установлену законодавством.

При накладенні арешту на активи у випадках, визначених цим підпунктом, рішення керівника податкового органу (його заступника) має бути невідкладно вручене особі (особам), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання активів, без виконання положень підпункту 9.3.1 цієї статті.

Відповідно до п.п. 9.3.3. п. 9.3. ст. 9 Закону №2181, арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Строки, визначені цим підпунктом, не включають години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 21 січня 2010 року, яке було надане Кременчуцькою ОДПІ до матеріалів справи, було прийняте о 12 год. 00 хв. строком на 96 год.

З урахуванням положень пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону №2181 розгляд справи за позовом державної податкової служби був призначений в межах 48 годин з моменту отримання позову, а саме на 28 січня 2010 року.

В судовому засіданні був досліджений та долучений до матеріалів справи другий примірник рішення про застосування адміністративного арешту, що належить Відповідачеві, та спростовує відомості, які містяться в копії рішення, наданого суду разом з матеріалами позову. В результаті вивчення досліджуваних доказів, судом встановлено, що Позивач надав суду копію документа, який містить виправлення дати та часу прийняття рішення про застосування адміністративного арешту, сфальсифіковані відомості є суттєвими для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною 3 ст. 701 КАС України передбачає, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі вищевикладеного, судом не береться до уваги в якості доказу по справі копія рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків, надана Позивачем.

Таким чином, строк перебування активів під адміністративним арештом закінчився 27січня 2010 року о 10 год. 00 хв.

Суд вважає за необхідне зауважити, що суд не уповноважений встановлювати або поновлювати строк перебування активів платника податків під арештом.

Враховуючи вищевикладене та те, що Позивач звернувся до суду за продовженням строку арешту активів платника податків лише о 16 год. 09 хв. 27 січня 2010 року, тобто після закінчення строку перебування активів під арештом, суд не має підстав для продовження строку арешту активів платника податків.

З урахуванням наведених обставин суд вважає, що підстави для задоволення позову Кременчуцької ОДПІ до ПП "Азмол-Кремінь" - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області до Приватного підприємства "Азмол-Кремінь" про продовження застосування умовного арешту активів платника - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2010 року.

          Суддя                                                                                А.О. Чеснокова