Постанова № 7759935, 21.01.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-48155/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Шевякова І.С.,

при секретарі –Мушук В.В.,

за участю:

представника позивача - Бистрай О.М.,

представника відповідача - Пусана Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Маркап"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування акту, -

В С Т А Н О В И В:

позивач Приватне підприємство "Маркап"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправними дій щодо анулювання реєстрації приватного підприємства "Маркап" як платника податку на додану вартість та зобов'язання повернути свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість, затвердженого актом № 222 від 29.09.2009 року "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість", та зобов'язання поновити в реєстрі платника податку на додану вартість .

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в акті відповідача про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість встановлено порушення підпункту "в" пункт 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі – Закон №168/97-ВР). Однак підприємство не реєструвалося як платник єдиного податку або суб'єкт інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом України "Про податок на додану вартість", чи звільняють підприємство від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. Тому вважає, що відповідачем безпідставно прийняте оскаржуване рішення з посиланням на обставини, котрі не мали місця.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення проти позову, в якому просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1120-р "Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість" від 09.09.2009, передбачено, що органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Маркап"зареєстровано як платник податку на додану вартість 03.06.2009 року (свідоцтво № 100229075 про реєстрацію платника податку на додану вартість).

Приватне підприємство "Маркап" (ідентифікаційний код 36504035) має правовий статус юридичної особи, відповідно до копії довідки АБ № 271356 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України дата первинної реєстрації та останньої реєстраційної дії 20.05.2009 року

29 жовтня 2009 року начальником Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції затверджено акт № 222 про анулювання платника податку на додану вартість приватного підприємства "Маркап" (код 36504035), складений комісією відповідно до Наказу Кременчуцької об'єднаної ДПІ Полтавської області від 16 липня 2009 року № 2176, якою встановлено: "1. Платник ліквідація згідно п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно розпорядження КМУ № 1120-Р від 09.09.2009 року "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість", що підтверджено висновком відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб № 208 від 26.10.2009 року".

29.10.2009 року комісією прийняте рішення, яке міститься в акті № 222 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства "Маркап" (код 36504035).

Пунктом 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР встановлено перелік випадків, у яких відбувається анулювання реєстрації, як платників податку на додану вартість, а саме:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні двадцять поточних календарних місяців обсяги оподаткованих операцій, менше за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб’єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом двадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий рахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподаткованих поставок протягом такого періоду, а також у випадку, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.

Відповідачем анульовано реєстрацію позивача, як платника податку на додану вартість на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1120-р, а саме, через встановлення комісією Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції факту виписки податкових накладних згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №168/97-ВР.

Правомірність застосування приписів зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України відповідач обґрунтовує посиланням на підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР, а саме на слова "...або з будь-яких інших підстав".

Суд вважає, що у даному випадку, відповідачем не вірно застосовано норму Закону.

Комплексний аналіз пункту 9.8 Закону №168/97-ВР приводить до висновку, що слова "...або з будь-яких інших підстав" не мають самостійного смислового навантаження, а повинні застосовуватися разом з частиною речення "..., чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших підстав".

Тобто законодавцем розширено лише перелік підстав, які звільняють особу від сплати податку на додану вартість, а не випадків у яких анулюється реєстрація платника ПДВ.

Крім того, суд вважає, що пункт 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.

Відповідно до пункту 11.4 статті 11 Закону №168/97-ВР, зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі, якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Також, частиною другою та третьою статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що у формі розпоряджень видаються акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, тоді як акти нормативного характеру видаються у формі постанов.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 92 Конституції України, податки і збори (у тому числі механізми їх розрахування та сплати) встановлюються виключно законами України.

Кременчуцькою ОДПІ безпідставно та неправомірно застосовано до позивача норми частини другої пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р.

Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР, відповідач суду не надав.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем необгрунтовано та не у відповідності з вимогами Закону №168/97-ВР.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства "Маркап".

За таких обставин рішення Кременчуцької ОДПІ про анулювання реєстрації приватного підприємства "Маркап", як платника ПДВ, підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача, оскільки позовні вимог щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно анулювання реєстрації приватного підприємства "Маркап" як платника податку на додану вартість та зобов'язання повернути свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не можуть бути задоволені, з огляду на те, що суд вважає, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та зобов'язання платника здати відповідне свідоцтво є рішенням суб'єкта владних повноважень, а не діями у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Так, рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, яким одночасно платник податку зобов'язується здати відповідне свідоцтво, має нормативну форму, імперативний характер, створює правові наслідки для платника податків, прийняте відповідно до існуючої процедури, є виявом правовідносин влади і підпорядкування між державною податковою службою та платником податку.

Тому суд вважає за можливе визнати протиправними лише дії органу державної податкової служби, що були вчинені у зв'язку із оскаржуваним рішенням, на його виконання - дії щодо виключення платника податків приватного підприємства "Маркап" з відповідного державного реєстру.

В цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, щодо інших позовних вимог суд приймає рішення про повне їх задоволення.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області щодо виключення Приватного підприємства "Маркап" з державного реєстру платників податку на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати акт Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 222 від 29.09.2009 року про скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства "Маркап" (ідентифікаційний код - 36504035).

Зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію в Полтавській області поновити приватне підприємство "Маркап" (ідентифікаційний код - 36504035) в державному реєстрі платників податку на додану вартість.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26 січня 2010 року.

          Суддя                                                                                І.С. Шевяков